Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/447/25
Провадження № 2/382/404/25
22 вересня 2025 року Яготинський районний суд Київської області
у складі:
головуючого судді Савчака С.П.,
секретар судового засідання Голованова В.І.,
за участі:
позивача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,
представника позивача (в режимі відеоконференції) Білана Р.О.,
представника відповідачки ОСОБА_2 ,
представника Служби у справах сім'ї та дітей
Яготинської міської ради Лавріненко В.В.,
представника Виконавчого комітету
Яготинської міської ради Михайліченко Л.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в м. Яготин Бориспільського району Київської області в порядку загального позовного провадження цивiльну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим та підписаним його представником ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 за яким просить визнати незаконним переміщення дитини ОСОБА_5 в Україну та зобов'язати відповідачку повернути дитину ОСОБА_5 до країни її постійного проживання - Республіка Чехія.
Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на те, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач маючи посвідку на тимчасове проживання постійно проживає на території Республіка Чехія, у м. Брно. На території Республіка Чехія ОСОБА_5 проживала разом з ним та ОСОБА_6 , а після розлучення сторін дитина проживала з матір'ю.
ОСОБА_5 у 2022-2023 роках відвідувала дитячий садок у м. Брно, після цього навчалася в гімназії в 2А класі та була членом спортивного клубу в 2023/2024 навчальному році.
Внаслідок перешкоджання відповідачкою у спілкуванні позивача з дочкою він звернувся до органу у справах сім'ї м. Брно з цією проблемою. Позивачем було подано позов до суду та до рішення суду орган у справах сім'ї в м. Брно призначив тимчасовий регламент його побачень з дочкою (кожні другі вихідні).
24 січня 2025 року відповідачка, до рішення суду, без дозволу позивача та всупереч його батьківським правам незаконно вивезла дочку в Україну порушуючи норми ст. 3, 12, 29 Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року та ст. 153, 155, 157 Сімейного кодексу України. Тобто відповідачка вивезла дитину з місця її проживання та навчання без дозволу батька, при наявності застосованих до неї заходів примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною.
Вивезення дитини ставить її життя та здоров'я в небезпеку у порівнянні з її проживанням у Республіці Чехія з огляду на військовий стан на території України та постійні обстріли території України зі сторони російської федерації.
Свою позицію щодо поданого позову було висловлено стороною відповідачки в письмових поясненнях від 14.04.2025 року за якими представник відповідачки просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Письмові пояснення обґрунтовано тим, що сторони по справі є громадянами України та перебували в зареєстрованому шлюбі із 5 серпня 2005 року по 19 серпня 2024 року. Від подружнього життя сторони мають трьох дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які від свого народження є громадянами України.
У 2021 році відповідачка на прохання позивача, який розпочав свою роботу в Чеській Республіці, переїхала разом із дітьми до Чеської Республіки. Проте, проживання дітей та відповідачки було періодичним та фактично родина проживала на дві країни (Україна та Чеська Республіка), оскільки наміру постійно проживати за межами України ОСОБА_6 з дітьми не мали.
Факт саме тимчасового проживання за межами України також підтверджується нотаріальною заявою позивача по справі - ОСОБА_1 від 12 липня 2023 року - згідно якої останній повідомляв компетентні органи про те, що він, ОСОБА_1 «…даю свою згоду на тимчасову поїздку за кордон до РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩІ, ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ та країн Шенгенського договору та Європейського союзу на навчання у період з 20.07.2023 року по 20.07.2025 року, моїм дітям ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка протягом часу перебування дітей за кордоном несе відповідальність за життя та здоров'я наших дітей, захист їх прав та законних інтересів, у тому числі невідкладної медичної допомоги у випадку необхідності та яка забезпечить своєчасне повернення їх до України після закінчення терміну перебування за кордоном.»
Отже, твердження позивача про те, « ОСОБА_6 самостійно прийняла рішення щодо вивезення дитини, ОСОБА_5 , з місця її постійного проживання у м. Брно (Чеська Республіка)» є безпідставним, оскільки по-перше тим, що сам позивач давав свою згоду на тимчасову поїздку за кордон та зобов'язував мати дітей - ОСОБА_6 - повернути дітей до України; по-друге ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має документу, який дає їй право на постійне місце проживання на території Чеської Республіки. Позивач приховує від суду той факт, що його неповнолітні діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 02.05.2023 року народження‚ мали дозвіл на тимчасове проживання на території Чеської Республіки, що підтверджується дозволами на проживання №001426542 та №001426543, які закінчилися 05.04.2025 року.
Згідно договору оренди від 20.08.2022 року сім'я: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 до 31.08.2023 року. Даний договір був продовжений на строк до 31.08.2024 року, що підтверджується додатком № 1 до вищевказаного договору.
Після розлучення, оскільки спору про місця проживання дітей у колишнього подружжя не було (що також підтверджується рішенням Яготинського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року по справі про розірвання шлюбу, яка розглядалася за позовом ОСОБА_1 , та яким було встановлено «…сторони спору щодо місця проживання дітей не мають, за обопільною домовленістю діти будуть проживати із матір'ю»), ОСОБА_6 разом із дітьми - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 залишилась проживати за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди від 30.12.2024 року.
Після розлучення взаємовідносини сторін склалися неприязними, добровільно утримувати дітей ОСОБА_1 відмовився, в зв'язку з чим ОСОБА_6 вимушена була звернутись до суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Подружжя під час шлюбу (24.09.2013 року) придбали автомобіль «Volkswagen Touran», 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , яким користувались на території Чеської Республіки‚ проте після розлучення позивач вирішив користуватись ним особисто‚ мотивуючи це тим‚ що транспортний засіб оформлений на його ім'я - фактично обмеживши своїх дітей у вільному переміщені по території м. Брно, до навчальних закладів та гуртків‚ які вони відвідували.
Оскільки доходи ОСОБА_6 на території Чеської Республіки складали 65 000 крон на місяць - фінансової можливості залишатись на території Чеської Республіки разом із дітьми вона не мала, оскільки лише за орендовану квартиру вона потрібно було самостійно сплачувати половину отриманого нею доходу - 31 000 крон у місяць.
Обставини, що склалися в сім'ї - матеріальне забезпечення; закінчення 05.04.2025 року у ОСОБА_10 та ОСОБА_5 дозволів на тимчасове проживання на території Чеської Республіки; зобов'язання перед батьком дітей повернути дітей на територію України до 20.07.2025 року, а також враховуючи інтереси та бажання дітей - змусили відповідачку прийняти рішення про повернення її з двома неповнолітніми дітьми - ОСОБА_8 та ОСОБА_5 - та територію України - в кінці січня 2025 року.
Відповідачем не наданий суду тимчасовий регламент побачень, виданий органом у справах сім'ї в м. Брно, а також не надані докази про чинення відповідачкою будь-яких перешкод участі позивача у житті доньки та відвідування її за місцем проживання на які посилається ОСОБА_1 в позові.
Позивач також не повідомив суд про існування постанови Міського суду Брно за поданням Гундарцева Дмитра у справі опіки над неповнолітньою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ‚ з якого вбачається, що «…під час судового засідання 11.02.2025 батько підтвердив, що надав матері дозвіл на виїзд неповнолітніх із України до Чехії виключно для навчання на обмежений період до 07/2025. Він також зазначив, що відповідно до українського сімейного законодавства мати потребувала його згоди для виїзду дітей за кордон. Конкретна дата повернення не була визначена, було зазначено лише максимально можливий термін перебування, тобто згода діяла до 07/2025. Із узгоджених заяв батьків випливає, що мати разом із неповнолітньою повернулася в Україну в січні 2025 року.»
Ухвалою Міського суду в Брно від 05 лютого 2025 року (справа № 40 Р 29/2024-41) були відхилені заяви батька щодо заборони виїзду неповнолітньої, зобов'язання матері повернути дитину до місця її звичайного проживання та визначення, що неповнолітня буде відвідувати ЗОШ і дитячий садок на aдресі Kridlovicka 30b, а також відхилено клопотання батька щодо заборони матері заважати зустрічам батька з неповнолітньою ОСОБА_12 . Також міський суд в Брно прийшов до висновку, що «..хоча на момент подачі заяви батька щодо встановлення порядку контактів неповнолітня перебувала з дозволу обох батьків у Чеській Республіці, де відвідувала основну школу, її перебування в Чеській Республіці з самого початку було обмежено певним терміном, лише для тимчасового навчання, і мало тривати до 20 липня 2025 року, при цьому мати не була обмежена в можливості повернутися на Україну раніше разом з неповнолітньою (та іншими старшими дітьми).
Перебування неповнолітньої в Чеській Республіці було лише тимчасовим, і дозвіл батька на виїзд неповнолітньої з України був наданий через українські нормативні акти, які вимагають дозволу другого батька навіть для короткострокового виїзду. Це, в свою чергу, підтвердив батько під час засідання суду 11 лютого 2025 року. Якщо мати з неповнолітньою повернулася на Україну в січні 2025 року, це не призвело до незаконного переміщення неповнолітньої…»
За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні, передусім, дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватись усупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 12 Конвенції якщо дитина незаконно переміщена або утримується так, як це передбачено статтею 3, і на дату початку процедур у судовому або адміністративному органі тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, минуло менше одного року з дати незаконного переміщення або утримання, відповідний орган видає розпорядження про негайне повернення дитини.
