Справа № 577/4250/25
Провадження № 2/577/1502/25
23 вересня 2025 року
Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі :
головуючого судді Логіна Є.В.,
за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Мельниченко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Конотоп в режимі відео конференції , в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь невиплачені одноразову матеріальну допомогу в розмірі п'яти середньомісячних заробітків в сумі 131 224,50 грн., додаткову матеріальну допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків в сумі 104 979,60 грн.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 30990 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 171 530 грн., задовільнивши дану вимогу станом на день ухвалення рішення, а також судові витрати на сплату судового збору.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював на посаді машиніста виробничого підрозділу Локомотивне депо регіональної філії «Південно-Західна залізниця», який є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця» 39 років 4 місяців 21день, звідки звільнився 22.01.2025 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком, на підставі статті 38 КЗпП України.
Між адміністрацією Локомотивного депо Конотоп регіональної філії «Південно-Західна залізниця» та профспілковим комітетом укладено Колективний договір, який діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв'язку з виходом на пенсію.
Однак при звільненні, йому роботодавцем безпідставно не було здійснено всіх належних виплат, зокрема передбачених пунктами 3.9, 8.7 Колективного договору, а саме одноразової матеріальної допомоги в розмірі п'яти середньомісячних заробітків, додаткової матеріальної допомоги в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки. З врахуванням наведеного просить також стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, згідно ст. 117 КЗпП України, який станом на момент звернення до суду, згідно розрахунку позивача становить 171 530,00 грн. Останню вимогу просить задовільнити станом на день ухвалення рішення. Інформація про зобов'язання роботодавця виплатити одноразову, додаткову матеріальні допомоги, та на оздоровлення, відображена також у наказі про звільнення. Зазначає, що кошти, які не були виплачені роботодавцем при звільненні входять до структури оплати праці (заробітної плати) згідно із діючим законодавством України.
Ухвалою судді від 24.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
12.08.2025 р. представник відповідача ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача повністю заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що відповідно до наказу № 2/ОС від 08.01.2025 року ОСОБА_1 звільнено з роботи, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на пільгових умовах з 22.01.2025 р. та зазначено про виплату заявленої в позові одноразової, додаткової матеріальної допомоги та на оздоровлення після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». Оскільки, на дату звільнення позивача (22.01.2025) окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» про виплату чи відновлення виплати вищезазначених матеріальних допомог, передбачених умовами Колективного договору, не було, тому фактичне нарахування та виплата цих коштів Позивачу у день звільнення не проведена. Також зазначає, АТ «Укрзалізниця» є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тому всі сили та ресурси товариства в умовах війни спрямовані виключно на забезпечення життєдіяльності та обороноздатності країни, відтак, в умовах збройної агресії, забезпечити працівників всіма соціальними гарантіями, що передбачені колективними договорами структурних підрозділів, не має змоги. В зв'язку з цим, правлінням АТ «Укрзалізниця» на засіданні 14 березня 2022 року прийнято рішення, яке відображено в протоколі № Ц-54/31, яким призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення, на період дії воєнного стану в Україні, за винятком матеріальної допомоги на лікування та поховання. З листопада 2022 року виплата матеріальної допомоги, заявленої у позові здійснюється в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, згідно з графіком погашення. При стабілізації фінансового стану, заявлені виплати будуть відновлені першочергово. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, згідно ст. 117 КЗПП України зазначає, що спірні виплати були призупинені не з вини АТ «Укрзалізниця», а в силу обставин непереборної сили, які встановлені висновком Торгово- промислової палати України №2024/02/0-7/1 від 28.02.2022, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку, передбаченого статтею 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У день звільнення позивача з роботи АТ «Укрзалізниця» виплатило йому всі кошти, право на отримання яких він мав станом на дату звільнення з роботи. Крім того вказує, що позивач звернувся до суду зі спливом тримісячного строку звернення до суду, визначеного ст. 233 КЗпП України.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , кожен окремо, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зіславшись на обставини та факти, викладені в позові.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Наголосила про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
Суд заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов наступного висновку.
Що стосується позиції відповідача про пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (ст. 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року надано офіційне тлумачення положення ч. 2ст. 233 КЗпП України та ст.ст.1,12 Закону України «Про оплату праці»; роз'яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Тобто, порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення невиплачених при звільненні одноразової та додаткової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Оскільки матеріальна допомога є грошовою виплатою, яка не передбачена актами чинного законодавства та входить до структури заробітної плати, позовні вимоги щодо її виплати не обмежується будь-яким строком звернення до суду.
Окрім того, ОСОБА_1 одержав повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні 11.09.2025 р. (а.с. 74).
