Справа № 577/3032/25
Провадження № 2/577/1085/25
17 вересня 2025 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого-судді Рідзевської І.О.,
з участю секретаря судового засідання Олійник В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу ,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з останнього на її користь 7000 доларів США заборгованості за борговою розпискою, а також сплачений судовий збір.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.12.2024 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав позику в сумі 7000 доларів США. На підтвердження укладення між ними договору позики та отримання грошових коштів ОСОБА_2 видав їй розписку. Відповідно до розписки відповідач зобов'язується повернути кошти у строк до 20.12.2024 року. Однак у вказаний у розписці строк та на час звернення до суду ОСОБА_2 борг не повернув. Добровільно відповідач кошти повертати не хоче, тому вона змушена звернутись до суду з вказаним позовом.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Юсан І.О. в судове засідання не з'явились, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити, не заперечують проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
За приписом ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Такий правовий висновок міститься в ухвалах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс 13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15. Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.
Статтею 204 ЦК України визначено принцип презумпції правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Даних про укладення договору позики під впливом тиску судом не встановлено, його недійсність рішенням суду не встановлена.
Таким чином боргова розписка, написана ОСОБА_2 відповідає вимогам закону і породжує правові наслідки, які наступають внаслідок невиконання договору позики та умов, визначених у змісті розписки. Наявність оригіналу боргової розписки в кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідач, як позичальник за договором позики, в порушення вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, прострочив виконання грошового зобов'язання в частині повернення позикодавцеві позики у строк та в порядку, що встановлені договором. А тому борг має бути стягнутий з нього у судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Пленум Верховного Суду України в п.14 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільних справах» роз'яснив, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2019 у справі №373/2054/16-ц, стягнення з боржника боргу та його складових має відбуватися в іноземній валюті, в якій боржником отримано позику. Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2022 року у справі № 756/1712/21 (провадження № 61-17390св21).
Судом встановлено, що відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах справи (а.с.8) відповідач ОСОБА_2 , взяв у ОСОБА_1 грошову позику у сумі 7000 доларів США.
За умовами вказаної розписки ОСОБА_2 зобов'язався повернути позику у строк до 20.12.2024 року.
Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за розпискою від 09.12.2024 року належним чином не виконує, у зв'язку із чим у нього перед позивачкою станом на 26.05.2025 року утворилась прострочена заборгованість в розмірі 7000 доларів США (а.с.8).
Відповідно до ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув суму позики у строк, визначений розпискою, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 позики в сумі 7000 доларів США підлягають задоволенню.
Таким чином, загальна сума боргу за договором позики, яка підлягає стягненню з відповідача становить 7000 доларів США.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на залучення спеціалістів, експертів, проведення експертизи та інших процесуальних дій, необхідних для розгляду або підготовки до розгляду справи.
З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2887,50 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви.
Керуючисьст.ст. 11, 202, 207, 192, 509, 524, 525, 526, 530, 533, 546, 549, 610, 629, 631, 638, 1046,1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7000 (сім тисяч) доларів США заборгованості за борговою розпискою, судовий збір в розмірі 2887,50 ( дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 50 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя Рідзевська І. О.