Справа № 510/886/25
Провадження № 2-о/510/71/25
29.07.25 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-за участю секретаря Лабановой С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Ренійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 ) про встановлення факту батьківства,-
Заявник, її представник - ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, на задоволенні заяви наполягали.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 щодо заявлених вимог заперечень не надала.
Представник заінтересованої особи - Ренійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заперечень не мав, просив про розгляд справи у його відсутності.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що у 2018р. заявник познайомилась із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між ними склалися сімейні стосунки, у період з кінця 2018р. по квітень 2025р. вони перебували у фактичних шлюбних відносинах між собою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилась спільна дитина - син - ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька - ОСОБА_6 . Оскільки на момент народження дітей заявник не перебувала із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, в порядку ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України батьком новонароджених дітей був записаний ОСОБА_7 із громадянством - Україна, тобто особа за вказівкою матері дитини, в даному випадку, із прізвищем, що відповідає прізвищу матері дитини, ім'ям та по батькові, що повністю співпадає з даними біологічного батька дитини.
За життя ОСОБА_4 визнав себе батьком обох дітей, мав наміри ще до їх народження зареєструвати із ОСОБА_1 шлюб, проте подати заяву про реєстрацію шлюбу вони не встигли з причини, що у ОСОБА_4 не було паспорту.
Із початком широкомасштабного вторгнення російських військ до України та оголошенням воєнного стану в Україні ОСОБА_4 був відправлений для виконання бойових завдань у зону ведення бойових дій. З 15.04.2025р. ОСОБА_4 вважається зниклим безвісти. Про дані обставини заявник отримала сповіщення №267 від 16.04.225р. від керівництва військової частини, у якій рахувався мобілізований військовослужбовець ОСОБА_4 .
Заявник стверджує, що починаючи з моменту кожної вагітності та після народження дітей ОСОБА_4 свідомо визнавав своє батьківство щодо сина та доньки, цікавився про заявника та дітей, як про членів своєї сім'ї, піклувався про них, турбувався за малюків та їх матір. Будь-яких суперечок, непорозумінь та розмов про недовіру між заявником та ОСОБА_4 не виникало. На початку сімейного життя заявник та ОСОБА_4 спільно мешкали разом із його матір'ю (на квартирі по АДРЕСА_1 ), потім - вони перейшли мешкати на квартиру по АДРЕСА_2 . Заявник знайома із рідними ОСОБА_4 , спілкується із ними, матір та сестра ОСОБА_4 сприймають дітей, як онуків та племінників.
Оскільки за час спільного сімейного мешкання ОСОБА_4 не встиг належним чином оформити визнання батьківства щодо дітей, хоча цілком і повністю цього прагнув, ОСОБА_1 вимушена була звернутися до суду із заявою, якою просить встановити факт того, що ОСОБА_4 є рідним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Заслухавши заявника, її представника, пояснення свідків, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, в якому матір'ю дітей вказана ОСОБА_1 , а батьком на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (зі слів матері) - ОСОБА_7 .
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, були у фактичних шлюбних відносинах.
З 15.04.2025р. ОСОБА_4 вважається зниклим безвісно, що підтверджується сповіщенням №267, виданим ОСОБА_1 в.о. командира військової частини та в.о. начальника штабу військової частини НОМЕР_1 ЗСУ 16.04.2025р.
Статтею 51 Конституції України, ч. ч. 2 та 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (ч. 8 ст. 7 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини та за рішенням суду.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно ч. 1,2,3 ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.
Згідно ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 - у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК.
З огляду на роз'яснення пункту 9 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК ( 1618-15 ), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Та обставина, що ОСОБА_4 визнавав себе батьком дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , приймав активну участь у їх вихованні, турбувався про них, спільно з ОСОБА_1 матеріально забезпечував дітей, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
На підтвердження вимог заяви про встановлення факту батьківства заявником надані фото, на яких зображені ОСОБА_4 із ОСОБА_1 разом із сином та донькою, у т.ч. і вдома разом із малими, на прогулянці із ними тощо. Фото вказують на їх теплі та гарні стосунки. Суд бере до уваги дані фотознімки, оскільки вони відображають моменти спілкування ОСОБА_4 із дітьми, із ОСОБА_1 , вказують на родинне ставлення один до одного. Також до матеріалів справи були додані роздруківки смс-спілкування заявника із ОСОБА_4 із наявними фото сина та доньки, зі змісту яких виходить, що ОСОБА_4 , знаходячись у зоні бойових дій, постійно спілкувався із своєю фактичною дружиною, сином та донькою, піклувався про їх утримання, годування, виховання, по-батьківськи висловлювався на адресу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Крім того, обставини спільного мешкання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підтвердили і свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та сама ОСОБА_1 .
