Справа № 522/22916/21
Провадження№ 2/522/62/25
17 вересня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа: Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про відшкодування моральної шкоди, зобов'язання демонтувати споруду,
До Приморського районного суду м.Одеси 30.11.2021 року надійшов позов ОСОБА_1 , пред'явлений до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Державної казначейської служби України, згідно якого просила:
- стягнути з власників квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн. солідарно;
- стягнути з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. шляхом списання коштів з рахунків в органи Державної казначейської служби України;
- зобов'язати власників квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 демонтувати незаконно побудовану ними на бетонно-металевій плиті споруду в об'ємі лівобічної клітини «чорних сходів» дворового противоротнього корпусу в будинку АДРЕСА_2 між другим та третім поверхом, з'єднану з приміщенням квартири АДРЕСА_3 .
В обґрунтування позов зазначено, що в червні 2021 року ОСОБА_5 , що мешкав в квартирі АДРЕСА_3 разом ОСОБА_2 запитав у неї дозвіл на виведення своєї каналізації окремо через сходи «чорного ходу» в каналізацію сусіда на 1-му поверсі, на що позивачка не заперечувала, повідомивши її про такі роботи будуть тривали десь протягом 1 місяця. Проте без її дозволу працівниками відповідачів було в стіни її кухні, туалету вбиті металеві конструкції, на які згодом покладено бетон, із залиттям водою, вода текла по стелі. На що вона одразу відреагувала, звернувшись до відповідача щодо проведення таких протиправних дій. На що у відповідь ОСОБА_6 її повідомив, що це буде його нова ванна кімнат. Тобто було побудовано бетонну плату на 3-му поверсі будинку, яка фактично нависає над прилеглою територію двору школи №75. Найняті відповідачами працівники все літо і досохни проводили незаконні будівельні роботи, вчиняли, шум з перевищенням дозволених норм,, пил, постійно також працював перфоратор. Такі будівельні роботи проводились майже 6 місяців,і у вихідні дні, є самовільними, незаконними, та руйнують також будинок, який є пам'яткою архітектури місцевого значення. Позивачка зверталась с заявами щодо реагування у всі передбачені законодавством інстанції з приводу проведення незаконних будівельних робіт та щодо їх негайного припинення. Приморська районна адміністрація Одеської міської ради не реагувала належним чином, і у зв'язку з їх бездіяльністю вона зазначала душевних страждань, переживання за порушене право власності, вимушено змінився її образ життя, вона витрачала багато часу на вимушені звернення до правоохоронних оранні та інших органів з приводу самовільних робіт та їх зупинки і демонтажу, комісійними обстеженнями, у зв'язку з цим зазначала пошкодження стану здоров'я, погіршились стосунки з оточуючими людьми, роздратованість від великих вібрації під час праці перфоратора.Оскільки такі будівельні роботи з реконструкції є незаконними, просить зобов'язати відповідачів, які є власниками квартири АДРЕСА_3 , демонтувати незаконно побудовану ними на бетонно-металевій плиті споруду, що з'єднано з квартирою АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 07.12.2021 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 20.12.2021 року.
Розгляд справи призначений на 20.12.2021 року було відкладено на 17.01.2022 року за клопотанням ОСОБА_3 , який просив відкласти слухання справи для ознайомлення.
До суду 30.12.2021 року представник Державної казначейської служби України надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнали, у задоволені позову ОСОБА_1 просили відмовити у повному обсязі.
13.01.2022 року до суду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надали відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнали, у задоволені позову ОСОБА_1 просили відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування відзиву зазначено, позивачем не наведено підстав, з яких вбачається інформація про наявність чітко визначеного індивідуального майна в розумінні ст. 182 ЦК України, яке є спільним майном багатоквартирного будинку та докази, які підтверджують приналежність спільного майна власникам багатоквартирного будинку. Позивачка на власний розсуд без будь-яких доказів визначила розмір моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. Крім того не зрозуміло яким чином порушення нормативно-правових актів заподіяли позивачці моральну шкоду. На перевищення рівня шуму позивачкою також не надано належних доказів. Всі доводи позивачки носять суто емоційний характер з метою створення негативного обліку відносно особистих рис відповідачів та мають бездоказовий характер.
13.01.2022 року ОСОБА_1 надала суду клопотання про залучення доказу до матеріалів справи.
Розгляд справи призначений на 17.01.2022 року було відкладено на 07.02.2022 року для ознайомлення ОСОБА_1 з відзивами на позов, які були надані ОСОБА_2 та ОСОБА_4
21.01.2022 року представник Приморської районної адміністрації ОМР надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнали, у задоволені позову ОСОБА_1 просили відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування відзиву зазначено, позивачем не надано жодного доказу факту заподіяння шкоди саме ПРА ОСР та незрозуміло звідки взята сума моральноговідшкодування у розмірі 100 000 грн. Звинувачення позивачки у бездіяльності ПРА ОМР є абсолютно безпідставними.
31.01.2022 року ОСОБА_1 надала суду відповідь на відзив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У підготовче засідання 07.02.2022 року з'явилася ОСОБА_1 , просила долучити до матеріалів справи відповідь на відзив, не заперечувала проти задоволення клопотання представника відповідача про залучення в якості третьої особи Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.
