Справа № 523/18450/24
Провадження №2/523/1369/25
"19" вересня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань - Шаріпової Ю.М.
представника позивача - адвоката Остапишеної В.М.
позивача (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_1
відповідача (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в режимі відеоконференції в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-
Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, звернулась адвокат Остапишена Валентина Миколаївна.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що після розірвання шлюбу між батьками позивача, а саме між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідач, створив умови, які шкодили інтересам дітей. Представник позивача зазначає, що мати позивача зверталась до суду з позовом про стягнення заборгованості по аліментам та про позбавлення батьківських прав. Постановою Одеського апеляційного суду від 24.04.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по аліментам, в частині позбавлення батьківських прав залишено без змін.
Представник позивача зазначає, що судами до уваги були прийняті усні заперечення відповідача проти позову, будь-яких інших доказів відповідач на підтвердження наміру налагодити стосунки з дітьми не надав. Батько з сином, не зустрічається, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться життям сина.
На підставі викладеного представник позивача просить: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 08 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в підготовче засідання. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, третій особі роз'яснено про право в порядку ст. 181 ЦПК України надати письмові пояснення.
На адресу суду 14.04.2025 року (вх. № 13460) надійшов висновок Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.39-41).
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав - закрито, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.54).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Остапишена Валентина Миколаївна позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно копії свідоцтва про народження встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.8).
Матеріалами справи встановлено, що мати позивача раніше зверталась до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, так рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.11.2022 року (справа № 523/13818/20) відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення заборгованості зі сплати аліментів.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24.04.2023 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21.11.2022 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по сплаті аліментів в сумі: 40 140, 10 гривень станом на 24.04.2023 року. В решті рішення суду залишено без змін (а.с.11-14).
Під час судового розгляду позивач зазначив, що батько в його житті не з'являвся, він не хоче спілкуватися з ним, останній є просто його біологічним батьком, 17 років батька не було в його житті. Стосунків з батьком не підтримує.
Відповідач заперечуючи обставини позову суду пояснив, що його син не розуміє значення в його житті обох батьків, зазначив, що він допомагав фінансово, та хоче й надалі допомагати та підтримувати спілкування зі своїми дітьми. За весь час було сплачено аліменти в розмірі: 100 тисяч гривень.
Судом досліджується висновок Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації від 11.04.2025 року, згідно якого встановлено наступне.
Відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради повинен надати суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його неповнолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та надані документи стосовно справи № 523/18450/24 встановив:
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 мають спільного неповнолітнього сина, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 27.12.2007 р. складено відповідний актовий запис №2135 відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м.Києва.
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 20.12.2013 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , укладений 26.03.2005р, розірвано. Прізвище дружини після розірвання шлюбу - ОСОБА_5 .
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2014 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 700 грн щомісячно на кожну дитину починаючи з 11.02.2014 року до повноліття дітей.
Відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.09.2024 змінено розмір сплати аліментів. З ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі: 2000 гривень щомісячно до 02.12.2025 року.
Відповідно до інформації з Центрального реєстру обліку населення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має постійне місце проживання: АДРЕСА_1 з 01.09.2023 року.
«Одеським ліцеєм № 7» Одеської міської ради надано інформацію, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є учнем закладу з 01.09.2014 року. Упродовж 2024-2025 навчального року навчається за сімейною формою навчання. ОСОБА_2 , батько ОСОБА_8 , не брав участі у шкільних заходах та не супроводжував їх. Батьківські збори не відвідував та шкільним життям сина не цікавився.
ГО «Одеська федерація Кіокушин Карате» надано інформацію яка підтверджує, що ОСОБА_9 відвідував заняття Кіокушин Карате у БК «Тайфун» в м.Одесі по Семена Палія, 73 з 2019 року. З 23.02.2022 року заняття більше не відвідує. За весь час занять та заходів підтримкою та забезпечення ОСОБА_1 займались мати та бабуся. Батько не приймав та не відвідував заходи за участю сина.