Судовий і адміністративний орган навіть у тих випадках, коли процедури розпочаті після спливу річного терміну, також видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі. Таким чином, виходячи зі змісту Конвенції, для прийняття рішення про повернення дитини необхідно встановити, по-перше, що дитина постійно мешкала в Договірній державі безпосередньо перед переміщенням або утриманням (пункт «а» частини першої статті 3 Конвенції); по-друге, переміщення або утримання дитини було порушенням права на опіку або піклування згідно із законодавством тієї держави, де дитина проживала (пункт «b» частини першої статті 3 Конвенції); по-третє, заявник фактично здійснював права на опіку до переміщення дитини або здійснював би такі права, якби не переміщення або утримання (пункт «b» частини першої статті 3 Конвенції).
Частиною другою статті 12, частинами першою та другою статті 13 та статтею 20 Конвенції визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити у поверненні дитини до місця постійного її проживання. Зокрема, якщо у ході розгляду справи суд виявить, що: заявник фактично не здійснював права піклування на момент переміщення або утримання (п. «а» частина перша статті 13); заявник дав згоду на переміщення або утримання, або згодом дав мовчазну згоду на переміщення або утримання (п. «а» частина перша статті 13); існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку (п. «b» частина перша статті 13); з моменту переміщення пройшло більше року і дитина прижилася у новому середовищі (частина друга статті 12); чи є країна, з якої дитину вивезено, країною її постійного проживання за законами цієї країни (стаття 3).
На території України ОСОБА_6 має власне житло. ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , відвідують Яготинський ліцей № 3. ОСОБА_6 (в інтересах неповнолітніх) укладені декларації №0001-А6А7-7А10 та №0001-19А7-7А10 з лікарем ОСОБА_14 , про надання первинної медичної допомоги ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . З акту обстеження від 5 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_6 проживає разом з дітьми ОСОБА_15 та ОСОБА_12 по АДРЕСА_2 (в будинку батьків ОСОБА_6 ), діти мають окремі кімнати та перебувають на повному утриманні матері ОСОБА_6 .
З 7 лютого 2025 року ОСОБА_6 працевлаштована на посаду фахівця з земельних питань в ПП «Березівське-58», згідно наказу № 02 від 07.02.2025 року. Крім того, ОСОБА_6 з 13.02.2025 року здійснює підприємницьку діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто, фактично ОСОБА_6 повернулася з неповнолітні дітьми - ОСОБА_16 та ОСОБА_11 ‚ які є громадянками України‚ до України, як до свого постійного місця проживання. Слід зазначити, що на території Чеської Республіки з Діаною родина спілкувалася на її рідній українській мові, яка для неї є прийнятною та легкою.
Діти від народження, в тому числі і ОСОБА_12 , мають звичні умови проживання на території України, саме в цій країні проживають її рідні бабуся та дідусь, тітка та двоюрідні брат та сестра. Фактично саме територія України є звичним місцем проживання ОСОБА_6 та дітей сторін. Вказана територія є також і постійним місцем проживання позивача. Чеська Республіка була тимчасовим місцем проживання ОСОБА_6 з дітьми, так і самого позивача.
Як вбачається, з постанови Міського суду Брно від 24 лютого 2025 року при ухвалення рішення одноособово суддею доктором юридичних наук ОСОБА_17 у справі опіки над неповнолітньою у позивача є дійсний дозвіл на проживання до 22.04.2025 на підставі «синьої карти» ЄС. Позивач - ОСОБА_1 - має постійне зареєстроване місце проживання на території України за адресою: АДРЕСА_3 (про що ним зазначено у позовній заяві до суду), що також підтверджує лише його тимчасове проживання на території Чеської Республіки.
За додатковими поясненнями представника позивача від 09.05.2025 року, 13.06.2025 року діти постійно проживали на території Чехії, оскільки навчалися в школі в м. Брно, та відвідували дитячий садок на постійній основі. Діти постійно відвідували гуртки, були забезпечені медичним страхуванням та отримували медичні послуги. Україну відвідували періодично, коли на кілька днів відвідували родичів.
Щодо заяви позивача про надання згоди на тимчасову поїздку за кордон на навчання на період з 20.07.2023 року по 20.07.2025 р., то вказана заява надавалася позивачем з метою забезпечення можливості тимчасового відвідування дітьми родичів на території України та можливості відповідача супроводжувати їх у таких поїздках. У вказаному документі не має ні слова щодо зобов'язання відповідача повернути дітей на територію України, а лише забезпечення повернення після терміну перебування. Відповідачка самостійно прийняла рішення щодо повернення на територію України ще в січні 2025 р., тобто до закінчення терміну, визначеного в заяві та виїхала з дітьми в Україну в лютому 2025 року. Позивав в будь-якому випадку збирався оновити таку згоду для того, щоб діти могли контактувати з родичами в Україні. В даний момент він підписав згоду в Консульстві України в Брно строком дії до 06 червня 2026 року.
Діти продовжували навчатися в школі у м. Брно, та відповідачка самостійно прийняла рішення та написала заяву до школи про припинення навчання ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , не погодивши це з позивачем. Стосовно дозволу на тимчасове проживання на території Республіки Чехія ОСОБА_8 та ОСОБА_5 необхідно зазначити, що вказані дозволи постійно продовжувалися, в тому числі до 2023 р., та позивач мав намір і можливість продовжити його на майбутнє, з метою забезпечення подальшого навчання дітей та проживання в Республіці Чехія.
Відповідачка офіційно працювала на території Республіка Чехія. Вказане неможливе без надання відповідачкою доказів того, що основною державою її проживання, укорінення та професійної діяльності є Республіка Чехія, це є необхідною умовою отримання податкового резидентства.
Позивач постійно добровільно утримував дітей, перераховуючи кошти як відповідачу, та і напряму на рахунки дітей. Відповідачка звернулася до суду та отримала судовий наказ на стягнення аліментів ще 01.11.2023 р., в той час, як сторони були розлучені в серпні 2024 року. Увесь цей час позивач добровільно перераховував відповідачці кошти на утримання дітей. Позивач не обмежував відповідачку у користуванні автомобілем, більше того, відповідачка неодноразово, в тому числі після розлучення, користувалася автомобілем, та виїзджала на ньому в Україну.
Відповідачка кожного місяця отримувала кошти на утримання дітей від позивача, що повністю покривали потреби дітей, та дозволяли частково оплачувати квартиру. Також необхідно зазначити, що відповідачка орендувала квартиру в центрі міста, та за ціною, значно вище середніх цін у м. Брно. Нічого не заважало їй орендувати іншу значно дешевшу квартир.
Ухвалою від 19.03.2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено у справі підготовче судове засідання, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Службу у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради та Виконавчий комітет Яготинської міської ради, як орган опіки та піклування, зобов'язано Виконавчий комітет Яготинської міської ради, як орган опіки і піклування надати суду письмовий висновок відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України щодо розв'язання спору та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Ухвалою від 05.08.2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та повторно зобов'язано Виконавчий комітет Яготинської міської ради, як орган опіки і піклування надати суду письмовий висновок відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України щодо розв'язання спору у строк до 15 вересня 2025 року.
В судовому засіданні 16.09.2025 року позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позові. Позивач пояснив суду, що заборгованості з аліментів у нього не має внаслідок погашення боргу та надання відповідних документів державному виконавцю. Нову згоду надану ним відповідачці на вивіз дітей за межі України зі строком до 06 червня 2026 року він їй не направив, оскільки сумнівається в правильності адреси її місця проживання. В судовому засіданні 16.09.2025 року представник відповідачки заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених в письмових поясненнях. В судовому засіданні 16.09.2025 року представники третіх осіб просили відмовити в задоволені позову, оскільки в найкращих інтересах дитини буде її залишення з матір'ю та сестрою на території України.
В судовому засіданні 22.09.2025 року судом було з'ясовано думку дитини щодо місця де вона хоче проживати чи в Чехії, чи в Україні. ОСОБА_18 зазначила, що хоче проживати в Україні, до Чехії їхати не має бажання. Їй легше навчатися в Україні ніж у Чехії, оскільки вона тут спілкується рідною для неї українською мовою.
Заслухавши учасників, дослідивши докази у справі та з'ясувавши думку дитини суд встановив.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі з 05 серпня 2005 року по 19.09.2024 року. Шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Яготинського районного суду Київської області від 19.08.2024 року у справі № 382/448/24 за позовною заявою ОСОБА_1 в якій він зазначив, що вони мають від шлюбу трьох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спору щодо місця проживання яких сторони не мають, за обопільною домовленістю діти будуть проживати з матір'ю. Фактично шлюбні відносини припинилися з листопада 2023 року та з цього часу вони разом не проживають.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та їх діти, в тому числі ОСОБА_5 є громадянами України.
Зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 в Україні є буд. АДРЕСА_4 , що підтверджується даними зазначеними в листі Яготинської міської ради від 12.03.2025 року № 06-13/1738, в судовому наказі Яготинського районного суду Київської області від 01.11.2023 року у справі № 382/1705/23 та в рішенні Яготинського районного суду Київської області від 19.08.2024 року у справі № 382/448/24.
Місце проживання ОСОБА_1 в Україні є кв. АДРЕСА_5 про що безпосередньо зазначено в позовній заяві, свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.09.2025 року, в судовому наказі Яготинського районного суду Київської області від 01.11.2023 року у справі № 382/1705/23, в рішенні Яготинського районного суду Київської області від 19.08.2024 року у справі № 382/448/24, в трудовому договорі, договорі про умови роботи в режимі домашнього офісу та договорі про оплату праці від 04.04.2022 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження від 30.09.2009 року (серія НОМЕР_3 ), 06.07.2017 року (серія НОМЕР_4 ).
ОСОБА_8 та ОСОБА_5 фактично проживають з матір'ю - ОСОБА_4 з дідом ОСОБА_19 та бабою ОСОБА_20 в житловому будинку АДРЕСА_2 та мають окремі кімнати, що підтверджується актом обстеження складеним 07.04.2025 року депутатом Яготинської міської ради Вороною І.А.
За характеристикою Яготинського ліцею № 3 Яготинської міської ради ОСОБА_18 навчається в ліцеї з ІІ семестру 2024-2025 навчального року. Адаптація пройшла успішно, дівчинка влилася в колектив, зарекомендувала себе старанною, здібною, комунікабельною ученицею. Уміє логічно мислити, аналізувати, робити правильні висновки на свій вік. Класний керівник знайома лише з мамою ОСОБА_12 , мама цікавиться навчанням дитини і відповідально ставиться до її виховання. Навчання ОСОБА_5 в 2-Б класі Яготинського ліцею № 3 Яготинської міської ради підтверджується довідкою вказаного закладу від 06.02.2025 року № 55.
За висновком психолога за результатами психологічного обстеження учениці Яготинського ліцею № 3 Яготинської міської ради Гундарцевої Діани від 15.09.2025 року вона почала навчатися в ліцеї з лютого 2025 року. Адаптація до нового навчального закладу та до колективу однолітків пройшла успішно, дівчинка стала частиною колективу, зарекомендувала себе як старанна, зібрана, комунікабельна учениця. Виявила хороші здібності по засвоєнню навчального матеріалу: стійка увага, гарна пам'ять, мовлення і словниковий запас відповідають віковій нормі, вміє логічно мислити, аналізувати та узагальнювати. Високий рівень мотивації до навчання. Діана має схильність до предметів гуманітарного та природничого циклу.
Мама супроводжує навчання і виховання дитини: цікавиться навчанням, надає необхідну підтримку і допомогу. Дівчинка забезпечена всім необхідним для навчання, завжди доглянута і охайна.
Учениця стримана, доброзичлива, тактовна, чуйна, емпатійна, вихована, поводить себе завжди адекватно ситуації. Під час літніх канікул ОСОБА_12 відвідала ОСОБА_21 . Двчинка отримує достатньо турботи, емоційної стійкості і опори.
ОСОБА_5 забезпечена первинною медичною допомогою в Комунальному некомерційному підприємстві Яготинської міської ради «Яготинський центр первинної медико-санітарної допомоги» відповідно до декларації про вибір лікаря, який надає первину медичну допомогу від 25.12.2024 року, яка укладена законним представником - ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 працює в Приватному підприємстві «Березівське-58» на посаді фахівця з земельних питань з 07.02.2025 року, що підтверджується довідкою вказаного підприємства від 05.03.2025 року № 6. Одночасно ОСОБА_4 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.02.2025 року. Крім того, ОСОБА_4 працює на посаді завідувача відбіркової комісії в Яготинському інституті Прат «ВНЗ» МАУП та викладачем англійської мови в Фаховому коледжі при Яготинському інституті Прат «ВНЗ» МАУП, що підтверджується довідкою Яготинського інституту Прат «ВНЗ» МАУП від 19.09.2025 року № 60.
У власності ОСОБА_4 є чотирикімнатна квартира загальною площею 80,4 кв.м., житловою площею 53,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.12.2015 року.
ОСОБА_4 за медичною допомогою в наркологічний та психіатричний кабінет КНП ЯМР «Яготинська центральна міська лікарня» не зверталася, що підтверджується відповідними довідками вказаного закладу від 07.04.2025 року.
ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем фактичного проживання, що підтверджується характеристикою депутата Яготинської міської ради Ворони І.А. від 07.04.2025 року.
За трудовим договором, договором про умови роботи в режимі домашнього офісу та договору про оплату праці від 04.04.2022 року ОСОБА_1 , який постійно проживає за адресою: АДРЕСА_5 з 01.05.2022 року, безстроково, є співробітником компанії AIS Servis, s.r.o. та працює в режимі домашнього офісу (зобов'язаний забезпечити виконання роботи в робочі дні з 6.00 до 22.00, має бути доступним на робочому мобільному телефоні та робочій електронній пошті) з посадовою заробітною платою 150 000 крон на місяць.
З ОСОБА_1 за судовим наказом Яготинського районного суду Київської області від 01.11.2023 року у справі № 382/1705/23 стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі частки від всіх видів його доходів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 жовтня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
За розрахунком заборгованості наданим старшим державним виконавцем Логвиновською Каріною щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей заборгованість станом на 01.09.2025 року відсутня. З жовтня 2023 по січень 2024 року ОСОБА_1 не сплачував аліменти на утримання дітей маючи відповідну заборгованість.
За заявою ОСОБА_1 , підпис якого засвідчено ІНФОРМАЦІЯ_8 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу внаслідок вчинення його в присутності нотаріуса, він дає свою згоду на тимчасову поїздку за кордон до Республіки Польщі, Чеської Республіки та країн Шенгенського договору та Європейського союзу на навчання у період з 20.07.2023 року по 20.07.2025 року, його дітям ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері ОСОБА_6 , яка протягом часу перебування дітей за кордоном несе відповідальність за їх життя та здоров'я, захист їх прав та законних інтересів, у тому числі невікладної медичної допомоги у випадку необхідності та яка забезпечить своєчасне повернення їх до України після закінчення терміну перебування за кордоном.
ОСОБА_18 та ОСОБА_22 в Чеській Республіці мали дозволи на проживання 001426542, 001426543 від 02.05.2023 року строком до 05.04.2025 року, тип - довгострокове проживання, що також підтверджується даними витягу з бази данних з реєстру населення від 13.02.2025 року.
ОСОБА_18 до 24.01.2025 року навчалася в дитячому садку Важка, в початковій школі та дитячому садку Брно та була членом спортивного клубу, що підтверджується довідками про навчання від 17.02.2025
ОСОБА_4 для забезпечення свого проживання та проживання дітей орендувала житлову одиницю в АДРЕСА_7 з орендною платою 31 000 чеських крон з місячними авансами за енергію та послуги 7 000 чеських крон, що підтверджується договором оренди від 30.12.2024 року строком до 31.08.2025 року..
ОСОБА_4 за трудовим договором та визначенням заробітної плати від 16.08.2023 року в Чеській Республіці була працівником FNZ (Europe) Designated Activity Company з місячною заробітною платою 65 000 чеських крон.
За експортом історій фінансових операцій ОСОБА_23 він здійснював перерахування коштів в 2023 році ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .
За страховим полісом для групового комплексного медичного страхування іноземців внаслідок їх перебування на території Чеської Республіки № 5221182384 від 20.02.2023 року ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 у випадку захворювань були застраховані для надання їм медичних послуг з 06.04.2023 по 05.04.2025 року.
За постановою Міського суду у Брно у справі № 40 Р 29/2024-94 від 24.02.2025 року суд визнав свою міжнародну непідсудність/недоцільність у справі за позовом ОСОБА_30 щодо визначення порядку спілкування з неповнолітньою дочкою ОСОБА_11 , зміни виконання батьківських прав та обов'язків і виплати аліментів, повернення неповнолітньої до місця її постійного проживання, визначення початкової школи.
За вказаною постановою ОСОБА_31 звернувся з поданням з вимогою винесення рішення, яким суд має врегульовати його контакти з неповнолітньою ОСОБА_12 , як у звичайний період, так і під час канікул зазначивши, що переїхав до Чеської Республіки разом з сім'єю через отримання роботи. Має дійсний дозвіл на проживання до 22.04.2025 року на підставі «синьої картки» ЄС. Два роки тому він припинив спільне проживання з матір'ю дитини. Відтоді всі їхні діти перебувають на вихованні матері, а він сплачує аліменти в загальному розмірі 46 000 чеських крон. До серпня 2024 року контакти з неповнолітньою ОСОБА_12 відбувалися за домовленістю - раз на два тижні.
За поданням отриманим судом 10.02.2025, батько доповнив свою початкову заяву, вимагаючи, щоб суд ухвалив рішення, яким передав би неповнолітню під його опіку, зобов'язав матір повернути дитину до її звичного місця проживання - міста Брно - протягом 7 днів із дня набранням рішенням законної сили, а також визначив, що неповнолітня буде відвідувати початкову школу та дитячий садок у місті Брно за певною адресою.
