Справа № 523/2006/25
Провадження №2-а/523/43/25
"29" вересня 2025 р. Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого судді - Бузовського В.В.,
при секретарі - Петровської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 16, в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до поліцейського 1 взводу 7 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області сержанта поліції Бузило Вікторії Валеріївни (місцезнаходження за адресою: вул. Академіка Корольова, буд.5, м. Одеса), Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ:40108646, місцезнаходження за адресою: вул. Федора Ернста, буд.3, м. Київ, 03048), третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області (ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження за адресою: вул. Академіка Корольова, буд.5, м. Одеса) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
До Суворовського (до зміни найменування) районного суду міста Одеси звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до поліцейського 1 взводу 7 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області сержанта поліції Бузило Вікторії Валеріївни, Департаменту патрульної поліції, третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3958928 від 29.01.2025р. за ч.2 ст.122 КУпАП. В обґрунтування вимог зазначає, що викладені в постанові обставини не відповідають дійсності, правил дорожнього руху, зокрема п.2.9.д ПДР, не порушував, натомість поліцейський при винесенні постанови не врахував вимог закону, не в повному обсязі з'ясував обставини та без належних та допустимих доказів визнав його винним за ч.2 ст.122 КУпАП, а отже безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного штрафу. З урахуванням викладеного позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3958928 від 29.01.2025р. за ч.2 ст.122 КУпАП.
Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст.18, 31 КАС України.
05 березня 2025 року до Суворовського (до зміни найменування) районного суду міста Одеси надійшли пояснення на адміністративний позов, в якому представник третьої особи - Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП, просить залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕНА № 3958928 від 29.01.2025р. - без задоволення. Дану позицію обґрунтовує тим, що 29.01.2025р. під час виконання службових обов'язків разом з групою оповіщення ТЦК, поліцейська взводу №1 роти №7 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП сержант поліції ОСОБА_2 виявила порушення п.2.9.д) Правил дорожнього руху водієм автомобіля HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який близько 10 год. 45 хв. за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 2б, здійснював рух на транспортному засобі при цьому користувався засобами зв'язку, а саме мобільним телефоном тримаючи його в руках, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. При ухвалені зазначеної постанови суб'єкти владних повноважень, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, дотримано встановленої процедури, а тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству. До пояснень біло додано компакт-диск з відеозаписом з портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції № 3471480.
16 квітня 2025 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли пояснення у яких він заперечує проти доводів викладених у поясненнях представника Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП, та просив його позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав вимоги позову та просив його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач - поліцейська взводу №1 роти №7 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП сержант поліції Бузіло В.В., представник відповідача - Департаменту патрульної поліції та третьої особи - УПП в Одеській області ДПП в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку (а.с.60, 61, 62). Відзиву на позовну заяву не надходило.
Судом встановлено, що 29 січня 2025 року поліцейським взводу №1 роти №7 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП сержант поліції Бузіло В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3958928, згідно якої ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_2 29.01.2025 о 10:45, в м. Одесі, просп. Шеченка, під час руху ТЗ користувався засобом зв'язку, чим порушив п.2.9д) ПДР, відповідальність за що, передбачена ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень (а.с.6-7, 38). У 9. частині зазначеної постанови, біля підпису притягнутої до адміністративної відповідальності особи, міститься запис про зауваження.
Відповідно до відеозаписа з портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції № 3471480 розміщеного на компакт-диску DVD+R та доданого до пояснень на адміністративний позов представника третьої особи - Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП, транспортний засіб автомобіль марки HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 було зупинено співробітниками ТЦК на місці з позначками «блокпост», для перевірки документів військового обліку, згодом до нього звернулась поліцейська взводу №1 роти №7 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП сержант поліції Бузіло В.В. з питанням про причини порушення вимог ПДР щодо розмов по телефону за кермом. (а.с.41)
Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до вимог ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.
У постановах Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі №200/5590/17, від 17 липня 2019 року в справі №295/3099/17, від 13 лютого 2020 року в справі №524/9716/16-а, Верховний Суд звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Таким чином, з цієї правової норми та правового висновку Верховного Суду вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності із законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Виносячи оскаржувану постанову, відповідач не дотримався вимог статей 251, 254, 283 КУпАП і прийняв не обґрунтоване рішення (постанову).
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
А як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.2, 4 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п.4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Також визначено, що постанова виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення у разі виявлення адміністративних правопорушень, в тому числі частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Відповідно до п.2.9 «д» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
На поліцейського патрульної поліції покладається обов'язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.
З дослідженої в судовому засіданні постанови про накладення адміністративного стягнення встановлено, що будь-які дані про те, що позивачем було порушено вимоги правил дорожнього руху, були відсутні. Відповідачами не подано відзивів на позовну заяву. Таким чином, доводи позивача, що він не порушував Правил дорожнього руху, не розмовляв по телефону під час руху автомобіля, відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано.
Згідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п'ята статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Окрім того, частиною 2 ст.283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Суд вважає, що позивача було протиправно притягнуто до відповідальності, оскільки поліцейським під час винесення оскаржуваної постанови, не з'ясовано чи наявний у діях позивача склад адміністративного правопорушення, а отже чи наявні підстави для притягнення його до відповідальності.
В силу ст.7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слід дійти висновку про те, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач не посилався на будь-який доказ, який підтверджує обставини щодо користування засобами зв'язку позивачем.
Таким чином, притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
При цьому, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (стаття 245 КУпАП).
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, працівник патрульної поліції, який розглянув справу, не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази які в повній мірі підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Окрім того, судом враховано положення ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Однак, відповідачем не надано належного доказу користування позивачем під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук.
За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст.77 КАС України та п.3 ч.2 ст.2 КАС України, є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно приписів ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 26.04.2018 по справі № 211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейським судом з прав людини у п.36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, дослідивши подані позивачем та третьою особою докази в їх сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3958928 від 29.01.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП ч.3 ст.210-1 КУпАП є необґрунтованою, тобто не були з'ясовані і доведені всі обставини, які є важливими для прийняття такого рішення, та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19 Конституції України, 7, 9, 10, 11, ч.2 122, 245, 247, 251, 252, 258, 268, 280 КУпАП, 9, 77, 78, 90, 241 - 244, 246, 286 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до поліцейського 1 взводу 7 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області сержанта поліції Бузило Вікторії Валеріївни (місцезнаходження за адресою: вул. Академіка Корольова, буд.5, м. Одеса), Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ:40108646, місцезнаходження за адресою: вул. Федора Ернста, буд.3, м. Київ, 03048), третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області (ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження за адресою: вул. Академіка Корольова, буд.5, м. Одеса) про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3958928 від 29.01.2025р., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ:40108646, місцезнаходження за адресою: вул. Федора Ернста, буд.3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: