Справа №522/8039/25-Е
Провадження №2/522/5181/25
29 вересня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої судді Косіциної В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,-
14 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, у якій позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 77 946,00 гривень та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 гривень, а також здійснити розподіл судових витрат.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Разом із позовом, до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Руднівої Світлани Віталіївни про забезпечення позову, що подається одночасно з позовом, у якій заявниця просила накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських/розрахункових рахунках у банківських установах, та на нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_2 в межах грошової суми у розмірі 77 946,00 гривень.
Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачці 15-ти денний строк для подання відзиву.
Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Руднівої Світлани Віталіївни про забезпечення позову, що подається одночасно з позовом - задоволено частково. Накладено арешт грошові кошти, що знаходяться на банківських/розрахункових рахунках у банківських установах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 в межах суми грошової суми у розмірі 68 946,00 гривень.
21 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
22 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
23 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити.
30 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Позивачка - ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП від 14.04.2025 року №422662521 (а.с.48).
Відповідачка - ОСОБА_2 є власником об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП від 14.04.2025 року №422662539 (а.с.47).
09 січня 2025 року комісія у складі менеджера ЖК «4 СЕЗОНИ» - Войтовича О. П., інженера ТОВ «НАШ ДОМ КОМФОРТ» - Петровського В.С., чергового ЖК «4 СЕЗОНА» - Новицького В.М., оглянули квартиру АДРЕСА_3 та за результатами огляду встановили, що 24 грудня 2024 року трапилося залиття квартири АДРЕСА_4 та виявлено: мокре фінішне оздоблення стелі з гіпсокартоном, близько 15 кв.м., видимі сліди намокання біля віконних отворів, на поверхні стелі видимі сліди утворення грибка, мокра поверхня ламінату, близько 15 кв.м., мокре фінішне оздоблення стін, близько 30 кв.м.
Ймовірна причина залиття: витік води 24.12.2024 року з квартири АДРЕСА_5 , безпосередньо над квартирою АДРЕСА_6 .
Зазначений акт було затверджено директором ТОВ «НАШ ДОМ КОМФОРТ» - Комахою В.В.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як роз'яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, системний аналіз норм чинного законодавства щодо відшкодування шкоди свідчить про те, що предметом доказування у справі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, є обставини щодо факту залиття квартири, особи-завдавача шкоди, причинного зв'язку між діями завдавача та наслідками у виді шкоди, вини завдавача шкоди у завданні збитків, розміру збитків, заподіяних внаслідок залиття квартири.
Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.
Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім'я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення.
Дослідивши акт про залиття, який міститься у цій справі як письмовий доказ, суд вважає, що він не містить істотних порушень, які б могли свідчить про його неправомірність або нечинність з огляду на наступне.
Так, у акті зазначена дата його складання - «09 січня 2025 року».
Акт складений комісією у складі менеджера ЖК «4 СЕЗОНИ» - Войтовича О. П., інженера ТОВ «НАШ ДОМ КОМФОРТ» - Петровського В.С., чергового ЖК «4 СЕЗОНА» та затверджений відповідною посадовою особою - директором ТОВ «НАШ ДОМ КОМФОРТ» - Комахою В.В.
У відзиві на позовну заяві відповідачка зазначає про те, що акт складений особами, які не є технічними фахівцями з відповідною кваліфікацією, що вимагає додаток №4 до п.2.3.6.
Проте, зазначений додаток лише встановлює лише форму акту, яка може бути використана під час залиття, при цьому обов'язкова участь саме осіб, що зазначені в Додатку №4 - не передбачена. Аналіз Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 - свідчить про те, що Правила не містять будь-яких вимог щодо кваліфікації та компетенції складу комісії, а лише наголошується на тому, що до складу комісії мають входити відповідні спеціалісти виконавця послуг, а тому, суд вважає, що акт складено уповноваженими на те особами.
Так, у акті вказано, що ймовірною причиною залиття є: витік води 24.12.2024 року з квартири АДРЕСА_5 , безпосередньо над квартирою АДРЕСА_6 .
