29 вересня 2025 року
м. Київ
справа №200/6652/24
адміністративне провадження № К/990/27528/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Кашпур О.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року
у справі №200/6652/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання до вчинення певних дій, -
24 вересня 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач, скаржник), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у сумі 4 465, 15 грн щомісячно за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно) у сумі 258 862, 70 грн з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; визнання протиправними дій відповідача, які полягали у визначенні позивачеві розміру грошової допомоги для оздоровлення в 2018 -2022 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018-2022 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не враховано індексацію; зобов'язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої в 2018- 2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2018 - 2022 роках, з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року, у справі № 200/6652/24 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно). Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у сумі 3 712, 89 грн щомісячно за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно) у сумі 215 347, 62 грн з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру грошової допомоги для оздоровлення в 2018 -2022 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018-2022 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не враховано індексацію-різницю. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої в 2018-2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2018-2022 роках, з урахуванням індексації-різниці у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №200/6652/24.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмір
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2025 року визначено колегію суддів для розгляду цієї касаційної скарги у складі: Жука А.В. (головуючий суддя), Мельник-Томенко Ж.М., Кашпур О.В.
Верховний Суд ухвалою від 07 липня 2025 року відмовлено Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору в повному обсязі. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду заяву, в якій повторно просить відстрочити сплату судового збору.
Вирішуючи заявлене скаржником клопотання, Суд звертає уваги, що скаржником не надано жодних доказів, які б могли містити відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Суд повторно зазначає, що скаржником не надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі.
З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
Крім того, суд зазначає, що доводам, викладеним у зазначеному клопотанні, вже надано оцінку в ухвалі Верховного Суду від 07 липня 2025 року у цій справі, якою вирішувалось наявність підстав для відстрочення сплати судового збору.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина 4 статті 45 КАС України).
З огляду на викладене Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржник не усунув.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
За наслідками невиконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Ураховуючи, що у встановлений строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу слід повернути скаржнику.
З огляду на перебування у відпустці суддів, що входять до складу Суду для розгляду цієї справи, питання про відкриття/відмову у відкритті касаційного провадження вирішується за наявності всього складу суду (суддя Кашпур О.В. - із 01 вересня 2025 року по 26 вересня 2025 року згідно наказу від 01 серпня 2025 року №2538/0/6-25, суддя Мельник-Томенко Ж.М. - із 05 серпня 2025 року по 18 серпня 2025 року та з 20 серпня 2025 року по 01 вересня 2025 року згідно Наказу від 24 липня 2025 року №3433/0/5-25, суддя-доповідач Жук А.В. - із 04 серпня 2025 року по 29 серпня 2025 року згідно Наказу від 21 липня 2025 року №3255/0/5-25).
Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Суд
1. Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №200/6652/24 - повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
4. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
О.В. Кашпур Ж.М. Мельник-Томенко