Справа №521/7005/25
Номер провадження 3/521/5026/25
м. Одеса, Україна
29 вересня 2025 року
Хаджибейський районний суд міста Одеси засідаючи у складі головуючого судді Гарського О.В., із секретарем судового засідання Шагака О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією за протоколом № 591/2025 від 30.04.2025 року у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , яка працює в Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради, головним спеціалістом відділу надання адресної допомоги ветеранам управління з питань соціальної підтримки ветеранів, за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
Сторони справи про адміністративне правопорушення, які приймали участь у судовому розгляді:
Прокурор - Терлецька І.І.
Особа, у відношенні якої складено протокол - ОСОБА_1 , її захисник - адвокат Яковлева Д.В.
1. Формулювання обставин, які визнані суддею доведеними.
1.1. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу надання адресної допомоги ветеранам управління з питань соціальної підтримки ветеранів Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, будучи посадовою особою місцевого самоврядування та суб'єктом декларування відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року, при заповнені та подачі 17.03.2024 року о 14 год. 43 хв. до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, зазначила завідомо недостовірні відомості на суму 605 000 грн., що відрізняється від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання вказаної декларації, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
1.2. Дії ОСОБА_1 , суддя кваліфікує за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
2. Позиції сторін у справі.
2.1.Захисник - адвокат Яковлева Д.В. в судовому засіданні просила суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
2.2. ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила факт не зазначення нею частин квартири у декларації, надала ґрунтовні пояснення.
2.3.Прокурор в судовому засіданні просила визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні корупційного правопорушення та накласти на неї стягнення, передбачене санкцією статті.
3.Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
3.1.Дослідивши протокол та додані до нього матеріали, допитавши ОСОБА_1 , її захисника, вислухавши думку прокурора, суддя вважає, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від адміністративної відповідальності в зв'язку з малозначністю правопорушення, з наступних підстав.
3.2. ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала факт того, що при подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік вона не зазначила відомості про часток квартири загальною площею 48,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (станом на дату набуття права власності - 02.08.2023 року, вартість зазначеної частки квартири становила 605 000, 00 грн.). З цього приводу ОСОБА_1 пояснила наступне. До червня 2022 року вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець, раніше на посадах державної служби не працювала, щорічні декларації не подавала. На початку повномасштабного вторгнення, ОСОБА_1 , разом із синами (2009 та 2010 року народження), виїхала за кордон. У червні 2022 року закрила ФОП та тимчасово не працювала. Причиною її повернення в Україну 09.11.2022 року стала звістка про смерть чоловіка (29.10.2022 року), який був військовим та загинув біля населеного пункту Новомихайлівка, Донецької області, внаслідок збройної агресії рф. Смерть чоловіка дуже вплинула на її емоційний стан, прожити такі події родині було надзвичайно важко. Після поховання чоловіка у листопаді 2022 року вони вирішили залишитись в Україні.
Після відкриття спадкової справи на майно померлого чоловіка, ОСОБА_1 прийняла спадщину як така, яка пережила одного з подружжя, внаслідок чого частина квартири АДРЕСА_3 була зареєстрована за нею на праві власності 02.08.2023 року. Інша частина вказаної квартири, зі слів ОСОБА_1 , зареєстрована на її сина та в подальшому мала залишитись спільним дітям подружжя. Як зазначила ОСОБА_1 , у зазначеній квартирі протягом тривалого часу проживали та досі проживають батьки чоловіка, вони нею користуються та фактично є власниками зазначеного майна. Ніяких особистих планів на вказану квартиру, наміру продавати свою частку вона не мала. Після смерті чоловіка, вона з дітьми також проживає у вказаній квартирі, разом із батьками покійного чоловіка.
ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що після смерті чоловіка вона багато допомагала ветеранам та їх сім'ям, купувала все необхідне. Є керівником громадської організації «Жити життя». З 01.12.2023 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста відділу координації роботи з питань соціальних гарантій та підтримки внутрішньо переміщених осіб Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради. 14.01.2024 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціалісту відділу надання адресної допомоги ветеранам управління з питань соціальної підтримки ветеранів Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
ОСОБА_1 в судовому засіданні досить детально та послідовно описала події, які сталися з нею та які, у своїй сукупності, призвели до складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення. Пояснила, що дійсно допустила таку помилку та не зазначила частину квартири у декларації, хоча мала це зробити. Проте, обставини життя, які склались, дуже сильно вплинули на її ментальне здоров'я та емоційний стан, що у тому числі вплинуло на допущену нею помилку. В даний час вона добре ознайомилась із наслідками притягнення її до відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією. Вважає несправедливим покаранням щодо неї у вигляді внесення до реєстру корупціонерів, оскільки ніколи антикорупційного законодавства не порушувала. Недекларування квартири сталось внаслідок збігу тяжких сімейних обставин. Мати клеймо корупціонера за вказаних обставин вона вважає несправедливим, та таким, що вплине найгіршим чином на її кар'єру та репутацію в цілому.