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що акт не може бути належним доказом, оскільки у ньому зазначено ймовірну причину залиття, тобто, причиною залиття є припущення.
При цьому, посилається на те, що висновок експерта наданий позивачем, у якому зроблено висновок про причину залиття на підставі акту, що складений в довільній формі.
Разом із позовом до суду надано висновок експерта будівельно-технічного дослідження від 21.02.2025 року №1066/25. Зазначений висновок було підготовлено для подачі до суду, про що у висновку є відповідна відмітка. Також, у висновку є відмітка про те, що експерт попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, що спростовує посилання відповідача на те, що експерт не попереджений про кримінальну відповідальність.
Експерту для проведення експертизи було посталено, зокрема, питання про причину залиття.
На сторінці 5 висновку зазначено, що під час надання відповіді по першому питанні експерт використовував методи спостереження, опису, порівняння та розрахунку.
При цьому, у висновку експерта на 14 сторінці зазначено наступне: «Дослідження причини залиття проводиться на підставі змісту акту про залиття, що є в наданих матеріалах та візуального огляду приміщень квартири».
Зазначене у своїх сукупності свідчить про те, що під час надання відповіді на поставлені експерту питання, в тому числі щодо причини залиття, він використовував не тільки акт залиття, а й був присутній в квартирі АДРЕСА_6 , де відбулося залиття, а тому, посилання відповідача на те, що висновок про причину залиття зроблений виключно на підставі акту - не відповідає дійсності.
За наслідками розгляду даного питання, експерт зробив висновок про те, що виходячи з наданих матеріалів та результатів обстеження встановлено, що причиною залиття приміщень квартири за адресою: АДРЕСА_1 є витік води з квартири АДРЕСА_7 , яка розташована на 22 поверсі над квартирою АДРЕСА_6 .
Суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи відповідачка не ініціювала питання про проведення повторного огляду.
Також, не подавала до суду висновок, у якому б було встановлено реальну причину залиття, яка була б відмінною від тією, що вказана в акті та в висновку експерта, що наданий позивачем.
Клопотання про проведення експертизи позивачем - не з'являлися.
У відзиві на позову заяву відповідач зазначає про те, що в акті не зазначено про наявність свідків, наявність фотофіксації тощо.
Проте, Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 не містять обов'язкової вимоги у залученні свідків та здійсненні фотофіксації.
Достовірність викладених у акті обставин підтверджується підписами відповідних членів комісії.
Відповідач також посилається на те, що під час обстеження комісія не зазначила у своєму акті та не звернула увагу на можливу наявність загально-будинкових мереж (стояків, каналізації, трубопроводів), які могли бути джерелом витоку. Не було також встановлено чи проведено перевірку цих мереж на предмет аварій, які могли бути самостійно усунуті представниками керуючої компанії. Відповідач зазначає, що даний факт є особливо важливим з огляду на те, що саме представники обслуговуючої компанії могли бути у зацікавлені у складанні акту, аби зняти відповідальність з себе.
Проте, необхідність у обов'язковій вказівці в акті про залиття зазначеної інформації не передбачена правилами №76.
При цьому, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що на місці залиття знаходяться загально-будинкові мережі (стояки, каналізації, трубопроводи), зокрема, технічний паспорт будинку, схему загально-будинкової мережі трубопроводів тощо.
Під час розгляду справи клопотання про витребування зазначеної інформації - не подавалося.
Тому, доводи відповідача на те, що в місці залиття могли бути розташовані загально-будинкові мережі трубопроводів - не підтверджене належними та допустимими доказами по справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає про те, що власника квартири не було повідомлено про складання такого акту та не залучено до огляду квартири.
Зі змісту акту вбачається, що він був складений у присутності власника квартири АДРЕСА_6 - ОСОБА_1 .
При цьому, власник квартири АДРЕСА_7 був відсутній. Комісія вийшла для огляду квартири, проте, двері ніхто відчинив.
Наголошуючи на своїй відсутності при складанні акту, відповідач не зазначає, які зафіксовані в ньому відомості є такими, що не відповідають дійсності та не надає на підтвердження своєї позиції відповідні докази.
Більше того, у постанові Одеського апеляційного суду від 02.04.2024 року у справі №509/548/22 розглядав питання про формальний підхід до оцінки актів залиття, та зазначив про те, що реалізуючи будь-який нормативно-правовий акт, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог.
У відзиві також вказано, що залиття могло статися внаслідок постійного накопичення та потрапляння вологи, в тому числі через невідповідність конструктивних елементів будинку - плит перекриття, фасади стін тощо.
Проте, доказів на підтвердження зазначеного - не надано, клопотання про витребування доказів або проведення експертизи щодо даної обставини - не подавалося, а тому, така обставина не є доведеною.
В акті також зазначено наслідки залиття: мокре фінішне оздоблення стелі з гіпсокартоном, близько 15 кв.м., видимі сліди намокання біля віконних отворів, на поверхні стелі видимі сліди утворення грибка, мокра поверхня ламінату, близько 15 кв.м., мокре фінішне оздоблення стін, близько 30 кв.м.
Згідно постанови КЦС ВС від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15, законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.
Проте, в процесі розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував презумпцію його вини.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
На думку суду, всі ключові вимоги до такого акту - дотримано: вказані дата складання акту, склад комісії, об'єкт обстеження - належна позивачеві квартира, причина залиття, наслідки залиття, зазначено про присутність позивача під час огляду, про відсутність відповідача та причини його відсутності.
Більше того, наведені в акті обставини підтверджуються висновком експерта, який був підготовлений для подачі до суду та який складений експертом, що попереджений про кримінальну відповідальність.
Тому, оцінивши усі докази в сукупності, суд вважає, що вина відповідачки у завданні шкоди підтверджується наявними у справі доказами та не спростована відповідачкою, оскільки, остання не надала жодного доказу на спростування своєї вини, клопотань про витребування доказів або проведення експертизи - не подавала.
Відповідно до наданого позивачем висновку, розмір матеріально-технічного збитку завданого об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 унаслідок залиття становить 68 946,00 гривень.
Як вже було встановлено судом, у висновку експерта зазначено, що його підготовлено для подання до суду. У висновку експерта зазначено, що про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України експерт обізнаний, про що наявний відповідний підпис експерта, що спростовує твердження відповідача у відзиві на відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність.
Зазначений розмір матеріальної шкоди не був спростований відповідачкою.
Фактично підставою для застосування цивільно-правової відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок, як елемент цивільного право порушення, виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Частиною першою статті 12 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76,80 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, N 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Враховуючи те, що вина відповідачки у вчиненні цивільного правопорушення - доведена, а розмір шкоди, що був нею завданий підтверджується належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок залиття та стягнення з відповідачки грошової суми в розмірі 68 946,00 гривень.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
У позовній заяві відповідач просить стягнути з відповідачки 20 000,00 гривень в якості моральної шкоди.
Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
У постанові КЦС ВС від 08.01.2024 у справі № 454/2855/22, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.
При цьому слід ураховувати, що причинний зв'язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
У позовній заяві позивачка посилається на те, що внаслідок залиття їй завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому нервовому стресі, моральних стражданнях через пошкодження власного житла, погіршення його технічного та естетичного стану, побутових незручностях.
Ухвалюючи рішення про відшкодування шкоди, суд має виходити з того, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
При цьому суд має враховувати засади розумності, виваженості та справедливості.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв'язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди.
При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Тому, враховуючи характер правопорушення, відсутність глибоких фізичних та душевних страждань, часткове погіршення якості життя позивача, суд вважає, що 1 000,00 гривень є тією сумою, яка у повній відшкодує завдану шкоду, буде розумною, виваженою та справедливою, а тому, доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди та стягнення з відповідачки грошової суми у розмірі 1 000,00 гривень.
Щодо витрат по сплаті судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Зі змісту ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, застосовується ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 гривень.
