Справа № 450/1522/25 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І. І.
Провадження № 33/811/1408/25 Доповідач в 2-й інстанції: Гончарук Л. Я.
25 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 травня 2025 року,
встановив:
цієї постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 , 09.04.2025 о 15 год 20 хв, в с. Зимна Вода, керував автомобілем марки “KIA QLE/F5PA1/A62Z1» д.н.з. НОМЕР_1 , на вулиці Миру, 3, не врахував дорожньої обстановки, недотримався безпечного інтервалу, тим самим зробив наїзд на перешкоду, а саме (пень). При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 травня 2025 року, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування зазначає, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права та невірно застосовано матеріальні норми, що потягло за собою однобічне та не повне з'ясування судом усіх фактичних обставин справ, їх не дослідження та не надання їм належної оцінки, при цьому суд лише формально підійшов до встановлення обставин справи, а справа була розглянута за його відсутності і без належного повідомлення про місце та час розгляду, чим порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Вказує, що з наданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль під моїм керуванням наїхав на перешкоду у саме (пень), однак даних про пошкодження пня чи автомобіля, тобто заподіяння під час даного правопорушення шкоди будь-якому майну, чи пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд, тощо, в матеріалах немає. Не зазначено таких і в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 295493 від 09.04.2025 року.
Вважає, що наявності події адміністративного правопорушення передбаченої ст. 124 КУпАП немає в зв'язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно мене на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.
Зазначає, що він є інвалідом війни 3 групи, також має статус учасника бойових дій, тому вважає, що стягнення з нього судового збору суперечить ст. 5 ЗУ “Про судовий збір».
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що оскаржувану постанову він отримав 02 вересня 2025 року, про що свідчить відмітка в матеріалах справи, відтак вважає такий пропущено з поважних причин.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних,що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 295493 від 09.04.2025 (а.с.1); схемі місця ДТП від 09.04.2025(а.с.4); письмових поясненнях ОСОБА_1 від 09.04.2025 (а.с.5).
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Разом з цим, при накладенні адміністративного стягнення суддею не в повній мірі були враховані положення ст. 33 КУпАП.
Відповідно до вимог даної норми закону при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 6 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності.
При цьому, в кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника ОСОБА_1 , зокрема те, що він свою вину визнав, запевнив суд, що більше не буде вчиняти правопорушень. Також суд враховує майновий стан правопорушника, те, що він є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, є учасником бойових дій, зважаючи на те, що шкоди суспільним, державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом, завдано не було, апеляційний суд вважає, що для досягнення завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та зважаючи на мету адміністративного стягнення, достатнім буде застосувати до ОСОБА_1 усне зауваження зі звільненням від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП.
Відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору, під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 13 жовтня 2023 року.
Таким чином, ОСОБА_1 слід вважати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та звільнити останнього у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд-,
постановив:
поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задоволити частково.
Постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - змінити в частині накладення адміністративного стягнення та стягнення судового збору.
Вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням.
Виключити із резолютивної частини постанови посилання про адміністративне стягнення з ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 850 грн та судовий збір на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
В решті постанову судді залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук