29 вересня 2025 року
м. Київ
справа №187/233/25
адміністративне провадження № К/990/32361/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Кашпур О.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року
у справі №187/233/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
третя особа: інспектор СВП ВРПП ДРУП № 1 в Дніпропетровській області Василенко О.О.,
про притягнення до адміністративної відповідальності, -
18 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Петриківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор СВП ВРПП ДРУП № 1 в Дніпропетровській області Василенко О.О., про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 871323 від 05 лютого 2025 року, якою на позивача був накладений штраф у розмірі 425,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 117 КУпАП.
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор СВП ВРПП ДРУП № 1 в Дніпропетровській області Василенко О.О., про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності -задоволено повністю.
17 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника Департаменту патрульної поліції Машталер А.А. до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про виправлення описки в резолютивній частині рішення.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Департаменту патрульної поліції Машталер Альони Андріївни про виправлення описки у справі №187/233/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор СВП ВРПП ДРУП № 1 в Дніпропетровській області Василенко О.О., про притягнення до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку із зазначенням поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів сплати судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 у справі №187/233/25. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2025 року у справі №187/233/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор СВП ВРПП ДРУП № 1 в Дніпропетровській області Василенко О.О., про притягнення до адміністративної відповідальності.
Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, скаржником подано касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року визнано неповажними, зазначені Департаментом патрульної поліції, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів та документу про сплату судового збору.
До суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 31 липня 2025 року, в якому скаржник просить поновити строк касаційного оскарження, а щодо сплати судового бору повторно вказує, що не має сплачувати судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою
Так, в обґрунтування причин поважності причин пропуску строку вказує, що вперше звернувся до Суду в строк визначений законом, а повторно звернувся з касаційною скаргою в найкоротші строки. Посилаючись на Конституцію України, практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів повторно зазначає наступне.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 28 травня 2025 року Третім апеляційним адміністративним судом постановлено оскаржувану ухвалу. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 27 червня 2025 року, а скаргу надійшла 30 липня 2025 року.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об?єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов?язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об?єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов?язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов?язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
30 травня 2025 року скаржник через підсистему «Електронний суд» вперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою
Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду клопотання, в якому скаржник повторно вказував, що скаржник оскаржує судове рішення першої інстанції саме в частині визначення суб'єкта владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань якого належить відшкодувати визначені судовим рішенням судові витрати. Просив врахувати правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 20 грудня 2019 рок у справі №240/6150/18.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року продовжено Департаменту патрульної поліції строк для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору в повному обсязі. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
В ухвалі Верховного Суду від 23 червня 2025 року скаржнику роз'яснено, що твердження скаржника, що ним оскаржується судове рішення в частині судових витрат, є безпідставними, а судовий збір в такому випадку має сплачуватися на загальних засадах.
Скаржник повторно звернувся до суду касаційної інстанції не сплативши при цьому судовий збір та повторно вказавши, що ним оскаржується судове рішення в частині судових витрат.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі N 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновок Верховного Суду у справі № 200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження.
Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22 та від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21.
Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ) (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") (Application no. 11681/85).
Усталеною є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Усталеною є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 січня 2021 року у справі №640/10030/19, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 06 серпня 2021 року у справі № 640/5229/19, від 27 травня 2021 року у справі № 540/493/19, від 10 червня 2021 року у справі №320/2061/20.
Дійсно, скаржник звертаючись до Верховного Суду вдруге, не допустив надмірних зволікань проте, визначальним в цій ситуації є встановлення факту чи недоліки касаційної скарги фактично усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою.
Скаржником не доведено, що повернення попередньо поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлено наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
В свою чергу, скаржник знову ж таки вказуючи, що не має сплачувати судовий збір повторно ігнорує роз'яснення Верховного Суду щодо необхідності такої сплати.
Скаржником не продемонстровано добросовісного ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження оскільки, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги так і не усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою.
Покликання скаржника на гарантоване йому національним та міжнародним законодавством право на доступ до правосуддя, у даному випадку Верховний Суд вважає неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Скаржник є державний органи, тобто фактично держава. Проте ані держава, ані її органи не є суб'єктами, на яких поширюються гарантії, встановлені положеннями Конвенції, що конкретизовані у рішеннях ЄСПЛ.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не вказано поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Оскільки, судом встановлено наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, клопотання про відстрочення сплати судового збору не вирішується.
З огляду на перебування у відпустці суддів, що входять до складу Суду для розгляду цієї справи, питання про відкриття/відмову у відкритті касаційного провадження вирішуєтся за наявності всього складу суду (суддя Кашпур О.В. - із 01 вересня 2025 року по 26 вересня 2025 року згідно наказу від 01 серпня 2025 року №2538/0/6-25, суддя Мельник-Томенко Ж.М. - із 05 серпня 2025 року по 18 серпня 2025 року та з 20 серпня 2025 року по 01 вересня 2025 року згідно Наказу від 24 липня 2025 року №3433/0/5-25, суддя-доповідач Жук А.В. - із 04 серпня 2025 року по 29 серпня 2025 року згідно Наказу від 21 липня 2025 року №3255/0/5-25).
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити в задоволені клопотання Департаменту патрульної поліції про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі №187/233/25.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук О.В. Кашпур Ж.М. Мельник-Томенко