Справа № 638/1773/25
Провадження № 2-а/638/111/25
26 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Цвіри Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Пухно М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
31 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі за текстом - Відповідач), в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №116 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Згідно якої, його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Позивач, не погоджуючись з постановою Відповідача від 22 січня 2025 р., вважає прийняту постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною, необгрунтованою, винесеною з порушенням чинного законодавства, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Викладені в постанові №116 обставини не відповідають дійсності, а розгляд справи був неповним та необ'єктивним, оскільки Позивач не був повідомлений належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення, чим його було позбавлено можливості ознайомитись з правами та обов'язками, надати пояснення, подати докази, скористатися правовою допомогою.
Позивач наголошує на тому, що він не ухилявся від військового обліку та служби, жодних повісток від представників Шевченківського РТЦК - Відповаідача ні особисто, ні засобами поштового зв'язку не отримував.
Зазначає, що 21 січня 2025 року Позивач був зупинений на блок-посту на дорозі Дніпро-Харків в напрямку руху до м. Харків представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 для перевірки документів.
Під час перевірки документів представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 йому було повідомлено, що він перебуває в розшуку Шевченківським РТЦК (Відповідачем) і повинен з'явитися за адресою Відповідача.
22 січня 2025 року, позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 для з'ясування причин перебування в розшуку, на що йому представником ІНФОРМАЦІЯ_5 було вручено постанову №116 по справі про адміністративне правопорушення без повідомлення підстав, за яких він перебуває в розшуку, без вручення протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказує, що Позивач ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії №3212463 від 16.09.2024 р. «загальне захворювання», має пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 06.11.2024 р. Має відстрочку від мобілізації до 30.09.2025 р. Згідно витягу військово-облікового документу з додатку «Резерв+», який додається Позивачем, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Облікові дані було оновлено вчасно.
Так, вказаний витяг містить прізвище, ім'я та по-батькові, дату народження, РНОКПП, категорію обліку, тип відстрочки. Вказані дані дійсні до 30.09.2025 р. Окрім того, вказаний витяг містить адресу проживання. Номер в системі Оберіг 201120241455578400015. Тобто, Позивач виконав всі вимоги діючого законодавства, а саме вчасно оновив свої облікові дані, зареєструвався в Єдиному державно реєстрі призовників, військовозобов'язаний та резервісті, що підтверджується витягом з додатку «Резерв +», також, відповідно до діючого законодавства подав заяву про надання відстрочки та отримав відстрочку.
На підставі цього просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову №1016 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 с.210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн.
- провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної діяльності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
- стягнути суму сплачену судового збору з відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача.
Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 16 липня 2025 року прийнято уточнену позовну заяву.
16 липня 2025 року представником позивача подано додаткові пояснення у справі, у яких зазначила, що позивач виконав всі вимоги діючого законодавства, а саме вчасно оновив свої облікові дані, зареєструвався в Єдиному державно реєстрі призовників, військовозобов'язаний та резервісті, що підтверджується витягом з додатку «Резерв +», також, відповідно до діючого законодавства подав заяву про надання відстрочки та отримав відстрочку. Жодних повісток не отримував, співробітників Укрпошти не бачив, повідомлень щодо з'явлення до відділення пошти стосовно отримання повістки не бачив і не отримував. Позивач жодних дій для ухилення від військового обліку не вчиняв та здійснив усі необхідні та можливі заходи для оновлення своїх військово-облікових даних. Тобто постає питання надання вірних відомостей Укрпоштою та саму роботу, тому що жодних повідомлень у скринці будинку про надходження повістки ТЦК Позивач не знаходив, оскільки місце проживання не змінював.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 було винесено постанову №116 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якою було визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Зі змісту винесеної постанови вбачається: «06 грудня 2024 року о 09 год. 00 ОСОБА_1 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці, чим порушив вимоги абзацу першого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Повістка доставлена АТ «Укрпошта» 30.11.2024 року, але не отримана та повернена за місцем обслуговування 07.12.2024 року».
З доданого до позовної заяви витягу з «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 має відстрочку до 30.09.2025, дані уточнено вчасно.
Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 321463, ОСОБА_1 має третю групу інвалідності з 03 вересня 2024 року до 01 жовтня 2025 року.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.
За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період і тягне накладення штрафу у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено та який діє до теперішнього часу.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Отже, враховуючи вимоги зазначеного абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до п. 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (далі- Порядок), виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Відповідно до п. 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до положень Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв'язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.
Повістка або у випадках, передбачених законодавством, інший документ про виклик або оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками “Повістка ТЦК», “Вручити особисто».
Рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою “Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Позивачем у додатку до позову подано роздруківку з «Резерв +», в якій вказано номер телефона позивача, натомість матеріали справи не містять копії повістки про виклик ОСОБА_1 , а тому встановити, чи є на конверті номер телефону, для виконання працівником об'єкта поштового зв'язку інформування адресата (одержувача) за наявним номером телефону, неможливо.
Тобто, встановити з матеріалів справи, чи повідомлявся позивач працівником об'єкта поштового зв'язку про лист з рекомендованим повідомлення з ІНФОРМАЦІЯ_7 , неможливо. Крім того, неможливо встановити з якою метою позивач викликався до районного центру комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
У ч.5 ст.5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Суд має перевірити дотримання відповідачем, чи прийнято таке рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суть судового контролю під час розгляду даної справи полягає в тому, щоб оцінити підставу винесення спірної постанови саме на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення. Суд не повинен перебирати на себе не владні функції і фактично здійснювати замість компетентного органу (посадової особи) розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані, та не могли бути враховані ним до моменту винесення постанов.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Оцінюючи дії службової особи відповідача, якою прийнято оскаржувану постанову, на відповідність критеріям, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, суд приходить до висновку, що, приймаючи оскаржувану постанову, посадовою особою не дотримано встановлених законом підстав та порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Як вже зазначалося, відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, відзив на позовну заяву не подав.
В ході розгляду позову відповідачем, на якого у даному випадку покладений обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, у відповідності до ст. 77 КАС України, не доведено належними та допустимими засобами доказування факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тому позов, в межах заявлених вимог, підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.
Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з Акту наданих послуг від 15.07.2025, в рамках надання правової допомоги за Договором № 4/25 від 28 квітня 2025 року, ОСОБА_1 як Клієнт отримав такі послуги:
- Усна консультація з вивченням документів консультації та роз'яснення для Клієнта з правових питань, пов'язаних із оскарженням постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 про притягнення до адміністративної відповідальності та штрафу і витрат Клієнта в разі звернення до суду з позовною заявою, роз'яснення щодо правового регулювання відповідних відносин, щодо строків позовної давності, формування правової позиції- 700 грн;
- Пошук судової практики українського законодавства, в тому практики Верховного суду його висновків та позицій, а також практики ЄСПЧ- 1000 грн;
- Складання позовної (в т.ч. уточненої) заяви для її підписання Клієнтом і подання до суду, за якою ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі №638/1773/25, участь у складанні документів, що додаються до позовної заяви- 5000 грн;
- Складання процесуальних документів: відповідь на відзив, додаткові пояснення- 1500 грн;
- Участь від імені Клієнта у судовому процесі (засіданнях, подання документів, очікування засідання без проведення) з розгляду Шевченківським (Дзержинським) районним судом м. Харкова справи № 638/1773/25- 2800 грн;
- Складання Заяви про розподіл судових витрат- 500 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано: копію договору про надання правничої допомоги від «28» квітня 2025 року; копію акта наданих послуг від 15.07.2025; копії квитанції про здійснення оплати клієнтом: № 7dcf8b50-c53a-44d6-af75- 510681ee9525 від 29.04.2025, квитанція (платіжна інструкція) № P24A4416139660D9298 від 05.06.2025, квитанція (платіжна інструкція) Р24А4590180378D9496 від 15.07.2025, квитанція (платіжна інструкція) P24A4590266416D7737 від 15.07.2025, квитанція № 251585355 від 15.07.2025.
Відтак, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11500 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 132, 139, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №116 від 22 січня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 , а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11500 (одинадцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
Інформація щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Д.М. Цвіра