У підготовче засідання 07.02.2022 року з'явився представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Кірпельський В.В., заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації. Також заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні питання:
- Який вид, якість та обсяг виконаних будівельних робіт були проведені власником квартири АДРЕСА_1 між другим та третім поверхом цього будинку, з'єднану з приміщенням квартири АДРЕСА_3 ?;
- Чи можливо з технічної точки зору демонтувати споруду, яка була побудована (реконструйована) власником квартири АДРЕСА_1 між другим та третім поверхом, з'єднану з приміщенням квартири АДРЕСА_3 ?;
- Чи може демонтаж споруди призвести до руйнації несучих конструкцій будинку та завдати пошкодження власникам квартир будинку АДРЕСА_2 ?.
Інші учасники справу у підготовче засідання не з'явилися, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином.
Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідачів та згідно ч.5 ст.53 ЦПК України залучено в якості 3-ої особи на боці відповідачів без самостійних вимог щодо предмета спору Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, розгляд справи відкладено на 28.02.2022 року з метою надіслання позову та надання пояснень щодо обставин справи.
25.02.2022 року ОСОБА_1 надала суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
У підготовче засідання 28.02.2022 року з'явилася ОСОБА_1 , просила клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи підтримала, просила задовольнити, витрати з проведення судової будівельно-технічної експертизи по вищевказаним питанням просила покласти на неї. Також не заперечувала проти питань, зазначених у клопотанні представника відповідачів про призначення експертизи.
Інші учасники справу у підготовче засідання не з'явилися, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином.
Ухвалою суду від 09.03.2022 року призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
1. Який вид, якість та обсяг виконаних будівельних робіт були проведені власником квартири АДРЕСА_1 між другим та третім поверхом цього будинку, з'єднану з приміщенням квартири АДРЕСА_3 ?;
2. Чи можливо з технічної точки зору демонтувати споруду, яка була побудована (реконструйована) власником квартири АДРЕСА_1 між другим та третім поверхом, з'єднану з приміщенням квартири АДРЕСА_3 ?;
3. Чи може демонтаж споруди призвести до руйнації несучих конструкцій будинку та завдати пошкодження власникам квартир будинку АДРЕСА_2 ?;
4. В стіни яких приміщень яких квартир в будинку АДРЕСА_2 вмонтована і створює додаткове навантаження бетонно-металева плита перекриття у рівні між 2-м та 3-м поверхом в об'ємі лівобічної клітини «чорних сходів» дворового противоротнього корпусу цього будинку?;
5. Що влаштовано на вказаній бетонно-металевій плиті перекриття з внутрішньої сторони в квартирі АДРЕСА_1 власника ОСОБА_2 .?;
6. Яка мережа водопостачання змонтована власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 в ході незаконних ремонтно-будівельних робіт і в якому приміщенні квартири встановлена пластикова цистерна для накопичення води?;
7. Які стіни (в тому числі капітальні) були знесені частково або повністю під час незаконних ремонтно-будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_1 власником ОСОБА_2 .?
8. Які існуючі засоби демонтажу можливо застосувати для демонтажу бетонно- металевої плити перекриття у рівні між 2-м та 3-м поверхом в об'ємі лівобічної клітини «чорних сходів» дворового противоротнього корпусу у будинку АДРЕСА_2 , з'єднану з квартирою АДРЕСА_3 , власником якої являється ОСОБА_2 :
- спеціальне свердло з алмазними насадками;
- пила «болгарка» зі спеціальними дисками;
- електричний відбійний молоток та інші?
Проведення даної експертизи доручено експертам Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі було зупинено на час проведення зазначеної експертизи.
До суду 05.07.2024 року з Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали цивільної справи № 522/22916/21 разом з Висновком експерта № 22-1515 судової будівельно-технічної експертизи від 16.05.2024 року.
Матеріали справи суддя отримала 25.06.2024 року.
Ухвалою суду від 10.07.2024 року поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду у підготовчому засіданні на 09.09.2024 року.
15.08.2024 року представник Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації надала суду письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Справу просили розглядати за відсутністю представника Департаменту.
04.09.2024 року ОСОБА_1 надала суду клопотання, в якому просила викликати у судове засідання судового експерта ОНДІСЕ Томашинець Л.В. для надання усних пояснень щодо висновку №22-1515 від 25.06.2024 року.
Також 04.09.2024 року ОСОБА_1 надала суду відповідь на пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, згідно якої просила не залучати до матеріалівсправи письмові пояснення третьої особи у зв'язку з тим, що невідомо чи зареєструвалась третя особа згідно ч. 6 ст. 14 ЦПК України у системі ЄСІТС.
У підготовчому засіданні 09.09.2024 року була присутня ОСОБА_1 , яка просила викликати у судове засідання експерта Томашинець Л.В для надання пояснень щодо свого висновку, також просила прийняти відповідь на пояснення третьої особи.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Щукін О.С. просив відмовити у задоволенні клопотання про виклик експерта, оскільки це є затягування розгляду справи, не заперечував проти долучення до матеріалів справи відповіді на пояснення третьої особи, зазначивши, що йому потрібен час на ознайомлення
Представник ПРА ОМР - Гаврилюк А.А. розгляд клопотання позивачки залишив на розсуд суду, не заперечував проти долучення до матеріалів справи відповіді на пояснення третьої особи.
Інші учасники справи у підготовче засідання не з'явилися, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином.
Протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про виклик експерта, у зв'язку з необґрунтованістю, задоволено клопотання позивачки та приєднано до матеріалів справи пояснення третьої особи та відповідь на пояснення третьої особи. У зв'язку з неявкою співвідповідача ОСОБА_3 та його адвоката, розгляд справи відкладено на 21.10.2024 року.
14.10.2024 року ОСОБА_1 надала суду клопотання про виклик в судове засідання судового експерта Томашинець Л.В. для надання пояснень щодо її висновку.
У зв'язку з відсутністю електропостачання у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси розгляд справи, призначений на 21.10.2024 року, відкладено на 02.12.2024 року.
У підготовчому засіданні 02.12.2024 року з'явилася ОСОБА_1 , просила викликати у судове засідання судового експерта Томашинець Л.В., пояснивши, що висновок експерта є необ'єктивним, не повним, та суперечить діючому законодавству. Вважає за можливе закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Щукін О.С. заперечував проти клопотання позивачки про виклик експерта. Вважає за можливе закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті.
Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання позивачки, та викликано у судове засідання судового експерта Томашинець Л.В.
Ухвалою суду від 02.12.2024 року по справі закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 29.01.2025 року.
У зв'язку зі знаходженням судді Домусчі Л.В. у відпустці розгляд справи, призначений на 29.01.2025 року, відкладено на 02.04.2025 року.
У зв'язку з відсутністю електропостачання у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси розгляд справи, призначений на 02.04.2025 року, відкладено на 22.05.2025 року.
До суду 20.05.2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Щукіна О.С. надійшли додаткові пояснення.
У судове засідання 22.05.2025 року з'явилися ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - адвокат Щукін О.С. Інші учасники у судове засідання не з'явилися.
ОСОБА_1 пояснила, шо вона є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 , а 3/4 - її чоловік. Відповідачі у квартирі АДРЕСА_3 у тому ж будинку з неповнолітньою дитиною. Будинок є пам'яткоюархітектури місцевого значення. В травні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до позивачки оскільки у нього забилися каналізаційні труби та він хоче вивести їх на чорний хід, спустити до першого поверху та вивести до каналізаційної труби. Він почав викликати службу. Почалися ті роботи, вони їх не перевіряли, поки в середині червня 2021 року через вікно побачила, що зі стелі ллється вода і позивачка вийшла на чорний хід та побачила що там по периметру цих стін вбита бетонна плита, яка покрита бетоном свіжим та з нього ллється вода. Вона піднялась до відповідачів щоб зрозуміти що коїться, а він сказав що це буде їх ванна кімната. Позивачка почала усюди звертатись з і скаргами, був складений адміністративний протокол. ПРА ОМР надавали відповіді та вирішили що це є конфлікт між сусідами. Ніяких заходів ними не було прийнято. Тому вона звернулась в жовтні з цим позовом. Забороняється використання прав власності з понесенням шкоди іншим власникам. Є порушення Правил користування загальних будівель, порушення рівня шуму, правил протипожежної безпеки, оскільки вони перекрили вхід на горище. Щодо вимог до ПРА ОМР, то вони просто самоусунулись від своїх зобов'язань, нічого фактично не робили. а у позивачки не було конфлікту з сусідами, адже це є державним обов'язком з питань охорони культурної спадщини. вони повинні реагувати та вирішувати питання щодо знесення самочинного будівництва. Ніяких заходів на врятування будівлі ПРА ОМР не зробила.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Щукін О.С. пояснив, що надав письмові пояснення, просив відмовити у позові з підстав, наведених у відзиві, недоведений ні розмір моральної шкоди, ні вина, ні причино-наслідковий зв'язок. крім того немає неяких доказів. Щодо демонтажу, то заперечував, оскільки недоведено. що було порушено їх права такими будівельними роботами. Згідно висновку експерта будівельні роботи не приведи до погіршення якості будівлі, а навпаки - призвели до укріплення та в квартирі поки не встановлено руйнувань. Обраний позиваки спосіб захисту не є ефективним. Самочинне будівництво не можливо демонтувати, оскільки це призведе до руйнування будівлі. Відповідачі перебували у шлюбі, наразі - розірвано шлюб. Станом на подання позову кватира перебувала у особистій власності відповідачки, наразі це майно між відповідачамиподілено.
Оголошено перерву до 09.07.2025 року з метою повторного виклику судового експерта Томішинець Л.В.
До суду 02.07.2025 року від Козоровицької О.А. надійшло клопотання про витребування доказів.
У судове засідання 22.05.2025 року з'явилися ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 - адвокат Щукін О.С., представник Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини ООДА - Ларійчук А.В. Інші учасники у судове засідання не з'явилися.
У судовому засіданні надала свої пояснення щодо Висновку судовий експерт Томішинець Л.В.
Представник Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини ООДА - Ларійчук А.В. підтримав надані ними пояснення, також зазначив, що не має підстав не довіряти висновку експерта. Також пояснив, щоДепартамент здійснює контроль в межах тих повноважень, що надані Департаменту відповідно до чинного законодавства.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у справі оголошено перерву до 11.09.2025 року.
