Справа №766/10995/23
н/п 1-кп/766/453/25
25.09.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №22023230000000499 від 13.11.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Херсон, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимої, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, -
I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
У червні 2022 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлена) невстановленими особами з числа представників військової окупаційної адміністрації Російської Федерації на території тимчасово окупованої Херсонської області, створено самопроголошений, незаконний та підконтрольний окупаційній адміністрації РФ та УВД РФ правоохоронний орган - «ГУ МВД по Херсонской области», всупереч приписам Конституції України та Законів України, до складу якого входило у тому числі т.зв. «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области», яке знаходилось за адресами: м. Херсон, вул. Стрітенська, 7А та пр-т Ушакова, 53, до повноважень якого входили питання щодо здійснення реєстрації громадян України, громадян РФ та осіб без громадянства на території Херсонської області у відповідності до законодавства РФ, видача паспортів РФ та інше.
Окрім цього, невстановлені на даний час представники окупаційної адміністрації РФ у Херсонській області у червні 2022 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлена) запропонували ОСОБА_5 зайняти посаду т.зв. «тимчасово виконуючого обов'язки спеціаліста відділу паспортно-візової служби управління громадської безпеки Головного управління МВД Херсонської області», на що остання надала свою добровільну згоду.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період часу з 24.06.2022 по теперішні час (більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим) ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, знаходячись на території м. Херсон у період його окупації збройними силами Російської Федерації, та з 11.11.2022 на тимчасово окупованій на даний час території Херсонської області, діючи зі своїх особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням і окупаційній адміністрації з метою завдання шкоди Україні, достовірно знаючи, що за адресою: м. Херсон, та пр-т Ушакова, 53, знаходиться незаконний новостворений правоохоронний орган - «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области», погодилась на пропозицію військових Російської Федерації та вирішила добровільно зайняти посаду т.зв. «спеціаліста відділу паспортно-візової служби».
Наказом № 12 л/с від 24.06.2022 незаконного правоохоронного органу - т.зв. «Головного управління МВД Херсонської області», з 24.06.2022 на посаду т.зв. «тимчасово виконуючого обов'язки спеціаліста відділу паспортно-візової служби управління громадської безпеки Головного управління МВД Херсонської області» призначена громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На вказаній посаді на ОСОБА_5 були покладені наступні обов'язки, а саме:
- організація та видача т.зв. «адресних довідок» мешканцям Херсонської області для подальшого отримання паспорту РФ;
- здійснення перекладу паспортів громадян України та інших документів українського зразка російською мовою з метою подальшого видачі паспортів РФ;
- проведення процедури ідентифікації осіб, що втратили паспортні документи, для подальшого складання адресних довідок.
II.Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті. В подальшому протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями його було розподілено судді ОСОБА_6 .
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.11.2023 року було задоволено заяву про самовідвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи визначено новий склад суду - суддя ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 01 грудня 2023 року було призначено підготовче судове засідання.
Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої, було проведено судові засідання: 07.02.2024 року, 08.04.2024 року, 16.09.2024 року та 14.10.2024 року.
Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачена повідомлялась про судовий розгляд кримінального провадження стосовно неї та мала можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви.
Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачена ОСОБА_5 не скористалась.
Застосовуючи процедуру заочного судового розгляду суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст.323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Згідно положень ч. 2 ст.297-1КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст. 111-1 КК України, за якою, висунуто обвинувачення ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 до призначених судових засідань опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур'єр та на сайті Офісу Генерального прокурора.
Також, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_5 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.
Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 протягом тривалого часу на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останньої за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої.
Щодо забезпечення права на захист.
Відповідно до ч.2 ст.47 КПК України захисник зобов'язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов'язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов'язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченого.
З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 22023230000000499 від 02.06.2023 року висунуте щодо злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, тобто того, який входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Ухвалою суду від 20.11.2024 року був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, 314-316 КПК України.
Разом з цим, за період часу з 01.12.2023 року (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 24.09.2025 року, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду, офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.
Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.
III. Позиція сторін кримінального провадження.
Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину. Просив визнати обвинувачену ОСОБА_5 винною за ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, правоохоронних органах, органах державного управління, місцевого самоврядування або органах, що надають публічні послуги на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією майна.
Захисник в судових дебатах просив виправдати обвинувачену, оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено добровільність зайняття ОСОБА_5 займаної нею посади.
