Справа №766/10243/25 н/п 2/766/10638/25
29.09.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Кузьміної О.І.
за участю секретаря Савицького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що 20.07.2020 року між ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 96567837000. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Відповідач не виконав умови договору та має заборгованість за кредитом та відсоткам за користування кредитом в загальній сумі 63212,18 грн.
26.06.2024 р. між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Суперіум" укладено договір факторингу №273, за умовами якого до ТОВ "ФК "Суперіум" перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №96567837000 від 20.07.2020р. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №273 від 26.06.2024 р. позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 63212,18грн., з яких: заборгованість за основним боргом 30573,21грн., заборгованість за відсотками 32638,97грн. У зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі - 37892,66 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 63212,18 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в прохальній частині позову просила розглянути справу без її участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав пояснення, в яких зазначив, що з вимогами позивача не згоден, оскільки кредитний договір не був укладений в письмовому вигляді, а тому вважає договір нікчемним. Крім того позивач не попередив відповідача про відступлення права вимоги по кредиту. Кредит не має строку дії та орієнтовна вартість кредиту складає 10474,30грн, проте ніяк не 37892,00грн. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача та наявність заборгованості на момент звернення до суду х позовом, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги не обґрунтованими та задоволенню гне підлягають. Довідка позивача про перерахунок суми кредиту та про укладений договір є односторонніми документами та не підтверджують фінансові зобов'язання відповідача про відсутність фінансових, бухгалтерських документів, як от виписка щодо руху коштів по банківському рахунку відповідача, меморіальний ордер. Також зазначив, що на його утриманні є малолітня дитина та батько з інвалідністю ІІ групи, та на території реєстрації відповідача проводяться активні бойові дії. У зв'язку із чим позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення заборгованості в розмірі 7595,03грн. - тіло кредиту та суму судового збору в розмірі 2422,40грн. та розглянути справу без його участі.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом ст. ст. 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно до ч. ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За правилами ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Судом встановлено, що 20.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Укрсиббанк" з анкетою-заявкою про надання споживчого кредиту. Строк кредитування 24 місяці. Сума кредит 7273,82грн.. Перший внесок 1000,00грн. також надано йому додатковий кредит -кредитну карту з наступними умова: максимальна суму ліміту додаткового кредиту 50000,00грн. Максимальна процента ставка за додатковими кредитом 60% річних від фактично використаної суми додаткового кредиту. Строк дії ліміту кредитування 24 місяці ( з можливостю продовження на новий строк за рішенням банку).
20.07.2020 року між ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 96567837000.
Відповідно до п. 3.1., 3.2.,3.3. Договору, сума кредиту за договором становить 7273,82грн. Надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання договору. Кредит надається позичальнику для особистих потреб в сумі 6595,03грн. на придбання товару : мобільний телефон Xiaomi 636820_ Термінал Xiaomi Redmi Note 9 PRO 6/128 In. Grey M2003j682G).
У відповідності з довідкою за заборгованістю за кредитним договором від 27.06.2025 року, існує заборгованість відповідача в загальній сумі - 63212,18 грн. де заборгованість за основним боргом 30573,21 грн., заборгованість за відсотками 32638,97 грн., заборгованість по комісіям - 0, кількість днів прострочення 646.
З наданого позивачем витягу з реєстру боржників до договору факторингу №273 від 26.06.2024 року, дата надання кредиту «Кредитна картка» (дата встановлення ліміту кредитування) 12.12.2021 року.
Суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано первинної бухгалтерської документації, як то банківської виписки по поточному рахунку, в забезпечення належного дослідження стану виконаних зобов'язань банку щодо надання суми кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту в сумі 24000 грн., фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), однак суду надано договір про надання споживчого кредиту на придбання мобільного телефону. Надана позивачем «Довідка за заборгованістю» не містить розрахунків та відомостей про дату і суму отриманих кредитних коштів в межах ліміту кредитування, порядку формування суми заборгованості за основним боргом та період її виникнення, порядок нарахування суми відсотків.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Між тим, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пунктів 60-62, 65 Положення «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ №75 від 04.07.2018 року, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства. Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.
У частині третій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідно до висновків Верховного Суду у вказаних постановах, на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку систематизується інформація, що міститься в первинних документах. Відповідальність за будь-які розбіжності, що містяться у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку, несуть особи, які склали та підписали ці документи, власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. Самі лише регістри синтетичного та аналітичного обліку не є належним та достатнім доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, якщо інформація, відображена в них, не підтверджена первинними документами. Тобто регістри синтетичного та аналітичного обліку є доказом повернення боргу за умови, що інформація, яка в них відображена, підтверджена первинними документами.
Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).
З матеріалів справи встановлено, що ані банківської виписки з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 , тобто первинних документів про здійснення між сторонами фінансових операцій за період з дня укладення кредитного договору - 20.07.2020 року та до 26.06.2024 року (день укладення договору факторингу), ані розрахунку заборгованості за вказаний період з відображенням дати та суми отриманих кредитних коштів, їх погашення, нарахування відсотків позивачем до позовної заяви надано не було, а тому відсутні докази, що підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів, період нарахування процентів, період прострочення платежів.
Розглядаючи вимогу про стягнення заборгованості за відсотками суд зважує на частину першу статті 1048 ЦК України, згідно якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вимога щодо стягнення суми відсотків не обґрунтована у позові розрахунком і періодом.
Враховуючи наведені вище і встановлені судом обставини справи та зазначені норми матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку про недоведеність обставин, які мають значення для справи і на які позивач покликається як на підставу своїх вимог, не надання позивачем належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості відповідача.
Часткове визнання позовних вимог відповідачем не приймається судом до уваги, як таке що не ґрунтується на вимогах закону.
На підставі ст.141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст.12, 13, 81, 141, 206, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. І. Кузьміна