До суду 08.09.2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про визнання висновку судового експерта № 22-1515 по даній справі таким, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
До суду 09.09.2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Щукіна О.С. надійшли додаткові пояснення.
У судове засідання 22.05.2025 року з'явилися ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - адвокат Щукін О.С. Інші учасники у судове засідання не з'явилися.
Козоровицька О.А. просила задовольнити подане нею клопотання про витребування доказів.
Протокольною ухвалою суд згідно ст. 222 ЦПК України клопотання про витребування доказів залишила без задоволення, оскільки ці відомості не стосуються предмету спору.
ОСОБА_1 просила визнати висновок судового експерта № 22-1515 по даній справі таким, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Також не брати його до уваги. Також просила відкласти розгляд справи у зв'язку з не ознайомленням з додатковими поясненням.
Протокольною ухвалою суд в клопотанні позивачки про відкладення розгляду справи відмовим у зв'язку з необґрунтованістю.
ОСОБА_1 просила задовольнити позов у повному обсязі.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Щукін О.С. просив у позові відмовити.
Суд, вислухавши учасників справи, із урахуванням наданих пояснень, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, приходить до наступного висновку.
Предметом позовних вимог є стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди в солідарному порядку в розмір 200 000 грн, та демонтаж незаконно побудованої споруди з підстав зазнання душевних страждань, пошкодження стану здоров'я, переживання за порушено право власності у зв'язку з проведенням ними незаконних будівельних робіт, що призвело до пошкодження майна позивачки та руйнування будинку, та з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради - 100 000 грн. з підстав відмови виконати свої повноваження і звернутись з позовом до суду про демонтаж.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_4 , що знаходиться на 2-му поверсі 3-х поверхового будинку, а власником 3/4 частини квартири є ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25.11.1998 року, виданого УЖКХ та свідоцтвами про право на спадщину видані 10.11.2000 року і 27.12.2020 року Першою одеською державною нотаріальною конторою.
Відповідно до Договору купівлі-продажу від 23.02.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Мельник О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 221, ОСОБА_2 (покупець) є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 103 кв.м., житловою 51,3 кв.м, що знаходиться на 3-му поверсі.
Таким чином судом встановлено, і сторонами не спростовано, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який споруджений у 1890 році, є пам'яткою історії, архітектури та містобудування місцевого значення за рішенням Одеського облвиконкому № 580 від 27.12.1991 року, № 652 від 25.12.1984 року.
Судом встановлено, що на весні 2021 року в квартирі АДРЕСА_1 проводились ремонтно-будівельні роботи та побудовано на бетонно-металевій плиті споруда в об'ємі лівобічної клітини «чорних сходів» дворового противоротнього корпусу в будинку АДРЕСА_2 між другим та третім поверхом, з'єднану з приміщенням квартири АДРЕСА_3 .
Позивачка зазначає що фактично такі роботи є реконструкцією квартири, які повинні здійснюватись згідно чинного законодавства з дозвільними документами за відповідним проектом, та за згодою власників прилеглих квартири, на що вона не надавала згоду.
Позивачка надала згоду на прохання ОСОБА_3 , який є чоловіком ОСОБА_2 лише на виведення їх каналізації окремо через сходи «чорного ходу» в каналізацію сусіда на 1-му поверсі,які обіцяв завершити протягом місяця.
Зазначені факти та здійснення будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_3 , представником відповідачки не спростовано, в результаті яких відповідачка 16 липня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Усатівської сільської ради Одеської області Карякіним К.Л. на підставі рішення від 16 липня 2021 року індексний № 59301225 зареєструвала право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 190,1 кв.м., житловою 106,2 кв.м.
Дані обставини підтверджуються Інформаційною Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 липня 2021 року № 266113220, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2409549551101. (а.с. 205 т. 1)
Також судом встановлено, що позивачка зверталась з приводу недопущення проведення ремонтних робіт в житловому будинку без дозвільних документів до ДП «ЖУ «Ренесанс-92» 25.06.2020 року, 29.07.2020 року, 26.07.2020 року, на які 06.08.2021 року надано відповідь (а.с.30 т.1) про вручення припису ОСОБА_2 (а.с.31 т. 1) та про призупинення будівельних робіт до надання проектно-технічної документації на проведення ремонтних робіт та реконструкції.
Також позивачка 17.08.2021 року зверталась до ДП «ЖУ «Ренесанс-92» з приводу обстеження комісією її квартири у зв'язку з залиттям та отвором в стелі ванної кімнати позивачки в результаті незаконних будівельних робіт з реконструкції власником квартири АДРЕСА_3 та сходів клітини чорного ходу (а.с.32 т.1), про що також свідчить Акт залиття ДП «ЖУ «Ренесанс-92» від 19.08.2021 року (а.с.33 т. 1) на чорному ході, відбулось намокання стіни на стику зі стелею у вигляді мокрих плям.
Судом встановлено, що 06.09.2021 року Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації складено припис про порушення ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та припинення будівельних робіт до отримання відповідного дозволу у квартирі АДРЕСА_3 . (а.с.16 т.2).