Оскільки, ціна позову (фактична, без урахування витрат на проведення експертизи) становить 88 946,00 гривень, позивач повинен був би сплатити мінімальний розмір судового збору, встановленого для фізичних осіб за подання позовної заяви майнового характер - 1 211,20 гривень.
Згідно копії квитанції від 11.04.2025 року №9375-3443-7556-6828, позивачем сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 1 211,20 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову (фактична, без урахування витрат на проведення експертизи) - 88 946,00 гривень.
Розмір задоволених позовних вимог - 69 946,00 гривень.
Питома вага - 0,786 (69 946,00 /88 946,00).
Судовий збір - 952,00 гривень (1 211,20 *0,786).
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка була б пропорційна задоволеним позовним вимогам та яка підлягає стягненню з відповідачки становить 952,00 гривень.
Позивачка в супереч вимогам ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» сплатила окремо судовий збір за вимогу про відшкодування майнової шкоди та окремо вимогу про відшкодування моральної шкоди, що підтверджується копією платіжної інструкції від 11.04.2025 року № 9375-3444-7331-8107 у розмірі 1 211,20 гривень.
Проте, як вже було встановлено судом, сума судового збору, що підлягала сплаті позивачкою становить 1 211,20 гривень
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Тому, суд роз'яснює, що позивачка має право звернутися до суду із клопотанням про повернення судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 11.04.2025 року № 9375-3444-7331-8107 у розмірі 1 211,20 гривень.
Щодо витрат, пов'язаних із залученням експерта, суд зазначає наступне.
На підтвердження завданої шкоди, позивачкою було подано до суду висновок експерта, який був врахований судом під час ухвалення рішення по справі.
23 січня 2025 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір №10166, за яким виконавець зобов'язався провести будівельно-технічне дослідження об'єкта нерухомого майна, вартість якого становить 9 000,00 гривень.
Згідно акту прийому наданих послуг від 21.02.2025 року, виконавець виконав за дорученням замовника роботу у вигляді проведення будівельно-технічного дослідження об'єкта нерухомого майна, а замовник прийняв відповідний письмовий документ. Вартість виконаних робіт за актом склала 9 000,00 гривень.
Витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 133 ЦПК України).
Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
Постанова КЦС ВС від 20.07.2022 у справі № 524/710/21 містила висновок про те, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
ВП ВС відступила від правового висновку КАС ВС та КЦС ВС щодо порядку відшкодування витрат за проведення експертизи, визначивши, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Так, відповідно до Постанови ВП ВС від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, у випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Враховуючи те, що суд врахував висновок експерта як доказ у справі задля визначення розміру заподіяної матеріальної шкоди, існують підстави для вирішення питання про відшкодування витрат на проведення експертизу.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).
Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов'язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.
Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:
- витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;
- висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;
- у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;
- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову (фактична, без урахування витрат на проведення експертизи) - 88 946,00 гривень.
Розмір задоволених позовних вимог - 69 946,00 гривень.
Питома вага - 0,786 (69 946,00 /88 946,00).
Розмір витрат на проведення експертизи - 7 074,00 гривень (9 000*0,786).
Тому, враховуючи те, що вартість складання висновку підтверджується наявними та допустимими доказами по справі, беручи до уваги той факт, що висноко був використаний судом для визначення розміру завданої шкоди та той факт, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки витрат на проведення експертизи у розмірі 7 074,00 гривень.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири - задовольнити частково.
Стягнути з відповідачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_8 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивачки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири у розмірі 68 946 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок шість) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з відповідачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_8 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивачки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , моральну шкоду у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з відповідачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_8 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивачки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , суму сплаченого судового збору, пропорційну розміру задоволених позовних вимог у розмірі 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 00 (нуль) копійок.
Стягнути з відповідачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_8 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивачки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , витрати на проведення експертизи у розмірі 7 074 (сім тисяч сімдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.
Роз'яснити, що відповідно до ч.7-8 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення складено та підписано 29 вересня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.