29 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 320/33335/23
адміністративне провадження № К/990/36516/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №320/33335/23 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 03.09.2025 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №320/33335/23, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» відмовити в повному обсязі.
При поданні касаційної скарги скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та навів підстави, що зумовили пропуск визначеного статтею 329 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуального строку звернення до суду. Зокрема, контролюючий орган послався на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвал про повернення раніше поданих ним касаційних скарг, з наданням права повторного звернення до суду.
Скаржник роз'яснив, що вперше Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №320/33335/23 з дотриманням встановленого статтею 329 КАС України процесуального строку, яку Верховний Суд ухвалою від 17.03.2025 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору. Ухвалою від 28.05.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув відповідачу з підстав неусунення ним недоліків касаційної скарги.
У подальшому, вдруге подану скаржником касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 07.07.2025 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору, а наведене скаржником обґрунтування підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень було недостатнім для відкриття касаційного провадження. Ухвалою від 26.08.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув відповідачу з підстав неусунення недоліків касаційної скарги, які слугували підставою для залишення такої касаційної скарги без руху, зокрема, в частині надання до суду документа про сплату судового збору.
Далі за змістом клопотання, посилавшись на низку рішень Верховного Суду щодо поновлення строків касаційного оскарження, скаржник наголосив на належній реалізації ним права на звернення до суду та зазначив на відсутність зловживання процесуальними правами з боку контролюючого органу, що підтверджується оперативним зверненням до суду у найкоротші строки після повернення двох попередньо поданих касаційних скарг останньому. Це, на думку відповідача, свідчить про наявність об'єктивних обставин, які зумовлюють поновлення відповідного процесуального строку.
Цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та керуючись положеннями КАС України, скаржник просив урахувати зазначені ним у клопотанні обставин як поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 15.09.2025 визнав їх неповажними, у зв'язку з чим подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху, запропонувавши скаржнику, в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв'язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам частини четвертої статті 330 КАС України, суд запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі строк, усунути недоліки касаційної скарги та надати документ про сплату судового збору в розмірі 42944,00грн.
Тобто, залишаючи подану контролюючим органом касаційну скаргу без руху, з-поміж іншого, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав уважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки, на переконання суду, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтування та доводи не є такими, що пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень.
У зв'язку з наявністю у Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 15.09.2025 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду від 15.09.2025) доставлено в електронний кабінет Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 18.09.2025 о 08:50год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 25.09.2025 через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення та постанови, прийнятих у цій справі. У цій заяві, поряд із доводами щодо підстав пропуску строку, скаржник також порушив питання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Разом з тим, оцінивши доводи наведені контролюючим органом у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, надісланій на виконання вимог ухвали від 15.09.2025 про залишення касаційної скарги без руху, Верховний Суд установив, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначив причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при зверненні до суду з касаційною скаргою та які судом в ухвалі від 15.09.2025 було визнано неповажними. Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України не вказує; належних, достовірних та достатніх доказів не долучає.
Судовий збір за подання касаційної скарги цій справі так і продовжує бути не сплаченим.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За змістом частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З аналізу вищенаведених положень убачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховним Судом установлено та підтверджено матеріалами касаційного провадження, що касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №320/33335/23 Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України було подано до Верховного Суду 03.09.2025, у той час, коли останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 19.03.2025. На думку Верховного Суду, така процесуальна поведінка не свідчить про намір добросовісної реалізації особою свого права на касаційне оскарження судових рішень, а також про дотримання вимог процесуального закону, зокрема, щодо строку подання касаційної скарги, унормованого статтею 329 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що процесуальний строк на касаційне оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення повного тексту судового рішення апеляційної інстанції або з моменту його вручення особі, яка подає касаційну скаргу. У зв'язку з цим обставини, на які посилається відповідач у клопотанні поданому на виконання вимог ухвали від 15.09.2025 про залишення касаційної скарги без руху, не можуть свідчити про наявність у нього безумовного права реалізовувати своє право на касаційне оскарження у будь-який час після спливу відповідного строку.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть вважатися достатньою підставою для задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень та систематичне невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Згідно з положеннями Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» органам державної податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи податкової служби є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Статтею 330 КАС України унормовано, що однією з вимог касаційної скарги є надання документа про сплату судового збору.
Отже, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, на підтвердження доводів викладених у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем так і не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення скаржником регулярних та послідовних дій з метою сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі починаючи з 18.02.2025 та неухильного виконання контролюючим органом покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог закону.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не усунув недоліки, які слугували підставою для повернення двох раніше поданих касаційних скарг останньому, зокрема, контролюючий орган не надав до суду доказів, які б підтверджували сплату ним судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, що в свою чергу свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та грубе ігнорування суб'єктом владних повноважень вимог і роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Вказане свідчить на користь висновку про відсутність в діях Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України наміру добросовісної реалізації належного суб'єкту владних повноважень права на касаційне оскарження судового рішення.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення скаржнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру й не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Факт попереднього звернення відповідача до суду з касаційною скаргою у встановлений законом строк також не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою касаційною скаргою, оскільки, надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання касаційною скарги та не передбачає можливості у зв'язку з цим свавільно розпоряджатися часом на касаційною оскарження.
Обставини регулярного звернення до суду та невідкладного подання касаційної скарги у цій справі, зокрема, після її останнього повернення, недостатні для підтвердження поважності причин пропуску строку, адже скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків, у тому числі, щодо строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов'язане з обов'язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов'язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад адміністративного судочинства.
Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинне намагатися отримати вигоду від власних організаційних труднощів шляхом уникнення або зволікання виконання процесуальних обов'язків, зокрема, подання касаційної скарги в належний строк.
Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб'єкта владних повноважень, на думку Верховного Суду, є суб'єктивною причиною, а наслідки, що настали внаслідок такої причини, є результатом неналежного виконання процесуальних обов'язків, які мають бути однаковими для всіх учасників справи.
Ураховуючи зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що у даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з причин суб'єктивного характеру, які повністю залежали від волевиявлення суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України. Дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України є процесуальним обов'язком особи, яка звертається з касаційною скаргою. Повторне (чергове, третє) звернення скаржника з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових меж, визначених статтею 329 КАС України та із збереженням недоліків, що раніше слугували підставою для повернення касаційних скарг (зокрема, ненадання документа про сплату судового збору), свідчить про намагання скаржника домогтися поновлення строку на касаційне оскарження без належних правових підстав. Такі дії фактично спрямовані на уникнення процесуальних обмежень та нівелювання принципу правової визначеності, що суперечить засадам адміністративного судочинства та допустимості касаційного перегляду.
Таким чином, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Верховним Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Також Верховний Суд зазначає, що за відсутності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з причин визнання, викладених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, підстав пропуску такого строку неповажними, Верховний Суд не оцінює клопотання контролюючого органу про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги в цій справі з точки зору наведення обґрунтувань необхідності такого відстрочення.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження за поданою у цій справі касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 КАС України, -
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строку касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №320/33335/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №320/33335/23 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Васильєва
Р.Ф. Ханова