02.07.2021 року позивачка звернулась разом з іншими власниками квартир до голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з проханням звернутись до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_8 та її чоловіка ОСОБА_3 демонтувати самовільну споруду на сходах «чорного ходу» в парадній будинку, в результаті чого була демонтована частина сходів, вбиті швелери в стіни нижніх квартир, на них покладено металеві листи із залиттям бетоном та приведення в попередній стан. Самовільна споруда створює небезпеку як будівлі так і її мешканцям (а.с.35 т.1).
Аналогічне звернення про звернення до суду з позовом було надіслано позивачкою і 04.08.2021 року, 31.08.2021 року, 13.09.2021 року, 15.09.2021 року (також й до УДАБК ОМР, Управління з питань охорони культурної спадщини ОМР, Одеського міського голови), де зазначалось про винос 03.07.2021 року робітниками каменя ракушняк з розібраних стін, пробита діра, сиплеться пил з каміння(а.с.36,37,39 т. 1), що також підтверджується фотографіями (а.с.86-94 т. 1).
22.07.2021 року, 27.08.2021 року голова Приморської районної адміністрації Одеської міської ради надав відповідь ОСОБА_1 про звернення до ДП «ЖУ «Ренесанс-92», Управління з питань охорони культурної спадщини ОМР з метою прийняття заходів відповідного реагування згідно їх повноважень(а.с.41,42 т.1) та лист від 31.08.2021 року, від 28.10.2021 року (а.с.47-48 т. 1) про проведення комісійного обстеження квартири АДРЕСА_3 та про вручення власнику квартири припису , про припинення будівельних робіт і роз'яснення що у випадку конфлікту між власниками суміжних квартир необхідно питання вирішувати мирним шляхом або в судовому порядку.
Листом від 12.10.2021 року додатково повідомлено, що згідно інформації з УДАБК Одеської міської ради від 06.10.2021 року, встановлено, що до даних реєстру будівельної діяльності інфракція щодо реєстрації права на виконання будівельних робіт за даною адресою не зареєстровано і приймаються заходи відповідного реагування щодо приведення клітини в попередній стан.(а.с. 45-46 т. 1).
29.06.2021 року Управлінням з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради відповідно до діючого законодавства видано припис ОСОБА_2 № 01-15/31 про те, що за результатами візуального обстеження встановлено проведення ремонтно-будівельних робіт на пам'ятці історії, архітектури та містобудування місцевого значення без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Даним приписом було зобов'язано після його отримання зупинити , не поновлювати проведення ремонтних робіт або будь-яких інших робіт у будинку -пам'ятці за адресою АДРЕСА_2 до отримання у встановленому законодавством порядку дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на проведення робіт. (а.с. 56, т. 1).
Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини ОМР від 13.07.2021 року надали відповідь позивачці на її звернення від 22.06.2021 року, та про проведення комісійного обстеження будівлі- пам'ятки за вказаною адресою, та встановлено що в об'ємі лівобічної клітини чорних сходів дворового противоворотнього корпусу проводились ремонтно-будівельні роботи, влаштовано нову бетонну плиту перекриття у рівні між 2 і 3 поверхами, та балконну плиту у рівні 3 поверху і верхня частина була відмежована від основної частини клітини. Роботи були зупинені. Також проводились повторні візуальні обстеження 23.06.2021 і 02.07.2021р та встановлено, що балконну плиту було демонтовано добровільно, ремонтно-будівельні роботи в об'ємі клітини припинені. Управлінням складено 29.06.2021 припис (а.с.56) про заборону проведення будівельних робіт. (а.с.50-51 т.1).
Таким чином балконна плита була демонтована добровільно.
Листом від 06.08.2021 року вбачається що дозвіл на проведення таких робіт не надавало. Власниця квартири АДРЕСА_3 подано заява та документи на укладання охоронного договору (а.с.52-53 т. 1).
Листом від 08.09.2021 року, 14.09.2021 року повідомляється, що власниця квартири АДРЕСА_3 притягнута до адміністративної відповідальності та про звернення до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з пропозицією розглянути питання щодо демонтажу бетонної плити (а.с. 59-62 т. 1).
13.09.2021 року власником квартири АДРЕСА_3 , заг.пл. 103 кв.м. ОСОБА_2 укладено з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини №01-12/4278 (а.с. 162-165 т.1) з додатком Актом технічного стану пам'ятки. (а.с. 166 т. 1), Описом архітектурно-художніх елементів, фото фіксацією, Звітом можливого негативного впливу виконанням ремонтних робіт (а.с. 165-195 т. 1), в якому в розділі 6 Роботи, виконані в процесі ремонту, встановлено наступне:
«В просторі приміщення № 4 во внутрішній стіні розкрит проріз виходу в простір «чорного» ходу, який був виконаний при будівництві будівлі. Проріз був зашитий ФАНЕРНИМИ ЛИСТАМИ ПО ДЕРЕВЯНОМУ КАРКАСУ. Ширина та висота прорізу збільшена за рахунок демонтажу ділянок кладки стіни. Проріз посилений металевою обоймою з швелерів та стрічкової сталі. В просторі приміщення №3 у внутрішній не несучій стіні виконаний проріз з метою облаштування санвузла. Демонтовані внутрішні не несучі дерев'яні каркасні перегородки між приміщеннями №3 і №4. В приміщеннях №2 і №3 (туалет і санвузол) виконаний ремонт існуючих ділянок дерев'яного перекриття шляхом улаштування ділянок перекриття з монолітного залізобетону по металевим балкам, встановленими між існуючими дерев'яними балками. В просторі «чорного» ходу виконана ділянка перекриття з монолітного залізобетону по металевим балкам між 2 та 3 поверхам. Приєднано площу в межах раніше існуючого «чорного» ходу. Виконане перепланування приміщень шляхом демонтування не несучих каркасних дерев'яних перегородок та встановлення нових перегородок з газобетону та гіпсокартону. Виконана заміна сантехнічного обладнання. Встановлені захисні покриття вентиляційних та димових шахт з металевих покрівельних елементів. Очищено двір від сміття. Ремонтні роботи в приміщеннях 3 поверху знаходяться в стадії завершення.»
У розділі 9 «Оцінка ступеня впливу виконаних робіт на предмет охорони пам'ятки культурної спадщини»: ремонтні роботи негативно не вплинули на надійність, міцніть і стійкість існуючих конструкцій будівлі.
За Висновком Звіту : «в результаті проведеного візуального обстеження та розгляду наявної документації можна зробити висновок про можливість збереження виконаних робіт в приміщеннях будівлі - пам'ятки».
18.11.2021 року Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації надало відповідь позивачці про укладання вищезазначеного охоронного договору. (а.с. 215-217 т. 1).
Управління ДАБК Одеської міської ради також надало 28.08.2021 року, 17.09.2021 року відповідь на звернення позивачки щодо направлення листів для відповідного реагування до Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини ОМР і Департаменту ДАБІ в Одеській області.(а.с. 63-68 т. 1).
Також було зареєстровано звернення позивачки до відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області 13.07.2021 року (а.с.69 т. 1) та 15.07.2021 року (а.с.70 т. 1).
Позивачкою надано як доказ переписка в мобільному за стосунку «Вайбер» (а.с. 71-80 т. 1), проте суд не може приймати зазначену переписку як належний доказ дій з боку ОСОБА_3 , оскільки з цієї переписки не підтверджено належним чином хто саме надсилав такі повідомлення.
Також суд не приймає як належний доказ наданий позивачкою диск, з якого не можливо встановити дату та місце події.
Суд не бере до уваги як належний доказ листування, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 зазначила, що Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) у розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Але якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне електронне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
З Висновку експерта № 22-1515 судової будівельно-технічної експертизи від 31.03.2022 року, складеного судовим експертом ОНДІСЕ Томішинець Л.В. (а.с. 177-238 т. 2) вбачається наступне:
«Влаштування перекриття між другим та третім поверхом будинку літ. «Б» та з'єднаного з приміщенням квартири АДРЕСА_1 відповідно до нормативно-технічних вимог:
- відносяться до виду будівельних робіт - реконструкція, відповідно до п. 3.21. ДБН А.2.2-3:2014;
- за якістю виконання (результати візуального обстеження) відповідають: п.5.2.1 ДСТУ -Н Б В.1.2-18:2016; п.п. 10.1.2., 10.4.1, 10.5.1.2.1, 10.5.1.2.2 ДБН В.2.6-162:2010 ; п.п.4.1.3, 4.1.6ДБН В. 1.2-14:2018; п.п.6.1, 6.2 ДБН В. 1.1-7:2016;
- за результатами розрахунку обсягу площі приміщень приєднаних до кв. АДРЕСА_3 , які влаштовані за рахунок площі сходової клітки «чорного ходу» станом на 26.08.2022, становить 5,8 кв.м., в т.ч.: частина кухні «4»....пл. 2,9 кв.м.; відкрите прим....пл. 0,8 кв.м.; частина прим. душової «3» ....пл. 2,1 кв.м.
Визначення обсягів будівельних робіт проводилось в відповідності до Розділу 5 Методики «Встановлення фактичних обсягів та вартості виконаних робіт за звітною документацією» та Порядку проведення технічної інвентаризації.
2,3. Встановити технічну можливість демонтажу несучої конструкції перекриття, яке спрямоване підвищувати стійкість і збільшення просторової жорсткості конструкцій сходової клітки будинку по АДРЕСА_2 , з приведенням конструкцій до технічного стану, яке існувало до проведення ремонтних робіт (збільшення фізичного зносу), без проектної документації - неможливо.
Слід зазначити, що демонтаж монолітного залізобетонного перекриття влаштованого в об'ємі сходової клітки «чорного ходу» та приєднаного до кв. АДРЕСА_1 , з приведенням їх конструктивних елементів та оздоблювальних покриттів до технічного стану, яке існувало до проведення ремонтних робіт, приведе до:
- погіршення технічного стану конструкцій кв. АДРЕСА_3 та сходової клітки «чорного ходу» із збільшенням фізичного зносу конструктивних елементів, в тому числі і несучих;
- погіршення фізичного зносу конструкцій, морального зносу кв. АДРЕСА_3 ;
- можливого порушення стійкості та просторової жорсткості будинку в об'ємі сходової клітки «чорного ходу».