Так, ОСОБА_1 пояснила, що вона у 2018 році познайомилась із ОСОБА_4 , вони спілкувались, потім стали зустрічатись та мешкати разом. Коли вона завагітніла вперше, ОСОБА_12 визнав, що саме він є батьком цієї дитини, допомагав їй. Потім вона завагітніла вдруге, ОСОБА_13 дуже радів цьому, також визнав, що це була його донька. Вони постійно мешкали разом, тому ні у кого з них або близьких родичів не виникало сумнівів у тому, що діти для ОСОБА_4 є рідними, а він є їх біологічним батьком. ОСОБА_4 визнавав і сина і доньку, хотів їх записати на своє прізвище, але це юридично на той час було неможливо. Коли ОСОБА_12 поїхав, вони продовжували спілкуватись, він матеріально забезпечував і її і дітей, постійно дзвонив, цікавився, як справи у дітей, чи не хворіють вони, хвилювався за них та сумував за ними.
Свідок ОСОБА_14 - матір заявниці пояснила, що заявник - її донька, а ОСОБА_4 мешкав із нею однією сім'єю, в них народилась спільна дитина - син, вони на той час мешкали разом із свахою, потім перейшли мешкати окремо і народилась донька ОСОБА_9 . ОСОБА_4 завжди допомагав матеріально їм та визнавав себе батьком, грався із сином та донькою, доглядав за ними. Донька із ОСОБА_4 мешкали однією родиною, завжди були разом, у січні 2025р. ОСОБА_12 мобілізували, він знаходився на війні, у квітні прийшла звістка, що він безвісно зник у зоні бойових дій. До цього моменту, ОСОБА_12 постійно дзвонив і цікавився дітьми, діти вважали його батьком, називали його саме так.
Свідок ОСОБА_10 зазначила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_4 , її брат 6-7 років тому став спільно мешкати із ОСОБА_1 , в них народилось двоє дітей - син ОСОБА_8 та донька ОСОБА_9 . Брат визнав їх та вважав себе їх батьком, вона вважає дітей своїми племінниками, сумнівів щодо походження дітей від ОСОБА_12 у рідних не було. Брат та ОСОБА_12 жили у цивільному шлюбі, а визнати батьківство після народження дітей брат не зміг, оскільки в нього не було паспорта. Сім'я брата спочатку мешкала разом із нею та матір'ю на квартирі, потім вони пішли мешкати окремо. ОСОБА_12 любив дітей, бавився із ними, як батько, купував їм все необхідне, завжди цікавився ними та запитував про них. Навіть під час перебування на війні він завжди дзвонив своїй родині, спілкувався із дітьми. Взаємовідносини в молодій родині були гарні, було взаєморозуміння. Наразі ОСОБА_4 вважається зниклим безвісно.
З урахуванням наявності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження факту батьківства ОСОБА_4 , який рахується безвісно зниклим, стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд прийшов до висновку, що заява про встановлення факту батьківства підлягає задоволенню.
Крім цього, суд зауважує, що встановлення факту батьківства буде сприяти якнайкращим інтересам малолітніх дітей.
Відповідно до ст. 134 CK України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Згідно з п. 2.13.1 Розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Враховуючи вищевикладене, повно та об'єктивно оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту батьківства, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 135 СК України, ст.ст. 3, 76, 258, 264-265, 273, 293-294, 315-316, 319, 354, 355ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Одеської області, громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_2 , який вважається зниклим без вісті з 15 квітня 2025 р., стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Рені Одеської області, РНОКПП - НОМЕР_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Одеса, РНОКПП - НОМЕР_4 .
Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Рені Одеської області, РНОКПП - НОМЕР_3 , складеного 18 вересня 2021 року Ренійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за №135, вказавши батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Одеської області, громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_2 , вказавши анкетні дані дитини « ОСОБА_15 ».
Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Одеса, РНОКПП - НОМЕР_4 , складеного 16 вересня 2020 року Ренійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за №152, вказавши батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Одеської області, громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_2 , вказавши анкетні дані дитини « ОСОБА_16 ».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Дудник