3.3.Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
3.4. Судом встановлено, що на виконання вищевказаних вимог закону, ОСОБА_1 було подано 17.03.2024 року щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.
3.5. Згідно ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», у декларації зазначаються, у тому числі, відомості про: 2) об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
3.6. Про обов'язок декларування нерухомого майна, передбаченого ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 також було окремо ознайомлено відділом кадрів Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради під підпис при прийомі на роботу, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 10.11.2023 року, наявною в матеріалах справи.
3.7. Таким чином, судом встановлено, що формально у поданій ОСОБА_1 щорічній декларації 17.03.2024 року відсутні відомості про об'єкт нерухомого майна - часток квартири загальною площею 48,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
3.8. Відповідно до інформації, наданої листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 11.03.2025 року №5079/4041-3-25/40, вартість зазначеної частки (1/2) квартири станом на дату набуття права власності 02.08.2023 року становила 605 000, 00 грн.
3.9. Згідно примітки до ст. 172-6 КУпАП (станом на день подання декларації суб'єктом декларування та на дату складання протоколу про адміністративне правопорушення), відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
3.10. Представник ОСОБА_1 - адвокат Яковлева Д.В. у поданих клопотаннях та в судовому засіданні неодноразово наголошувала на тому, що не погоджується із визначеною вартістю частини квартири загальною площею 48,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . На її думку, жодної спроби співвіднести ринкову ціну з датою виникнення права власності не зроблено. Крім того, адвокатом надано до суду договір купівлі-продажу майнових прав від 30.04.2020 року, за яким ОСОБА_2 набув право власності на вказану квартиру за ціною 17882,00 доларів США (курс на дату укладення договору становив 100 доларів США = 2697, 14 грн.).
3.11. Проте, очевидно, що зі спливом часу, вартість квартири в цілому змінилася, курс долара США збільшився майже вдвічі. Окрім того, відомим фактом в Україні є штучне заниження вартості майна, яке продається - купується, з метою ухилення від оподаткування. Тобто, приймати за достовірну оцінку вартість майна лише за договором - не допустимо. Для об'єктивного визначення вартості майна необхідний експертний висновок. Лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України при даних обставинах є об'єктивним джерелом для доказування. Підстав ставити під сумнів вартість частини квартири, визначену КНДІСЕ у діапазоні 605 000, 00 - 735 000, 00 грн. не має, в тому числі оскільки сторона захисту не здійснила самостійні заходи на встановлення оцінки вказаного майна у незалежний спосіб. Відповідно, зміст і форма правопорушення доведена поліцією поза розумним сумнівом.
3.12. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та пояснення безпосередньо ОСОБА_1 , суд вбачає в діях останньої склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
3.13. Відповідно постає лише питання адміністративного стягнення, яке за загальними правилами становить штраф від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17000 гривень - до 34000 гривень).
3.14.За змістом штраф не є суттєвим, як форма стягнення, а фактично покарання. Натомість, наслідки у вигляді притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією в Україні має такі масштаби, що людина фактично заплямовує свою репутацію, у подальшому, при продовженні роботи за основним місцем або у випадку бажання змінити місце роботи, у роботодавців можуть виникнути сумніви у компетентності працівника, оскільки достатньо велика кількість роботодавців досить прискіпливо перевіряють працівників і їх репутацію.
3.15. Ключовою особливістю є те, що особа включається до Єдиного державного реєстру корупціонерів та осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення фактично довічно. Збереження запису про особу в Реєстрі корупціонерів впродовж усього життя особи може мати негативний вплив на її кар'єру, завдавати шкоди діловій репутації та перешкоджати нормальній соціалізації в суспільстві.
3.16. Як влучно зазначав ОСОБА_3 : «Потрібно двадцять років, щоб побудувати репутацію, і лише п'ять хвилин, щоб її зруйнувати». Включення до Реєстру корупціонерів навіть за незначне порушення закону може коштувати навіть кар'єри та підтримки в суспільстві, починаючи з відмови у підвищенні і закінчуючи звільненням з посади.
3.17.Так, наприклад, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 року, підставами для припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на службу (серед іншого) є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
3.18.Закон не передбачає втрати такої служби у випадку накладення штрафу. Разом з тим, таке рішення підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. За відомостями, які зазначені навіть на сайті НАЗК, потрапити в цей реєстр для людини - загроза для її репутації. Крім того, за законом «Про державну службу» прізвище особи в реєстрі означає, що вона не може вступити на державні посади протягом трьох років з дня набрання законної сили відповідного рішення суду.
3.19.Тобто обтяження, які слідують за постановою судді у вказаній справі все ж мають занадто негативні наслідки для людини.
3.20.Вже неодноразово мною проводилась думка у рішеннях1, що ключовою метою декларування доходів та майна публічних посадових осіб є запобігання незаконному збагаченню або врегулювання конфлікту інтересів. У даному випадку, незаконне збагачення не у кримінально правовому аспекті, а як дії посадової особи, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
3.21.У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень законів України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) від 06.10.2010 року № 1-27/2010, судом серед іншого проведена думка, що корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків. Зазначене може прирівнюватися до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховуванням, розкраданням чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи і яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.
3.22.Незаконне збагачення - передбачає значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи, які вона не може раціонально обґрунтувати.
3.23. Поліцією та прокуратурою не встановлені, наприклад, факти незаконного збагачення, або факт неподання такої декларації з метою приховати незаконні статки ОСОБА_1 . Відповідно порушення, вчинене останньою є занадто формальним, занадто канцелярським та умовним. Є очевидним, що у даному випадку мова може йти лише про відсутність дисциплінованості у особи, тобто певного порядку поведінки, яка передбачає сумлінне ставлення до виконання всіх Законів, нормативних актів та загальновідомих правил. ОСОБА_1 легковажно віднеслась до вимог закону, які покладали на неї обов'язок вказати у декларації відомості про наявне у неї нерухоме майно. Однак, така легковажність має свою природу у вигляді стійкого, тривалого стресу, пов'язаного із втратою чоловіка на війні. І кожний зможе оцінити таку трагедію лише зрозумівши відчуття жінки, яка залишилась сама з двома дітьми - сам на сам із життям.
3.24.«Не від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати, щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався та її виправляв…»2 . Саме таке розумне твердження зроблено видатним юристом, засновником криміналістики ОСОБА_4 . ОСОБА_1 не відпиралась від вчиненого, не лукавила та не була нещирою у час, коли виявилась помилка. Вона одразу визнала помилку і виправила декларацію.
3.25.Навряд чи законодавець, встановлюючи вказану норму, мав на меті переслідувати громадян України, суб'єктів декларування, виключно заради самого факту порушення вимог фінансового контролю. Очевидно, мета була зобов'язати всіх суб'єктів декларування дотримуватись обов'язку декларування свого майна і доходів, задля контролю способу життя.
3.26. Якщо безумовно не відноситись серйозно до іронічного висловлювання ОСОБА_5 про кримінальне правосуддя в цілому: «…Всі ці протиріччя дуже легко роз'яснити, ….. - мова йде про дві абсолютно різні речі: про те, що сказано в законі, і про те, що [людина] особисто дізналась з досвіду, і плутати це вам не слід….»3 . Необхідно не формально, а змістовно і індивідуально підходити до кожної події та до кожної долі людини.
3.27.Як встановлено суддею, ОСОБА_1 бажає працювати за місцем роботи і надалі. Жодних порушень фінансового контролю до вказаного випадку та після нього не допускала. Відповідно можливо зробити висновок, що ОСОБА_1 достатньо сумлінний працівник, який намагається дотримуватись встановлених вимог законів.
3.28.За обставинами життя ОСОБА_1 , встановлено також, що вона є вдовою, чоловік загинув внаслідок військової агресії рф, має двох синів.
3.29.Таким чином, зважуючи на терезах правосуддя фактичні обставини порушення та можливе стягнення і головне його наслідки для людини, суддя вважає, що накладення будь-якого стягнення ОСОБА_1 буде несправедливим. Слід враховувати, що держава фактично не понесла жодних негативних юридичних наслідків, оскільки хоча і з запізненням, однак отримала інформацію щодо майна ОСОБА_1 . Натомість для ОСОБА_1 наслідки після притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення будуть, на думку судді, занадто суворі та не справедливі.
3.30. Відомо, що суворість в покараннях більше доречне в деспотичних державах. В поміркованих державах любов до вітчизни, сором, боягузтво осуду містять у собі приборкувальну силу, яка може утримати від багатьох правопорушень. Найважче покарання за здійснення поганого вчинку полягає саме в тому, щоб бути викритим у цьому вчинку. Тому цивільні закони можуть там легше виправляти людей і вони не потребують особливої ??суворості4.
3.31.В сучасному українському суспільстві, будь-яке переслідування або в адміністративному порядку або в кримінальному у будь-якому випадку у людині, яку переслідують, залишає в пам'яті дуже сильні враження про помилку, яку вона вчинила, оскільки як відомо держава через свої правоохоронні органи досить жорстко реагує на порушення вимог таких правоохоронних інтересів. Переконаний, що ОСОБА_1 урозуміла всі небезпечні наслідки своєї неуважності та недбалості по відношенню до вимог законів фінансового контролю. Найважче покарання вона вже понесла, оскільки її не тільки було викрито у вчиненні правопорушення але й над нею нависла загроза досить суворого адміністративного стягнення. Цього більше ніж достатньо для жінки, яка вже віддала шану власній державі, залишившись без чоловіка, який власним життям довів любов до рідної країни. Можливо стверджувально зазначити, що в подальшому ОСОБА_1 не буде допускати такого виду порушення.
3.32.Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
3.33.Принцип законності ґрунтується на ідеї, що закон повинен попереджати перш, ніж карати. По-друге, вказаний принцип ґрунтується на демократичній вимозі про обмеження влади законом.
3.34.Законність взмозі приймати формальний і матеріальний зміст. Дотримання формальної законності передбачає наявність закону, а матеріальна законність означає відповідність закону вищим нормам (Конституційним, міжнародному праву та інш.), а також відповідність процесуальних дій - закону.
3.35.Дослідивши обставини вказаної адміністративної справи, в змагальній судовій процедурі, суддя прийшов до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП. Вказане судове рішення буде очевидним попередженням особі про недопустимість в подальшому допускати подібні порушення вимог Закону.
4.Обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність.
4.1.Обставиною, що пом'якшує відповідальність є скоєння особою правопорушення вперше, а також малозначність правопорушення.
4.2.Обставин, що обтяжують відповідальність, під час судового розгляду не встановлено.
5.Судовий збір. Положення закону яким керувався суддя.
5.1.Закриваючи провадження по справі, суддя не стягує судовий збір, відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI.
5.2.При винесені постанови суддя керується ст. ст. 22, 172-6, 283, 284 КУпАП.
1.Висновки судді.
1.1.Звільнити від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, за малозначністю правопорушення.
1.2.Зробити ОСОБА_6 усне зауваження та попередити про недопустимість в подальшому здійснення подібних правопорушень.
2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.
2.1.Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП та особою щодо якої її винесено.
2.2.Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
2.3.Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
2.4.Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
С У Д Д Я: О.В. Гарський
[1] Постанова від 3.11.2020 року Справа № 521/26256/20, Провадження № 3/521/6377/20
[2] Ганс Гросс, «Порадник для судових слідчих як система криміналістики», 1908 р., Частина 1, арк. 24.
[3] Франц Кафка, роман «Процес» (1925 р.).
[4] Шарль-Луї де Монтеск?є, Трактат «Про дух законів» 1748 р., Книга шоста, Глава ІХ а. 83. Репринтна копія, Видавництво «Рипол класик» 2018 рік.
1 Наприклад Постанова від 3.11.2020 року Справа № 521/26256/20, Провадження № 3/521/6377/20.
2 ОСОБА_7 , «Порадник для судових слідчих як система криміналістики», 1908 р., Частина 1, арк. 24.
3 Франц Кафка, роман «Процес» (1925 р.).
4 Шарль-Луї де Монтеск?є, Трактат «Про дух законів» 1748 р., Книга шоста, Глава ІХ а. 83. Репринтна копія, Видавництво «Рипол класик» 2018 рік.