IV. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.10.2023 року (справа 490/4132/23, н/п № 1-кс/490/7267/2023), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні поставленого їй у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
-повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення від 30.01.2023, згідно якого в умовах повномасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну та оголошення воєнного стану на всій території України, фактичної окупації м. Херсона та частини Херсонської області у м. Херсон створено незаконний правоохоронний орган окупаційної влади - «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области»;
-протоколом обшуку та огляду від 18.08.2023 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_5 , у ході якого виявлені та вилучені пошкоджений документ із присягою громадянина РФ - ОСОБА_5 та методичні рекомендації по заповненню і переліку документів, що надаються разом із заявою про набуття громадянства;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.07.2023 зі свідком ОСОБА_7 , згідно якого свідок за сукупністю ознак зовнішності на фото № 2 впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка працювала в паспортно-візовій службі, приймала присягу у громадян РФ;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.08.2023 зі свідком ОСОБА_8 , згідно якого свідок за сукупністю ознак зовнішності на фото № 2 впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка працювала в паспортному столі на окупаційну владу;
-протоколом огляду від 07.08.2023, яким було оглянуто мобільний телефон свідка ОСОБА_8 та встановлено наявність скріну листування між сусідкою на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , за змістом якого остання повідомляла про свою роботу в паспортній службі;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.08.2023 зі свідком ОСОБА_10 , згідно якого свідок за сукупністю ознак зовнішності на фото № 2 впізнав ОСОБА_5 , як особу, яка працювала в паспортно-візовій службі РФ;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.07.2023 зі свідком ОСОБА_11 , згідно якого свідок за сукупністю ознак зовнішності на фото № 2 впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка працювала в паспортному столі на окупаційну владу;
-протоколом огляду від 10.07.2023 компакт-диску DVD-R, згідно якого ОСОБА_5 є працівником незаконного правоохоронного органу окупаційної влади - «Управления Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области», яка призначена на посаду посаду т.зв. «спеціаліста відділу паспортно-візової служби» наказом № 12-л/с від 24.06.2022 начальника ГУ МВД Херсонской области ОСОБА_12 з 24.06.2022;
-копією наказу від 24.06.2022 по незаконному правоохоронному органу окупаційної влади - т.зв. «Управление Федеральной миграционной службы ГУ МВД Херсонской области», згідно якого ОСОБА_5 на підставі її заяви з 24.06.2022 призначена на посаду т.зв. «спеціаліста відділу паспортно-візової служби»;
-протоколами оглядів інформації, розміщеної в мережі Інтернет щодо діяльності «Федеральной миграционной службы ГУ МВД РФ» та функціональних обов'язків співробітників установи;
Також вина обвинуваченої ОСОБА_5 підтверджуюся наступними показами свідків, допитаних в ході судового засідання:
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомила, що знає ОСОБА_5 , оскільки в період з 2008 року по 2012 рік вони працювала разом у ВГІРФО. Під час окупації м.Херсона вона зустріла обвинувачену в приміщенні ДП «Документ» по пр-ту Ушакова, 53, де розташовувався паспортний стіл окупаційної влади. В приміщенні на 2 поверсі було багато працівників, в тому числі ОСОБА_5 . Остання, як зазначила свідок, була спокійною, веселою, поводила себе звичайно, під час розмови запропонувала і їй працевлаштуватись.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що на момент окупації м.Херсона працювала в паспортно-візовій службі окупаційної влади, де познайомилась із ОСОБА_5 , яка працювала в цьому ж органі. Свідок зазначила, що до обов'язків обвинуваченої на час роботи, в тому числі, входило прийняття присяги у людей, які з'являлись для отримання паспортів РФ.
Зазначені докази та покази свідків, у сукупності та взаємозв'язку між собою, поза розумним сумнівом свідчать, що ОСОБА_5 перебуваючи та тимчасово окупованій території Херсонської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії російської федерації проти України, з власної ініціативи, добровільно перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та добровільно зайняла посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України.
V.Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об'єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винність ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення. Суд сприймає як належні та достатні докази показання свідків, допитаних в судовому засіданні, оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка їх вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинувачену. Крім того, свідки були у встановленому КПК України порядку приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв'язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинувачену винною у пред'явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.
Таким чином, дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 в інкримінованому їй злочині, кваліфікація її дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.
З урахуванням викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за:
- ч. 7 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
VI. Призначення покарання.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, яка раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчинених злочинів, та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання, судом не встановлені.
Обставиною, що відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст.ст. 50, 65КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.
Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на вище наведене, суд вважає за можливе застосовувати щодо обвинуваченої покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчинених обвинуваченою злочинів проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та наявність обставин що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченої, дають підстави для призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України, з конфіскацією всього належного їй майна, й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м'якого покарання, є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи винного.
Суд приходить до висновку, що ізоляція ОСОБА_5 шляхом позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображає співмірність злочину та кари і буде відповідати меті покарання, закріпленій ст. ст. 50, 65 КК України, а також забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженої та запобігання вчинення нею нових злочинів. Підстави для застосування положень ст.ст. 69, 75КК України, відсутні.
VIІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Питання речових доказів суд вирішує у порядку передбаченому ст.100 КПК України.
Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України - суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. В даному кримінальному провадженні арешт на майно було накладено з метою зберігання речових доказів, а тому наразі його належить скасувати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 372-374, 376, 615 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, правоохоронних органах, органах державного управління, місцевого самоврядування або органах, що надають публічні послуги на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією майна.
Строк відбування призначеного ОСОБА_5 покарання рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.
Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення обіймати будь-які посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, правоохоронних органах, органах державного управління, місцевого самоврядування або органах, що надають публічні послуги рахувати з моменту відбуття ОСОБА_5 основного покарання.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 25.10.2023 залишити без змін до затримання ОСОБА_5 та приведення вироку до виконання.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва № 490/4132/23 від 24.08.2023 року, якою накладено арешт на майно, а саме: присягу громадянина Російської Федерації (документ пошкоджений);присягу громадянина Російської Федерації ОСОБА_5 ; методичні рекомендації про заповнення і переліку документів, що надаються із заявою набуття громадянства у порядку указу президента Російської Федерації від 21.04.2019р. № 183 - скасувати.
Речові докази:
-присягу громадянина Російської Федерації (документ пошкоджений); присягу громадянина Російської Федерації ОСОБА_5 ; методичні рекомендації про заповнення і переліку документів, що надаються із заявою набуття громадянства у порядку указу президента Російської Федерації від 21.04.2019р. № 183 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набуває законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку після його проголошення вручити прокурору, захиснику та направити на адресу обвинуваченого.
Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
СуддяОСОБА_1