Cправа №505/2201/25
Провадження №1-кс/505/1313/2025
Іменем України
23.09.2025 м. Подільськ
Слідчий суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
та сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому в судовому засіданні в м.Подільську Одеської області клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бор Нижненовгородського району Нижнегородської області рф, особи без громадянства, з освітою 3 початкових класи, непрацюючого, неодруженого, не зареєстрованого але фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст.89 КК України немаючого судимості,
обвинуваченого у кримінальному провадженні №-12025161180000465 від 27.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України,
19.09.2025 прокурор Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на строк 60 (шістдесят) діб, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що 27.09.2025 закінчується термін дії ухвали суду від 21.08.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу, однак на даний час відсутні підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника, пояснення обвинуваченого, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Встановлено, що в провадженні слідчого відділення Подільського РУП ГУНП в Одеській області перебувало кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №- №-12025161180000465 від 27.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України.
27.06.2025 о 11:00 годин, ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні злочину, в порядку ст.208 КПК України.
27.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а саме у вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
28.06.2025 ухвалою слідчого судді Подільського міськрайсуду Одеської області, підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 25.08.2025 в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
21.08.2025 ухвалою слідчого судді Подільського міськрайсуду Одеської області, підозрюваному ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 27.09.2025 включно.
18.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України, а саме у вбивстві, умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб.
18.09.2025 за результатами досудового розслідування, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України скеровано для розгляду до Подільського міськрайонного суду Одеської області.
Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч.6 ст.199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Оскільки підготовче судове засідання не проведено, слідчий суддя вважає за можливе розглянути вказане клопотання прокурора.
Так, слідчим суддею встановлено, що під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування встановлені ризики передбачені ст.177 КПК України, які на даний час продовжують існувати, що свідчать про необхідність продовження застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України, а саме у вбивстві, умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Встановлюючи обґрунтованість підозри слід виходити з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летелье проти Франції» вказано, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України, який згідно ст.12 КК України відносять до категорії особливо тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі), дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, відсутнє власне житло, відсутні будь - які документи, які засвідчують його особу, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тобто відсутні міцні соціальні зв'язки, що також дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, обвинувачений ОСОБА_5 матиме можливість спробувати перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, що перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, тому обвинувачений ОСОБА_5 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону, переховуватись в інших регіонах України, представляючись іншою особою, у зв'язку з відсутністю документів;
- п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні. ОСОБА_5 , будучи обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, може незаконно впливати, як безпосередньо так і опосередковано на свідків неповнолітнього ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_7 , які проживають з обвинуваченим в одному селі, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;
- п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 веде посередній спосіб життя, відсутні будь-які документи, які засвідчують його особу, зловживає спиртними напоями, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що вказує на можливість обвинуваченим перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на обвинуваченого, в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу. Також, враховуючи особистість обвинуваченого, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (штучне затягування досудового розслідування; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини обвинуваченого тощо).
- п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за вчинення умисних злочинів і не дивлячись на те, що судимості погашені в передбаченому Законом порядку, ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні нового кримінального правопорушення проти життя особи. Окрім цього, обставини за яких вчинено злочин, та схильність обвинуваченого ОСОБА_5 до насильства, вказують на відношення останнього до охоронюваних законом цінностей життя та здоров'я людини, враховуючи це можна стверджувати про наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити нове аналогічне кримінальне правопорушення перебуваючи в суспільстві.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого судового розгляду та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Зокрема, у справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000 року, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».
Згідно з п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного /обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав'язків).
Разом з цим, у справі «І.А. проти Франції» №1/1998/904/1116 від 23.09.1998 року Суд вказує, що національний суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у справі «Лабіта проти Італії» №26772/95 від 06.04.2000 року Суд також нагадує, що існування розумної підозри, що заарештована особа вчинила правопорушення, є умовою sine qua non (те, без чого неможливо) для тривалого тримання під вартою, але через деякий час ця умова перестає бути достатньою. У таких випадках Суд повинен встановити, чи інші підстави, наведені судовими органами, виправдовують подальше позбавлення свободи. У разі «відповідності» і «достатності» таких підстав Суд має також з'ясувати, чи компетентні національні органи виявили «особливу ретельність» у здійсненні провадження.
Зокрема, в справі «Білуха проти України» №33949/02 від 09.11.2006 Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка підозрюваного та відповідних органів влади та ін. Також Суд зазначає, що тільки ті затримки, які сталися з вини держави (правоохоронних органів), можуть виправдати висновок стосовно недотримання вимоги «розумного строку» (п.п.61, 64).
Метою застосування запобіжного заходу є, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, в тому числі, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі, переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_5 обвинувачується саме у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому судом враховується тяжкість злочину, що інкримінується обвинуваченому та термін покарання, який може бути призначено останньому в разі доведення його вини, що може бути підставою для наявності у обвинуваченого наміру переховуватись від суду.
Отже, вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд враховує конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу та його продовженні.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
Згідно із положеннями ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Однак, ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи наведене, судом не визначається в даному випадку розмір застави.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 186, 189, 196, 197, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 12 ч.2 ст.115 КК України, на 60 (шістдесят) діб, тобто до 21 листопада 2025 року, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1