Таким чином, демонтаж монолітного перекриття, влаштованого в об'ємі сходової клітки під'їзду «чорного ходу» будівлі літ. «Б» по АДРЕСА_2 , може привести до можливого негативного впливу на несучу здатність конструкцій частини будівлі та завдати пошкодження конструкціям суміжних квартир.
Визначення та обґрунтування можливості влаштування перекриття на рівні перекриття 2-го поверху в сходовій клітки «чорного ходу» літ. «Б» та його впливу на несучу здатність конструкцій досліджено в:
- Висновку «Про можливість влаштування ванної кімнати в квартирі АДРЕСА_1 » від 09.07.2021 року.
- Звіті «Визначення можливого негативного впливу виконаних ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 на технічні параметри (стан) і предмет охорони об'єкта культурної спадщини» від листопада 2021.»
У судовому засіданні судовий експерт Томішинець Л.В. на питання пояснила: що вона свій висновок підтримує, вважає його обґрунтованим, в якому також зазначено про відсутність дозвільних документів і проектної документації на проведені відповідачкою будівельні роботи. Вона проводила експертизу за наявними в матеріалах справи документами, та оглядом на місці, яких було достатнього для надання висновку. Експерт з дозволу самої позивачки з метою всебічного обстеження пройшла через її квартиру на вихід «чорного» входу для його дослідження. Сходи не відповідають протипожежними вимогам, експлуатація чорного входу є небезпечним, сходи знаходяться в аварійному стані. Нею не було встановлено порушення несучої спроможності будинку, ні в квартирі позивачки, ні в 2-х під'їздам від проведених на 3-му поверсі робіт. У випадку демонтажу споруди, виходячи з того, що ремонтні роботи були в 2021 року, і враховуючи технічний стан приміщень і несучих конструкцій, що ця плита являє собою скріплення конструкцій чорного входу, то це може призвести до можливого погіршення і вплинути на несучу здатність будинку.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про визнання висновку експерта таким, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Висновок визнається неналежним чи отриманим з порушенням закону, якщо він не відповідає вимогам закону. Разом з тим у висновку будівельно-технічної експертизи судовим експертом надано відповідь на всі питання, експертизу проведено у відповідності до вимог закону, судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність та підтвердив у судовому засіданні зазначений висновки.
Таким чином суд не вбачає підстав для визнання висновку неналежним доказом, оскільки не встановлено фактів, що вказаний висновок проведений з порушено порядку проведення судової експертизи.
У постанові від 28.04.2021 у справі № 461/5170/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, на яку покликається касатор, зазначив наступне:
"Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.
Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції)."
Таким чином суд вбачає, що в 2021 року Відповідачка, проводячи будівельні роботи без дозвільних документів, здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_3 .
Виходячи з наведених доказів, доводи позивачки про руйнування будинку внаслідок будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_3 , не знайшли підтвердження та спростовано також висновком судової експертизи.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об'єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним (див. постанову Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц, ).
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку (ст. 382 ЦК України). На допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження.
Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц)
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 не є власником квартири АДРЕСА_1 , незаконних дій з його боку не встановлено.
Власником цієї квартири з 23.02.2015 року як на час проведення реконструкції та будівельних робіт, реєстрації права власності, що відбулась без підтверджуючих дозвільних документів, так і на час розгляду справи є ОСОБА_2 .
З єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 по справі № 523/37/25 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 08.10.2024 року, розірвано.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 не є співвласником квартири АДРЕСА_3 , тобто не несе відповідальність за ремонтно-будівельні роботи з реконструкції квартири без дозвільних документів, суд виснуває, що він є неналежним відповідачем, тому позовні вимоги до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 761/12945/19 та встановив, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В постанові від 1 березня 2023 року у справі № 496/1691/19 суд вказав, що ст. 23 ЦК України є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об'єднана палата КЦС зазначила, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Підставою стягнення моральної шкоди з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради позивачка обґрунтувала її бездіяльністю ,оскільки ними не було пред'явлено до суду позову.
Судом встановлено, що Приморська районна адміністрація Одеської міської ради після з'ясування всіх обставин, запитів до відповідних органів, вручення припису, в грудні 2021 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Треті особи: Дочірнє підприємство "Житлове управління "Ренесанс", ОСОБА_1 , Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора та приведення приміщення у первинний стан, що підтверджується справою № 522/24932/21, за результатом якої ухвалою суду від 14.08.2023 закрито провадження по справі.
Таким чином суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.
Аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставин справи, а також зваживши на згадані вище роз'яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачка не доведено факт спричинення моральної шкоди, порушення її нормальних життєвих зв'язків, пригнічений стан здоров'я через бездіяльність відповідача Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, у зв'язку з чим позовні вимоги до такого співвідповідача не підлягають задоволенню.
До суду позивачкою надано копію медичної карти (а.с. 101-102 т. 1) огляду лікарем 14.09.2021 року зі скаргами на порушення сну, втому та встановлення діагнозу - хронічний панкреатитхолецистит.
Суд не вбачає вказаний доказ належним в розуміння порушення стану здоров'я у зв'язку з протиправними діями відповідачів, оскільки не вбачає підстав такого діагнозу та причинно-наслідкового зв'язку з діями саме відповідачів.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки моральної шкоди , суд дійшов висновку, що дана вимога обґрунтована з підстав незаконного проведення відповідачкою будівельних робіт з реконструкції квартири, яка знаходиться над квартирою позивачки, в т.ч. ремонтом існуючих ділянок дерев'яного перекриття шляхом улаштування ділянок перекриття з монолітного залізобетону по металевим балкам, встановленими між існуючими дерев'яними балками, улаштуванням в просторі «чорного» ходу перекриття з монолітного залізобетону по металевим балкам між 2 та 3 поверхам, встановлення нових перегородок та інше, що призвело до переживання позивачкою за порушено її право власності, зміною образу життя, витрачанням часу на звернення до органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, контролюючих органів з питань будівництва, збереження пам'ятки архітектури місцевого значення, зазнання нервозності під час роботи електричних пристроїв, в т.ч. перфоратора, за допомогою яких здійснювались будівельні роботи, і підлягає задоволенню та стягненню з урахуванням розумності, співмірності та справедливості у розмірі 40 000,00 грн. з ОСОБА_2 .
Щодо вимоги про зобов'язання демонтувати незаконно побудовану ними на бетонно-металевій плиті споруду в об'ємі лівобічної клітини «чорних сходів» дворового противоротнього корпусу в будинку АДРЕСА_2 між другим та третім поверхом, з'єднану з приміщенням квартири АДРЕСА_3 .
У процесі розгляду справи судом встановлено, що у період березень-липень 2021 року ОСОБА_2 провела ремонтно-будівельні роботи у квартирі АДРЕСА_1 та прилеглих до неї частин вищевказаного будинку за результатами яких 16 липня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Усатівської сільської ради Одеської області Карякіним К.Л. на підставі рішення від 16 липня 2021 року індексний № 59301225 було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 190,1 кв.м., житловою - 106,2 кв.м. за результатами проведення Будівельних робіт. Дані обставини підтверджуються Інформаційною Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 липня 2021 року № 266113220, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2409549551101.
Позивачка оскаржила у судовому порядку вищезазначену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, справа № 522/13301/22, за розглядом якого суд постановив рішення суду, що оскаржується в апеляційному порядку.
Споруда в об'ємі лівобічної клітини «чорних сходів» дворового противоротнього корпусу в будинку АДРЕСА_2 побудована між другим та третім поверхом, з'єднана з приміщенням квартири АДРЕСА_3 , тобто переміщення-демонтаж цього об'єкту є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення без негативних наслідків.
Відповідно до постанови КМУ від 19.04.2022 року № 474 «Про затвердження Порядку виконання робіт з демонтажу об'єктів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів» демонтаж визначається як особливий вид будівельної діяльності, що проводиться на пошкоджених або зруйнованих конструкціях з метою видалення всіх або частини їх конструктивних елементів.
Орган державної влади уповноважений приймати рішення про демонтаж об'єктів, якщо такі об'єкти кваліфікуються як тимчасові споруди в розумінні Правил місцевого благоустрою.
Якщо об'єкт не є тимчасовою спорудою, він може підлягати примусовому знесенню в порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Зі змісту наведених законодавчих положень випливає, що порядок та здійснення повноважень органом влади щодо демонтажу тимчасової споруди залежать від типу об'єкта, який підлягає демонтажу.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі самовільного будівництва об'єкта, де реконструкція з метою усунення суттєвих відхилень від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб або суттєвих порушень будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає припис особі, яка здійснила (або здійснює) таке будівництво, що вимагає усунення порушень містобудівного законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, із зазначенням строків добровільного виконання припису. У разі невиконання особою вимог, викладених у наказі, у зазначений строк орган державного архітектурно-будівельного контролю звертається до суду з позовом про знесення самочинного споруди та відшкодування пов'язаних із цим витрат на знесення.
Виходячи з наведеного вбачається, що демонтаж передбачений до тимчасової споруди, що не є об'єктом нерухомого майна.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивачка просить зобов'язати демонтувати споруду, з'єднану з приміщенням квартири АДРЕСА_3 , тобто - нерухоме майно.
Крім того за висновком судової будівельно-технічної експертизи демонтаж монолітного перекриття, влаштованого в об'ємі сходової клітки під'їзду «чорного ходу» будівлі літ. «Б» по АДРЕСА_2 , може привести до можливого негативного впливу на несучу здатність конструкцій частини будівлі та завдати пошкодження конструкціям суміжних квартир.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.
Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону (а закон або договір зі свого боку не визначають іншого ефективного способу захисту), то порушені право чи інтерес позивача підлягають захисту обраним ним способом.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Суд вважає, що обраний в цій частині позивачкою спосіб судового захисту її прав не є ефективним, тому не підлягає задоволенню. Належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав і зобов'язання провести перебудову у попередній стан за умови доказів щодо можливості здійснення такої перебудови.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 319, 376, 383, 386, 391, 697, 680, 708, 1167, 1173, 1190 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12-16, 43, 44, 49, 64, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа: Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про відшкодування моральної шкоди, зобов'язання демонтувати споруду - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 ) моральну шкоду у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 26.09.2025 року.
Суддя Домусчі Л.В.