Справа №519/1879/25
1-і/519/6/25
29.09.2025 року м.Південне
Південний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 , секретаря - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
розглянувши клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна,
ОСОБА_4 звернувся до Південного міського суду Одеської області з вищевказаним клопотанням, мотивуючи тим що у межах кримінальних проваджень №100200800005 від 31.03.2008 та №100200800003 від 05.03.2008 було накладено арешт прокуратурою м. Южне Одеської області на 1/3 частину квартири, яка належить йому на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 . 07.05.2008 Южним міським судом Одеської області ухвалено вирок по справі №1-53/2008, який ОСОБА_4 виконав в повному обсязі. З цього приводу він звертався до Доброславської прокуратури, але йому надана відповідь в якій зазначено, щоб він звернувся до суду.
В судове засідання ОСОБА_4 не з'явився, зазначив в клопотанні про розгляд без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, в зв'язку тим, що заявник не надав докази виконання вироку суду.
Вислухавши прокурора, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Вироком Южного міського суду Одеської області від 07.05.2008 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.364, 70, 72 КК України, йому призначено остаточно покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати в державних, громадських установах, організаціях чи підприємствах посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання із застосуванням іспитового строку на 1 один рік. З ОСОБА_5 стягнуто спричинену матеріальну шкоду на користь потерпілої ОСОБА_6 у розмірі 3030 грн, на користь потерпілого ОСОБА_7 у розмірі 1500 грн, на користь потерпілого ОСОБА_8 у розмірі 2500 грн, на користь потерпілого ОСОБА_9 у розмірі 2500 грн, на користь потерпілого ОСОБА_10 у розмірі 2500 грн, на користь потерпілого ОСОБА_11 у розмірі 6000 грн, на користь потерпілого ОСОБА_12 у розмірі 6000 грн, на користь потерпілого ОСОБА_13 у розмірі 6000 грн, на користь потерпілої ОСОБА_14 у розмірі 3030 грн, на користь потерпілого ОСОБА_15 у розмірі 1750 грн, на користь потерпілого ОСОБА_16 у розмірі 1500 грн, на користь потерпілого ОСОБА_17 у розмірі 3535 грн, на користь потерпілого ОСОБА_18 у розмірі 2000 грн, на користь потерпілого ОСОБА_19 у розмірі 1500 грн, на користь потерпілого ОСОБА_20 у розмірі 2500 грн, на користь потерпілого ОСОБА_21 у розмірі 3000 грн, на користь потерпілого ОСОБА_22 у розмірі 4040 грн, на користь потерпілої ОСОБА_23 у розмірі 3030 грн.
Згідно із п.9 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до п.9 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26 листопада 2012 № 1735/0/4-12 «Про деякі питання застосування розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України» запобіжні заходи, зокрема, арешт майна, застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності КПК, продовжують свою дію у порядку КПК в редакції 1960 року. Зміна, скасування чи припинення таких запобіжних заходів, арешту майна, незважаючи на набуття чинності новим процесуальним законом (тобто 20 листопада 2012 року чи пізніше), відбувається згідно з п.9 розділу XI «Перехідні положення» КПК у порядку, передбаченому КПК в редакції 1960 року.
Частиною 1 ст.409 КПК України 1960 року передбачено, що питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.
Частина 6 ст.126 КПК України 1960 року передбачає, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Після надходження кримінального провадження до суду питання щодо скасування арешту повинно вирішуватись суддею при ухвалені вироку відповідно до п.8 ч.1ст.324 КПК України (в редакції 1960 року).
В той же час, частина 4 статті 41 Конституції України, частина 1статті 321 ЦК України наголошує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Заявник стверджує, що в межах кримінальних проваджень №100200800005 від 31.03.2008 та №100200800003 від 05.03.2008 прокуратурою м. Южне Одеської області накладено арешт на 1/3 частину квартири, яка належить йому на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, особа, на майно якої накладено арешт в межах кримінального провадження з метою забезпечення цивільного позову, може звернутися до суду із клопотанням про скасування арешту, якщо вважає, що вимоги потерпілого виконані. Однак, для скасування арешту необхідно надати докази виконання зобов'язань, а не просто стверджувати про це.
В той же час, заявником будь-яких доказів, які б вказували на те, що відпали підстави, з якими було пов'язане накладення арешту на його майно, надано суду не було.
З урахуванням наведеного підстави для задоволення клопотання відсутні.
Керуючись п.9 Розділу Х1 «Перехідні положення» КПК України, ст.125, 126, 324, 409, 411 КПК України (в редакції 1960 року), суд,
Відмовити у задоволені клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя Південного міського суду
Одеської області ОСОБА_1