Ухвалою Міського суду в Брно від 5 лютого 2025 року були відхилені заяви батька щодо заборони виїзду неповнолітньої, зобов'язання матері повернути дитину до місця її звичайного проживання та визначення, що неповнолітня буде відвідувати ЗОШ і дитячий садок за певною адресою, а також відхилене клопотання батька щодо заборони матері заважати зустрічам батька з неповнолітньою ОСОБА_12 .
Під час судового засідання 11.02.2025 року батько підтвердив, що надав матері дозвіл на виїзд неповнолітніх з України до Чехії виключно для навчання на обмежений період - до 07/2025. Конкретна дата повернення не була визначена, було зазначено лише максимально можливий термін перебування, тобто згода діяла до 07/2025. Із узгодженої заяв батьків випливає, що мати разом із неповнолітньою повернулася в Україну в січні 2025 року та припинила навчання дитини в школі Брно з 24 січня 2025 року через закінчення перебування неповнолітньої на території Чехії.
Внаслідок перебування неповнолітньої в Чеській Республіці, яке було лише тимчасовим, дозвіл батька на виїзд дітей вимагається українськими нормативними актами навіть для короткострокового виїзду, а тому якщо мати з неповнолітньою повернулася в Україну в січні 2025 року, це не призвело до незаконного переміщення неповнолітньої. В цій справі немає міжнародної юрисдикції чеських судів для розгляду та ухвалення рішення і тому суд припинив провадження в повному обсязі.
За заявою ОСОБА_1 , який тимчасово проживає в Чеській Республіці, підпис якого засвідчено ІНФОРМАЦІЯ_9 він дає свою згоду на тимчасові поїздки до Чеської Республіки та інших країни Шенгенської угоди, з метою навчання, відпочинку, культури, туризму його неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 06 червня 2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 . Поїздки будуть здійснюватися у супроводі ОСОБА_32 , якій надає повноваження вирішувати під час поїздок, усі питання, що стосуються життя та здоров'я його дітей.
За рішенням Виконавчого комітету Яготинської міської ради від 26.08.2025 року № 350 визнано недоцільним повернення малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є громадянкою України до Республіки Чехії. Рішення обґрунтоване висновком про те, що повернення дитини може викликати у неї стресову ситуацію. На території України дитина має стислий зв'язок із матір'ю, родичами, навчальним закладом. Дитина проживає в належних умовах, місце проживання, яке пропонує інший із батьків за кордоном є придатним, однак передбачає зміну умов спілкування, середовища та розрив соціальних зв'язків. На території Республіки Чехії дитина не має відповідного правового статусу, як постійного резидента. Повернення дитини може порушити її право на стабільне середовище проживання та безпечне навчання. Проживання дитини з матір'ю та її сестрою на даний час відповідає її найкращим інтересам.
Внаслідок проведеної бесіди з ОСОБА_5 вона повідомила, що їй подобається проживати разом з мамою та сестрою в місті Яготині, вона має багато друзів в школі та поза її межами, не має бажання повертатися проживати до батька в Чеську Республіку.
Відповідно до ст. 3, 5, 13 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей переміщення дітей розглядаються як незаконні, якщо: а) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування; та б) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.
Права піклування, згадані в пункті a, можуть виникнути, зокрема, на підставі будь-якого законодавчого акта, або в силу рішення судової або адміністративної влади, або внаслідок угоди, що спричиняє юридичні наслідки відповідно до законодавства такої держави.
Для цілей цієї Конвенції: a) "права піклування" включають права, пов'язані з піклуванням будь-якої особи про дитину, і зокрема, право визначати місце проживання дитини; б) "права доступу" включають право переміщення дитини на обмежений час у місце інше, ніж місце її постійного проживання.
Незважаючи на положення попередньої статті (стаття 12), судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов'язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що: a) особа, установа або інший орган, що піклуються про дитину, фактично не здійснювали права піклування на момент переміщення або утримування, або дали згоду на переміщення або утримування, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримування; або б) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.
В преамбулі до цієї Конвенції…зазначено Держави, що підписали цю Конвенцію, твердо переконані в тому, що інтереси дітей - це найважливіше в справі турботи про них, бажаючи надати дітям захист у міжнародному масштабі від шкідливих наслідків їхнього незаконного переміщення або утримування і створити процедури для забезпечення їхнього негайного повернення до держави їхнього постійного проживання, а також забезпечити захист прав доступу.
Відповідно до ч. 1, 4, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
ОСОБА_5 є громадянкою України, проживала на території Чеської Республіки тимчасово та вказана держава не була для неї державою постійного проживання, оскільки вона мала на території Чеської Республіки саме дозвіл на тимчасове, а не постійне проживання строком до 05.04.2025 року та сам ОСОБА_1 за заявою від 12.07.2023 року надав згоду на її виїзд з України до Чеської Республіки тимчасово, на час навчання, на період з 20.07.2023 року по 20.07.2025 року та зобов'язав відповідачку забезпечити повернення дочки до України.
Доказів того, що ОСОБА_1 на час виїзду дочки мав намір отримати чи отримав від органів влади Чеської Республіки дозвіл на своє та дочки постійне (безстрокове) проживання суду не надано.
ОСОБА_5 починаючи з листопада 2023 року проживала з матір'ю ОСОБА_4 , а позивач проживав окремо від них, що підтверджується рішенням Яготинського районного суду Київської області від 19.09.2024 року у справі № 382/448/24 щодо розірвання шлюбу між сторонами. Крім того, ОСОБА_1 заявою від 12.07.2023 року було покладено саме на ОСОБА_4 відповідальність за життя, здоров'я, захист прав та інтересів їх дочки ОСОБА_5 за час перебування її за кордоном.
Отже, місцем проживання ОСОБА_5 є місце проживання її матері ОСОБА_4 та спір між сторонами щодо визначення її місця проживання з кимось із них був відсутній.
Крім того, відповідачем не надано доказів того, що на час виїзду дочки до України орган у справах сім'ї в м. Брно призначив до рішення суду тимчасовий регламент його побачень з дочкою.
Суд не погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_4 самовільно, без його згоди вивезла ОСОБА_5 до України, оскільки саме ОСОБА_1 за заявою від 12.07.2023 року зобов'язав відповідачку забезпечити повернення дочки до України у строк до 20.07.2025 року. Доказів того, що сторони, після надання позивачем 12.07.2025 року згоди на тимчасовий виїзд, домовилися про інше позивачем не надано.
На даний час ОСОБА_1 , як громадянин України маючи право на безперешкодний в'їзд на територію України має можливість бачитися з дочкою в будь-які вихідні дні при тому, що він працює в Чеській Республіці в режимі домашнього офісу.
На підставі зазначеного виїзд ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_4 з Чеської Республіки до держави їх постійного проживання - України був правомірним та не порушував вимоги ст. 3, 5, 12, 13 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей та ст. 153, 155, 157 СК України.
Крім того, ОСОБА_1 в позові не ставить вимоги перед судом щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 саме з ним, а не з її матір'ю ОСОБА_4 .
Одночасно суд погоджується з висновком Виконавчого комітету Яготинської міської ради, як органу опіки та піклування щодо недоцільності повернення малолітньої ОСОБА_5 до батька в Чеську Республіку, оскільки таке повернення може створити для дитини нестерпну обстановку. При цьому суд враховує, що ОСОБА_5 досягла всього восьми років та протягом цього часу вона постійно проживала з матір'ю, яка нею опікувалася в повній мірі в порівнянні з опікою, яку безпосередньо надавав батько. Дитина перебуває на даний час в звичному для неї мовному середовищі та поряд з нею перебувають члени її сім'ї та інші родичі.
Так, суд погоджується з доводами позивача про те, що на території України відбуваються бойові дії, але саме місце проживання дитини в м. Яготині Бориспільського району значно віддалене від зони активних бойових дій та не перебуває під повітряними атаками ворожих сил.
Крім того, суд враховує і думку дитини, яка бажає залишитися жити в Україні та її думка відповідає її інтересам за даних обставин умов життя та на даному етапі її віку та розвитку.
На підставі зазначеного у задоволенні позову слід відмовити та судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 92 коп. слід покласти на нього відповідно до вимог ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141 ЦПК України внаслідок відмови у задоволені позову.
Керуючись ст. 1-13, 19, 76-81, 95, 128, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 351-355 ЦПК України суд
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 відмовити.
Судові витрати понесені ОСОБА_1 зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 92 коп. покласти на нього.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідачка: ОСОБА_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Треті особи: Службу у справах дітей та сім'ї Яготинської міської ради, місцезнаходження за адресою: Київська область, Бориспіслький район, м. Яготин, вул. Незалежності, буд. 110, код ЄДРПОУ 44086918.
Виконавчий комітет Яготинської міської ради, місцезнаходження за адресою: Київська область, Бориспіслький район, м. Яготин, вул. Незалежності, буд. 67, код ЄДРПОУ 05408823.
Повне рішення суду складене та підписане 30 вересня 2025 року.
Суддя С.П. Савчак