29 вересня 2025 року
м. Київ
справа №340/6392/23
адміністративне провадження №К/990/37578/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Південно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до відповідача Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа: Південно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - третя особа), в якому просив:
- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у справі № 340/222/20 про поновлення на роботі, починаючи з 10 червня 2021 року по 03 серпня 2023 року включно, в розмірі 1 095 481,24 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у справі № 340/222/20 про поновлення на роботі, починаючи з 10 червня 2021 року по 03 серпня 2023 року включно, в розмірі 1 095 481,24 грн.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.
12 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України, в якій скаржник просив скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмови повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі № 340/6392/23 повернуто особі, яка її подала.
17 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України, в якій скаржник просив скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмови повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі № 340/6392/23 залишено без руху.
Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
09 липня 2025 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги та скаржником надано уточнену касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Південно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення повернуто особі, яка її подала.
11 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла втретє касаційна скарга Міністерства юстиції України, в якій скаржник просив скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмови повністю.
Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що вперше касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій скаржником було подано в межах строків на касаційне оскарження, а також те, що касаційна скарга подається повторно після спливу строку на касаційне оскарження з поважних причин, не з вини касатора та без надмірних зволікань після винесення ухвали про повернення касаційної скарги.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Так, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Звертаючись третій раз із касаційною скаргою, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що після повернення касаційної скарги скаржником в межах установленого строку було повторно подано касаційну скаргу.
Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
При попередньому зверненні із касаційною скаргою скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, 14 квітня 2025 року Третій апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, в повному обсязі постанова виготовлена 22 квітня 2025 року, а скаргу подано втретє 11 вересня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Проте, ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року касаційні скарги було повернуто скаржнику, відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Так, відповідно до відомостей з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (далі - КП ДСС) ухвалу Верховного Суду від 02 червня 2025 року (касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала), доставлено до електронного кабінету відповідача 02 червня 2025 року о 19:55, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі № 340/6392/23 залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі № 340/6392/23 повернуто особі, яка її подала.
Відповідно до відомостей з КП ДСС ухвалу Верховного Суду від 01 вересня 2025 року (касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала), доставлено до електронного кабінету скаржника 01 вересня 2025 року о 21:57, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Колегія суддів звертає увагу, що ця касаційна скарга подана втретє через десять днів після її повернення Верховним Судом та майже через п'ять місяців після ухвалення постанови апеляційного суду, що свідчить про неналежне користування своїми процесуальними правами та виконання процесуальних обов'язків.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.
Враховуючи викладене, колегія судді визнає неповажними підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, скаржнику необхідно подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За приписами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 236 КЗпП України у справах по правовідносинам, які виникли у зв'язку з прийняттям громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, в контексті того, що на вказану норму трудового законодавства розповсюджується строк звернення особи до суду, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, який обмежується одним місяцем з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Предметом спору у цій справі є стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 340/222/20 про поновлення на роботі, починаючи з 10 червня 2021 року по 03 серпня 2023 року.
Як слідує зі змісту оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій керувалися тим, що на час звернення позивача до адміністративного суду постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року в частині поновлення ОСОБА_1 в Південно - Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції на рівнозначній посаді з 26 грудня 2019 року не виконана.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 501/4019/21-ц наголосив, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Крім того, слід зазначити, що у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду неодноразово викладалися висновки у справах з подібними правовідносинами щодо питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, зокрема у постановах від 27 листопада 2019 у справі № 802/1183/16-а, від 05 березня 2020 року у справі № 280/360/19, від 31 липня 2019 року у справі № 813/593/17, що також спростовує доводи заявника касаційної скарги про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Вказане спростовує доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а надалі саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними, зазначені Міністерством юстиції України, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Південно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення - залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:
- клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
- уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України).
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання касаційної скарги у нові редакції касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду