Справа № 521/13204/25
Провадження № 2-а/521/174/25
29 вересня 2025 року
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Поліщук І.О.,
за участю:
секретаря - Коржеван В.А.
представника позивача - Грубніка В.І.
представника відповідача - Бродецької С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
29.07.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Грубнік В.В., звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ОДП за №8462315, зареєстровану від 18.07.2025 року, винесену інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради БОНДАРЕМ В.М. щодо ОСОБА_2 , відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 680 гривень за частиною 3 статті 122 КУпАП та п. 15.10 ПДР.; стягнути з Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (ЄДРПОУ 23987115) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати відповідно до наданих квитанцій.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 липня 2025 року о 12.00 годині інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарем В.М. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ОДП за №8462315 відносно - ОСОБА_1 , власниці транспортного засобу марки КІА К5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП та п. 15.10 ПДР - порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Розмір штрафу за вказане адміністративне правопорушення становить 680 гривень. У зазначений в постанові день, 18 липня 2025 року, ОСОБА_1 перебувала на своєму робочому місці, за адресою, м. Одеса, вул. Семена Палія, 113а, салон краси «Гран -Прі», а автомобілем керував її чоловік ОСОБА_3 , який тимчасово користувався транспортним засобом для вирішення своїх цілей та справ.
За поясненнями ОСОБА_3 , під час руху автомобілем по вулиці Академіка Заболотного об 11 годині 40 хвилин було оголошено сигнал повітряної тривоги. Цей факт підтверджується даними з офіційних джерел і може бути засвідчений скріншотом із застосунку «Карта повітряних тривог», зробленим у відповідний день та час, та іншими телеграм каналами офіційних осіб м. Одеси, як Олег Кіпер (Голова Одеської військової державної адміністрації). У зв'язку з цією обставиною, ОСОБА_3 був змушений терміново зупинити транспортний засіб, аби забезпечити власну безпеку та негайно прямувати до найближчого укриття, яке розташовувалося поблизу Одеської обласної клінічної лікарні - за тією ж адресою, де знаходився чоловік до моменту відбою і де згодом було винесено постанову. У цій ситуації після сигналу відбою повітряної тривоги, який пролунав о 12 годині 10 хвилин, ОСОБА_3 повернувся до автомобіля і жодного інспектора з паркування на місці не було, особистих даних не запитували, жодних пояснень з фактичного водія, тобто з мого чоловіка взято не було, протокол не складався, права йому не роз'яснювалися, він не був ознайомлений з матеріалами справи, що є грубим порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Жодного затору з автомобілей на місце зупинки ТЗ не було.
У судовому засіданні представник позивачки Грубнік В.І. підтримав позовні вимоги, просив скасувати постанову серії ОДП за №8462315, зареєстровану від 18.07.2025 року, винесену інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарем В.М.. ОСОБА_3 не заперечував, що паркування ТЗ відбулося з порушеннями вимог ПДР, однак ця міра була необхідною, у зв'язку з тим, що пролунав сигнал «повітряна тривога». Він, керуючи автомобілем, припарковав автомобіль, де знайшов місце і терміново пройшов до укриття, яке розташовано в приміщенні Одеської обласної лікарні.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що позов ОСОБА_1 є безпідставним і не підлягає задоволенню. Постанову серії ОДП за №8462315 від 18.07.2025 винесено інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарем В.М. правомірно, оскільки автомобіль позивачки КІА К5, реєстраційний номер НОМЕР_2 було зафіксовано в режимі фотозйомки під час зупинки безпосередньо на вул. Академіка Заболотного, 26/32 у м. Одеса, чим зробив неможливим рух інших транспортних засобів. Такі дії є порушенням п. 15.10 Правил дорожнього руху та підпадають під дію ч. 3 ст. 122 КУпАП, санкція якої передбачає штраф у розмірі 680 грн. Відповідач наголошує, що доводи позивачки щодо дії сигналу «Повітряна тривога» не звільняють її від обов'язку дотримання ПДР, оскільки жодна норма закону не передбачає такого винятку. Надані фото- та відеодокази підтверджують факт правопорушення, а постанова відповідає вимогам КУпАП і винесена в межах повноважень інспектора. Тому департамент просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Суд вислухавши сторони по справі, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 18 липня 2025 року о 12.00 годині інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарем В.М. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ОДП за №8462315 відносно - ОСОБА_1 , власниці транспортного засобу марки КІА К5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП та п. 15.10 ПДР - порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до фотосвітлин, які розміщені на сайті Одеської міської ради в розділі - перевірка порушень правил зупинки та стоянки «https://carparking.omr.gov.ua», автомобіль марки КІА К5, реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснив зупинку, стоянку безпосередньо на велосипедній доріжці.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення
Положеннями ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з приписами ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 КАС України).
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
За п. 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, також повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).
Згідно з приміткою до ст. 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу. Інформація про адміністративне правопорушення, зазначена на сайті Одеської міської ради в розділі - перевірка порушень правил зупинки та стоянки «https://carparking.omr.gov.ua» містить фотознімки розташування транспортного засобу КІА К5, реєстраційний номер НОМЕР_2 за адресою м. Одеса, Академіка Заболотного, 26/32, здійснив зупинку, стоянку безпосередньо на велосипедній доріжці, які містять системи GPS-координати місця вчинення адмінправопорушення «46.5800916666667,30.7914».
Отже відповідачем надано належні та допустимі доказів вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п.1.3 1, 1.4, 1.5, 1.9, 1.10, 15.1, 15.2 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам. Проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги. Велосипедна доріжка - доріжка з покриттям поза межами проїзної частини вулиці та/або дороги, розташована окремо чи суміжно з тротуаром або пішохідною доріжкою, що призначена для руху на велосипедах, і позначена дорожнім знаком 4.14 та горизонтальною розміткою 1.36.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП транспортний засіб розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та ін.
Щодо доводів позивачки про існування стану крайньої необхідності у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17, 18 КУпАП, стан крайньої необхідності виключає адміністративну відповідальність лише за умови, що небезпека була реальною, безпосередньою та не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена. Сам факт оголошення повітряної тривоги не свідчить автоматично про наявність такої небезпеки для учасника дорожнього руху саме у місці, час та обставинах вчинення правопорушення.
Позивачкою не надано жодних доказів того, що паркування транспортного засобу в забороненому місці було єдиним і необхідним способом уникнення небезпеки, пов'язаної із сигналом «Повітряна тривога», що відсутні інші можливості для зупинки у дозволеному місці чи забезпечення власної безпеки без порушення правил дорожнього руху. Більш того, у матеріалах справи відсутні відомості про наявність реальної загрози життю чи здоров'ю позивачки у зазначеному місці та часі, яка б відповідала критеріям крайньої необхідності.
Отже, оголошення повітряної тривоги не може саме по собі визнаватися станом крайньої необхідності у розумінні ст. 17, 18 КУпАП та не звільняє водія від обов'язку дотримуватися вимог Правил дорожнього руху. Вчинене позивачем порушення правил зупинки та стоянки транспортних засобів підпадає під ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, і тягне адміністративну відповідальність.
Судом не встановлено, позивачкою не надано доказів неправомірної поведінки відповідача, з огляду на що, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху.
Аналізуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки винесена у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності обставин, що підтверджують вину особи.
Доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено. Факт вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення ним порушення ПДР відповідними доказами.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 134, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Повний текст рішення складено 29.09.2025 року.
Суддя І.О. Поліщук