29 вересня 2025 року
м. Київ
справа №804/15694/15
касаційне провадження № К/990/37783/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №804/15694/15 за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради звернулося до суду з позовами (об'єднаними в одне провадження ухвалою суду першої інстанції від 28.01.2016) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську МГУ ДФС у Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.08.2015 форми «Р» №0000285003, №0000305003 (4698/10/28-01-50-01-11) та форми «П» №0000295003 (№4697/10/28-01-50-01-11).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017, у задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25.07.2023 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління подало касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - суд апеляційної інстанцій застосував норми права визначені у пункті 44.1 статті 44, пунктах 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 12.03.2021 у справі №200/6316/19-а, від 31.10.2019 у справі №804/20741/14, від 22.09.2022 у справі №440/1390/20, від 28.07.2022 у справі №804/4684/17.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження з посиланням на пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.3 статті 198 ПК України відповідач зазначив, що надані під час проведення перевірки акти надання послуг, звіти про виконану роботу та розшифровки до актів виконаних робіт не відповідають вимогам до первинних документів, установлених чинним законодавством України. Також зазначено, що позивачем неправомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з придбання послуг за угодою про надання позивачу послуг, спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед позивачем.
Вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій, під час нового розгляду справи №804/15694/15 врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.07.2023 у цій же справі, що слугували підставою для направлення вказаної справи на новий судовий розгляд.
При цьому, висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові від 10.07.2024 у справі № 826/3382/18, де суд зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
У постановах Верховного Суду від 28.02.2025 у справі № 803/1564/17 та Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 у справі №520/2948/23 зазначив, що згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в інформаційно - аналітичних ресурсах ДПС, відповідно до якої контрагенти позивача не мають трудових та матеріально - технічних ресурсів для проведення відповідних господарських операцій. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій.
Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19 та фактично відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), відповідно до якої податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині застосування норм пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України у справі, у якій подано касаційну скаргу відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах.
Отже, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не дають підстав для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Висновки судів першої і апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева М.М. Гімон Р.Ф. Ханова