Справа №498/274/24
Провадження №2-др/522/31/25
29 вересня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву представника заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Луконіної Наталі Валеріївни про ухвалення додаткового рішення,-
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди за невиконання договору про надання послуг
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки - ОСОБА_1 шкоду, завдану невиконанням договору про надання послуг у розмірі 113 937,28 гривень, моральну шкоду у розмірі 3 000,00 гривень та суму сплаченого судового збору пропорційну задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 128,00 гривень.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу.
Проте, під час ухвалення рішення, судом не було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
30 грудня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Луконіної Наталі Валеріївни про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2024 року - залишено без змін.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року заяву прийнято до розгляду. Встановлено, що розгляд заяви здійснюватиметься без повідомлення сторін.
Ухвала суду від 17 вересня 2025 року доставлена до електронного кабінету відповідача 17.09.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
22 січня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Луконіною Нателою Валеріївною було укладено договір про надання правової допомоги №22-010/01-2024, за яким адвокат взяв на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення в порядку та строки, обумовлені сторонами.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 22 січня 2024 року №22-010/01-2024, адвокатом на підставі договору передано, а клієнтом прийнято наступні види послуг:
- правовий аналіз документів, наданий клієнтом для подальшого складання і подання до суду позовної заяви про стягнення грошової суми - 2 160,00 гривень (2 години витраченого часу);
- складання і подання до суду позову - 3 840,00 гривень (2 години витраченого часу).
У статті 11 ЦПК України вказано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно ч.ч.5-6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги
Суд вважає, що чинне процесуальне законодавство не містить заборони щодо права суду на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за умови, що заявлений розмір таких витрат не відповідає принципу пропорційності, розумності та справедливості, а самі витрати не є фактичними та неминучими.
Тому, під час визначення розміру витрат на професійну правничої допомоги суд повинен встановити наступне:
- чи обґрунтувала особа понесення таких витрат належними та допустимими доказами;
- чи відповідає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу принципам пропорційності, розумності, та справедливості;
- чи є такі витрати фактичними та неминучими?.
У заяві про зменшення витрат на професійну правничу допомогу представник Веселової Тамари Прокопівни зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг за загальною ринковою ціною таких послуг, а стягнення таких витрат покладає на ОСОБА_3 надмірний тягар. В якості обґрунтування зазначеного, заявник посилається на те, що позовна заява була подана через підсистему ЕС, а тому, представнику не потрібно було прибувати до суду, робити копії та витяги зі справи. Зазначає, що зустрічний позов, відзив та додаткові пояснення мають майже однаковий зміст. Вказує, що в матеріалах справи відсутнє заперечення на заяву про застосування строку позовної давності. Вказує, що судові засідання у яких брав участь представник у своїй сукупності тривали не більше однієї години, а тому, існують підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію пропорційності, розумності та справедливості з огляду на наступне.
Щодо витрат пов'язаних з правовим аналізом документів для подальшого складання та подання до суду позову, то постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги.
Тому, на думку суду, правовий аналіз є одним із елементів процедури складання заяв по суті справи (позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив), а тому, не підлягають окремій оцінці.
Щодо витрат на витрат на складання та подання позовної заяви, то сама позовна заява є значною за обсягом, а складання такої заяви на думку суду вимагає значного проміжку часу, оскільки така позовна заява за своєю формою та змістом не є типовою.
Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів)
Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на договірних та деліктних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується незначним рівнем складності.
При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.
На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на правовідносини між позивачем та відповідачем.
Тому, керуючись принципом розумності, справедливості та пропорційності, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 270, 280-282 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Луконіної Наталі Валеріївни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивачки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст додаткового рішення складено та підписано 29 вересня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.