Справа № 297/1730/25
30 вересня 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Фазекаш Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «Мілоан», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ: 40484607, в інтересах якого діє представник за довіреністю - адвокат Ушакевич М.П., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 31 730,19 грн., яка складається з: 8 763,99 грн. - заборгованість за кредитом; 17 216,2 грн. - заборгованість по відсотках; 750 грн. - заборгованість по комісії за видачу кредиту; 5 000 грн. - штрафні санкції, а також судові витрати: судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 100 грн.
Позов мотивований тим, що 23.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9530632 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов.
Позикодавець на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 10 000 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано позичальником та міститься в реквізитах договору кредиту.
В свою чергу, позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав.
У зв'язку з неповерненням заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 становить 31 730,19 грн., яка складається з: 8763,99 грн. - заборгованості за кредитом; 17 216,2 грн. -заборгованості по відсотках; 750 грн. - заборгованості по комісії за видачу кредиту; 5000 грн. - штрафних санкцій.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач відзив щодо позову не подав.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України йдеться про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 23.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 9530632 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, у в'язку з чим останній отримав кредит у розмірі 10 000 грн. строком на 345 днів (а. с. 31-34, 35-46, 58, 60).
ОСОБА_1 на мобільний телефонний номер НОМЕР_2 надійшов одноразовий ідентифікатор відображений у договорі: 616291, за допомогою якого відбулось укладення електронного договору.
Відповідно п.1.1 договору кредиту кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору у кредит (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Відповідно до п.1.2.-1.4. договору кредиту, сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 грн. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 23.07.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 03.07.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).
Пунктом 1.5.1. договору кредиту передбачено, що комісія за надання кредиту: 1150 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 (п.2.1. договору кредиту).
Відповідно п.2.4.1. позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, наведеному 4 у додатку №1 до договору, що є невід'ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у позичальника додаткових обов'язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 договору.
Пунктом 4.1. договору кредиту передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.
Згідно п.4.3. договору кредиту кредитодавець на свій розсуд може не застосовувати жодного виду відповідальності передбаченого п.п.4.1, 4.2 цього договору, застосувати один з них або всі одночасно. Вимога(и) кредитодавця про сплату вказаних процентів та/або штрафів позичальником вважається здійсненою(ими), якщо заборгованість зі сплати процентів та/або штрафів відображена в особистому кабінеті позичальника чи іншим чином доведена до його відома (листування, повідомлення, тощо). Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов'язань передбачених пп.4.1, 4.2. цього договору не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума платежів передбачених пп.4.1,4.2 договору не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказані платежі розраховуються по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.
Відповідно до п.5.1. договору кредиту позичальник підтверджує, що: до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, з інформацією передбаченою ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення договору отримав правила за посиланням https://miloan.ua/s/documents, проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма їх умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3).
Згідно з п. 6.1. договору кредиту визначено, що цей кредитний договір укладається електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідно пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальни розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно з строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,-щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставка та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 правил про споживчий кредит).
Згідно додатку 1 до правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит вбачається, що станом на 17.02.2025 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 31 730,19 грн., яка складається з: 8 763,99 грн. - заборгованість за кредитом; 17 216,2 грн. - заборгованість по відсотках; 750 грн. - заборгованість по комісії за видачу кредиту; 5 000 грн. - штрафні санкції (а. с. 63-67).
У досудовій вимозі щодо дострокового стягнення заборгованості від 21.03.2025 року, яка адресована ОСОБА_1 , вказано про необхідність погашення заборгованості (а. с. 68-69).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Уданому випадку матеріали справи свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на встановлених умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення ОСОБА_1 .
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Кредитні кошти відповідачу були надані у спосіб, зазначений у кредитному договорі.
Так, позивач свої обов'язки за кредитним договором виконав в повному обсязі.
У свою чергу, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
Отже, відповідачем було грубо порушено умови кредитного договору, а також норми чинного законодавства.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов договору.
При цьому Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (який набув чинності 17 березня 2022 року) внесено зміни до трьох нормативних актів, що стосуються регулювання кредитних правовідносини: ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про споживче кредитування».
Зокрема, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356), доповнено пунктом 18 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких обставин, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань та з урахуванням Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, а саме за кредитним договором про споживчий кредит № 9530632 від 23.07.2024 року сума заборгованості в розмірі 26 730,19 грн., що складається з: 8 763,99 грн. - заборгованість за кредитом, 17 216,2 грн. - заборгованість по відсотках, 750 грн. - заборгованість по комісії за видачу кредиту, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , однак стягнення штрафних санкцій в розмірі 5 000 грн. задоволенню не підлягає та у цій частині вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України згідно задоволених позовних вимог (які складають 84 % від суми вимог) судовий збір також підлягає частковому задоволенню (2 422,40 ? 84 % / 100 % = 2 034,81 грн.).
Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача на його користь витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 7 100 грн. суд констатує наступне.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Велика Палата Верховного Суду висловила наступну правову позицію у постанові від 19 лютого 2020 р. № 14-382цс19.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка її бажає її отримати.
Судом досліджено свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 98), договір про надання правничої допомоги № 16012025 від 16.01.2025 року та додатки до нього (а. с. 76-83, 84-87), додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 16.01.2025 року (а. с. 89), платіжну інструкцію № 15888 від 29.04.2025 року (а. с. 94), довіреність ТОВ «Мілоан» від 13.03.2025 року (а. с. 29-30).
Отже, проаналізувавши акт надані документи та вищенаведені норми законодавства, суд вважає розмір витрат понесених позивачем у даному випадку витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката є співмірними із складністю даної категорії справ та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що відшкодування позивачу ТОВ «Мілоан» витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню (7 100 ? 84 % / 100 % = 5 964 грн.).
Керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги», Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», суд
рішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ: 40484607, заборгованість за договором про споживчий кредит № 9530632 від 23.07.2024 року в розмірі 26 730 (двадцять шість тисяч сімсот тридцять) гривень 19 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» судовий збір в розмірі 2 034 (дві тисячі тридцять чотири) гривні 81 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 964 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) гривні.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: Лайош ГАЛ