Таким чином, з врахуванням вимог ст.233 КЗпП України строк звернення до суду з цим позовом не пропущено.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Згідно Наказу № 2/ос від 08.01.2025 року «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 22.01.2025 року звільнено за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію на пільгових умовах на підставі ст. 38 КЗпП.
Цим ж е наказом постановлено виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі п?яти середньомісячних заробітків при звільненні працівників вперше з роботи у зв?язку з виходом на пенсію, додаткову матеріальну допомогу у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, передбачену р.8 п.8.7 колективного договору між адміністрацією локомотивного депо Конотоп Південно-Західної залізниці та профспілковим комітетом на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки зі змінами та доповненнями; матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року за 2022 рік, матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року за 2023 рік, відповідно до п.3.9 Колективного договору між адміністрацією локомотивного депо Конотоп Південно-Західної залізниці та профспілковим комітетом на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки після отримання окремого рішення керівництва АТ "Укрзалізниця". Стаж роботи у галузі становить 39 років 4 місяці 21 день (а.с.11).
Як вбачається з витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (а.с. 43).
Згідно витягу із протоколу №Ц-54/90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24 жовтня 2022 року, згідно з пп.13.1, пп.13.2 п.13 вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті; нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення (а.с. 44).
Згідно витягу із протоколу №Ц-82/39 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 р. на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 (зі змінами) починаючи з 01.07.2024 р., зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та іх структурних (виробничих) підрозділів , якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювати за письмовою заявою працівників, які безперервно працювали в АТ «Укрзалізниця» шість і більше місяців при виході працівників у щорічну відпустку, тривалість якої становить не менше 14 календарних днів один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки. ( а.с.41,42)
Відповідно довідки виробничого підрозділу Локомотивне депо Конотоп регіональної філії «Піденно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» середньомісячна заробітна ОСОБА_1 за 12 місяців з січня 2024 року по грудень 2024 року становить 26 244,90 грн. (а.с. 12).
Статтею 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (Ст.58 Конституції України).
Згідно ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Ч.1 ст.9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Згідно ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст..7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.
У колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії (Ст.13 КЗпП України).
Згідно зі ст.18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Як зазначено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 р. у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18), «належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 р. у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
Так, згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Як зазначалось вище, згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Як на підставу своїх заперечень, відповідач посилається, зокрема на Витяг із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, а саме згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, грошової допомоги з нагоди ювілею (а.с. 43).
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, в той час як рішення АТ «Українська залізниця», яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року.
Між тим, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не може застосовуватися судом при розгляді цієї справи.
Окрім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 про залишення в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно не виплатив позивачу при звільненні, одноразову та додаткову матеріальні допомоги, матеріальну допомогу на оздоровлення, що зазначені в наказі відповідача від 08.01.2025 (а.с. 11).
Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу в розмірі п'яти середньомісячних заробітків в сумі 131 224,50 грн., додаткову матеріальну допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків в сумі 104 979,60 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 30 990 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
При цьому, обраховуючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд не погоджується із позицією позивача про виплату такої суми, станом на день ухвалення рішення у справі.
Як зазначалось вище, згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівнику сум у терміни, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.
Таким чином законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями.
Саме тому, враховуючи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 29 лютого 2024 року у справі № 460/42448/22, період стягнення середнього заробітку у цій справі слід рахувати у межах шести місяців, визначених у редакції статті 117 КЗпП України.
Отже, середній заробіток за весь час затримки слід обрахувати з дня, наступного за днем звільнення ОСОБА_1 , тобто з дня, коли мали виплатити розрахунок, в даному випадку з 23.01.2025р., враховуючи дату його звільнення - 22.01.2025р., але не більше шести місяців, тобто до 23.07.2025р., з урахуванням розміру його середньоденної заробітної плати (26 244,90/26дні = 1009 грн), що становить за 182 дні - 183 638,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
З відповідача пропорційно задоволених вимог слід стягнути на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. сплаченого ним судового збору при подачі позову, а на користь держави 3 297, 12 грн.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 141 , 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України
ухвалив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу в розмірі п'яти середньомісячних заробітків в сумі 131 224,50 грн., додаткову матеріальну допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків в сумі 104 979,60 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 30 990 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 183 638 грн., а загалом розміром 450 832,10 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Держави судовий збір в розмірі 3 297 (три тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 12 коп.
В задоволенні решта вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення його повного тексту до Сумського апеляційного суду.
Повне найменування сторін :
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (юридична адреса : 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815).
Повне рішення суду виготовлено 26 вересня 2025 року.
Суддя Логін Є. В.