ОСОБА_8 надіслав фото своєї кімнати в Австрії в якій є окреме ліжко, місце для зберігання речей, створені належні умови для проживання дитини.
16.12.2024 спеціалістом органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради було проведено телефонну бесіду з ОСОБА_1 в якій він повідомив, що бачив батька два рази за життя. Він з ним взагалі не бачиться.
Батько не телефонує, не вітає зі святами. Наразі ОСОБА_8 разом з мамою та бабусею проживають в Австрії. Він навчається в Україні на сімейній формі навчання. Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 , 1976 р.н., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 29.09.1993 року.
Відповідно до інформації з Центрального реєстру обліку населення ОСОБА_3 , 1976 р.н., має постійне місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 в своїй заяві від 13.01.2025 повідомила, що припинила проживати однією родиною разом із ОСОБА_2 з 2008 року. Після цього батько ігнорував життєві потреби дітей, не піклувався, не проявляв та не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, успіхами, станом здоров'я.
Не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання. Рішенням суду в 2022 було відмовлено у позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 , але з моменту винесення рішення нічого не змінилося, повідомила, що після початку повномасштабного вторгнення разом з дітьми та матір'ю виїхала за кордон.
Її мати пенсіонерка за віком, отримує пенсію у розмірі 3100 грн. ОСОБА_10 працює помічником на кухні, отримує заробітну плату в розмірі 300-350 євро, працювати у повному обсязі не має можливості через стан здоров'я. Вважає, що ОСОБА_8 усвідомлено та виважено виявив бажання звернутися до суду для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно нього.
З метою об'єктивного та всебічного розгляду порушеного питання, органом опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради засобами поштового або електронного зв'язку інформацію, яка б підтверджувала його участь у вихованні та утриманні дитини.
ОСОБА_2 надав письмові пояснення в яких повідомив, що він проти позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , хоче спілкуватися з ним. Сім'я мала емоційне розлучення та образа матері переросла у бажання вічної сварки у формі нескінченних судових позовів. Син роками жив у ворожому настроюванні щодо батька, коли батько мав поганий матеріальний стан і навіть коли все змінилось і ОСОБА_11 погасив заборгованість по аліментам та нараховану пеню і навіть більше, допомагав у першому зверненні сина на початку війни з дозволами на виїзд, білетами, та грошима на дорогу але це не змінило ставлення до батька.
Батько бажав спілкуватися і намагався це робити, коли надавалась така можливість і син спочатку був не проти, але поїхавши за кордон змінив свою думку, але деякий час вони спілкувались і була надія на налагодження відносин (Копії переписки надані). Повідомив, що за 2023-2024 роки сплатив аліменти у розмірі 146 281 грн.
Зважаючи на вищевикладене, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради (протокол засідання від 10.04.2025 № 6) керуючись ст. 164 Сімейного Кодексу України, постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», орган та піклування - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.39-41).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частиною першою ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.
За змістом роз'яснень, викладених у п.п. 15, 16 17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
При прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява N 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року у ст. 111 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст.114 наведеного вище Закону).
Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Крім того, при позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька від виконання батьківських обов'язків, а також чи попереджався батько офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Судом враховується обставина того, що позивач наполягає на позбавленні батьківських прав, зазначив, що батько не приймає та не приймав участі у його житті, сплата аліментів не є єдиним чинником, який свідчить про належне виконання батьківських обов'язків. Зазначив, що не бажає спілкуватися з батьком та не бажає аби останній був в його житті. Не відчуває до батька прихильності та не бажає з останнім спілкуватися у будь-який спосіб.
Таким чином, з урахуванням проаналізованих пояснень та особистого ставлення позивача до відповідача, тобто сина до батька, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам позивача.
Також, судом в даному випадку приймається до уваги висновок органу опіки та піклування яким визнано за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, що в першу чергу буде відповідати інтересам дитини, тобто позивача у справі.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав -задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) - батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) - понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі: 1 211,20 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складно 29.09.2025р.
Суддя: