Справа № 494/1175/18
Номер провадження 2-і/504/121/25
18.09.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Литвинюк А. В., розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому документі, -
встановив:
05.08.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області із заявою про виправлення помилки виконавчому, в якій просила виправити помилку у виконавчих листах, виданих 01.07.2019 року Комінтернівським районним судом Одеської області.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.08.2024 року справу розподілено судді Доброву П. В.
Листом Вищої ради правосуддя від 16.10.2024 року повідомлено про рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16.10.2024 року про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 374 від 29.01.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 року справу розподілено судді Литвинюк А. В.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.02.2025 року прийнято до свого провадження матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому документі та призначено судове засідання на 14.02.2025 року о 15:00 годині в приміщенні Комінтернівського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2).
13.02.2025 року, внаслідок розгляду клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, було постановлено ухвалу, якою вирішено судове засідання, призначене на 14.02.2025 року о 15:00 годині, а також всі послідуючі судові засідання по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому документі проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням ОСОБА_1 власних технічних засобів, за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку «EasyСon».
Судове засідання у справі було відкладено на 18.09.2025 року о 09:45 годині за клопотанням ОСОБА_1 .
У судове засідання, призначене на 18.09.2025 року о 09:45 годині в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку «EasyСon» ОСОБА_1 не з'явилась, особисто до суду не прибула, причини неявки не повідомила.
В свою чергу, Березівська районна рада подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд вважає можливим здійснити розгляд справи, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи та матеріали додані до заяви про виправлення помилки у виконавчому документі, дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Березівської дитячо-юнацької спортивної школи, Березівської районної ради Одеської області, Відділу освіти, молоді та спорту Березівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним наказу № 36 від 30.05.2018 року, його скасування, визнання незаконним дій, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, судових витрат.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.07.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, вирішено: скасувати наказ № 36 по Березівській ДЮСШ від 30 травня 2018 року «Про відпустки», «Про звільнення з роботи у зв'язку з закінченням трудового договору», в частині звільнення ОСОБА_1 ; визнати дії директора Березівської ДЮСШ по виданню наказу № 36 від 30.05.2018 р. в частині звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КзПП України, незаконними; поновити ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача Березівської ДЮСШ з навантаженням 0,25 ставки за сумісництвом з 01.06.2018 р.; стягнути з Березівської дитячо-юнацької спортивної школи на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2018 по день винесення рішення суду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.07.2019 року в частині відмови у задоволенні вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21.04.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.07.2019 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Відділу освіти, молоді та спорту Березівської районної державної адміністрації Одеської області нарахувати і виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу залишено без змін.
В свою чергу, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.07.2019 року, у відповідності до положень ч. 2 ст. 273 ЦПК України, набрало законної сили 21.04.2020 року після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.07.2019 року ОСОБА_1 було видано 4 виконавчих листа із відміткою набрання рішення законної сили «21.04.2020 року».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.07.2004 року в справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду».
Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У рішенні ЄСПЛ в справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 року (заява № 18966/02) ЄСПЛ нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти росії», заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-III; «Ясіуньєне проти Латвії», заява № 41510/98, § 45, 6.03.2003 року) - пункт 53.
Згідно рішення ЄСПЛ від 17 травня 2005 року в справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02), позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.
У відповідності до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За правилами ч. 3 ст. 431 ЦПК України, виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом частини 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місце знаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
В свою чергу, питання виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у виконавчому документі врегульовано статтею 432 ЦПК України.
Згідно ч. 1, 4 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Водночас, ЄСПЛ вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19.03.1997 року).
Крім того, з однієї сторони, суд обмежений певними формальними вимогами - розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до процесуального кодексу, в межах заявлених нею вимог. З іншої сторони, згідно з принципом "iura novit curia" (суд знає право), суд не обмежений правовою кваліфікацією обставин, яку здійснили сторони, а зобов'язаний застосувати правильну норму права, що регулює відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 761/18240/16-ц).
Зі змісту дублікату виконавчого листа № 494/1175/18, виданого Комінтернівським районним судом Одеської області 01.07.2019 року, про поновлення ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача Березівської ДЮСШ з навантаженням 0,25 ставки за сумісництвом з 01.06.2018 р. вбачається помилкове зазначення дати набрання рішенням суду законної сили «01.07.2019 року» замість вірного «21.04.2020 року».
Натомість, дублікати виконавчих листів № 494/1175/18, виданих Комінтернівським районним судом Одеської області 01.07.2019 року, про визнання дій директора Березівської дитячо-юнацької спортивної школи по виданню наказу № 36 від 30.05.2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КзПП України, незаконними; про скасування наказу № 36 Березівської дитячо-юнацької спортивної школи від 30.05.2018 року «Про відпустки», «Про звільнення з роботи у зв'язку з закінченням трудового договору» в частині звільнення ОСОБА_1 ; про стягнення з Березівської дитячо-юнацької спортивної школи на користь ОСОБА_1 середній заробіток на час вимушеного прогулу з 01.06.2018 року по день винесення рішення суду відповідають вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та не містять описок і очевидних арифметичних помилок.
Таким чином, оскільки у виконавчому листі, виданому Комінтернівським районним судом Одеської області у справі № 494/1175/18, було допущено помилку при його оформленні, а саме у даті набрання рішенням суду законної сили, що унеможливлює виконання судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви ОСОБА_1 та виправлення цієї помилки.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 128, 223, 431, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчих документах задовольнити частково.
Виправити помилку у дублікаті виконавчого листа у справі № 494/1175/18: про поновлення ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача Березівської ДЮСШ з навантаженням 0,25 ставки за сумісництвом з 01.06.2018 р. в даті набрання законної сили рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 494/1175/18 з «01.07.2019 року» на «21.04.2020 року».
В іншій частині заяву залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Литвинюк А. В.