іменем України
29 вересня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/378/25
Головуючий у першій інстанції - ДАВИДЧУК Д. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1182/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика"
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика"
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя Давидчук Д.П. ) ухвалене в м. Прилуки,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на його користь заборгованість за договором №484664-КС-001 про надання кредиту від 27.12.2023, що становить 63155.48 грн, яка складається з: 18898.40 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 44257.08 грн сума прострочених платежів по процентах, а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.12.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №484664-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надав позичальниці грошові кошти в розмірі 19 000 грн шляхом перерахування їх на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 . Відповідачка зобов'язання належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти на загальну суму 12362.34 грн. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 квітня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 38000 грн, з яких 19000 грн заборгованість за тілом кредиту та 19000 грн заборгованість за відсотками, а також 1457,69 грн у відшкодування судовго збору.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що укладений між позивачем та відповідачкою електронний договір №484664-КС-001 про надання кредиту від 27.12.2023 відповідає вимогам ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», зобов'язання за яким ОСОБА_1 не виконуються. Станом на 06.01.2025 року з урахуванням часткового погашення заборгованості за нарахованими відсотками утворилась заборгованість у загальному розмірі 63155.48 грн. Однак при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов'язанню відповідачки та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, враховуючи положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відсотків до розміру заборгованості за кредитом до 19000 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Бізнес позика» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №484664-КС-001 про надання кредиту від 27.12.2023 у сумі 38000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, згідно з яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» грошову суму в розмірі 63155.48 грн; в решті рішення суду - залишити без змін, здійснити розподіл судових витрат, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду першої інстанції у частині часткової відмови у стягненні процентів за користування кредитом базуються на хибному ототожненні процентів, які нараховуються протягом строку кредитування в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому позивачем у відповідності до умов кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов'язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України). Заявник зазначає, що проценти по кредитному договору №484664-КС-001 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам ЦК України, умовам договору про надання кредиту та правилам, при цьому штрафні санкції та проценти передбачені ст. 625 ЦК України не нараховувались та не включені до позовних вимог. Стверджує, що розрахунок заборгованості по кредитному договору №484664-КС-001відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає приписам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України. Наголошує, що загальна сума до сплати по процентам дійсно становила би 27590 грн лише у випадку належного виконання позичальником зобов'язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів. Однак, боржником було здійснено часткове погашення кредиту на загальну суму 12362.34 грн, чим порушено зобов'язання, встановлені договором, що призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки, як і погоджено сторонами кредитного договору у пункті 3.2.2 договору. Суд перешої інстанції не мав права зменшувати загальний розмір відсотків річних, розмір яких був погоджений та прийнятий сторонами.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.
По справі судом встановлено, що 27.12.2023 ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №484664-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с. 24-28).
27.12.2023 року о 18:12:15 ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3294 паспорт споживчого кредиту (інформація, обов'язкова для ознайомлення позичальником) (а.с. 16-18).
27.12.2023 року ОСОБА_1 прийняла (акцент) пропозицію (оферту) ТОВ «Бізнес позика» укласти договір №484664-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), підписавши її електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0874 27.12.2023 року 18:12:15 (а.с. 19-23).
27.12.2023 року між ТОВ «Бізнес позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір №484664-КС-001 про надання кредиту, відповідно до п. 2.1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 19 000 грн на засадах строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика» (а.с. 19-23).
Строк на який надається кредит: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15159869, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.3, 2.4 Договору).
Відповідно до п. 2.5 договору комісія за надання кредиту: 2850 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору.
Загальний розмір наданого кредиту: 19 000 грн. Строк дії договору: до 12.06.2024 Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 49440 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9211.09% (п. 2.6, 2.7, 2.8, 2.9, 2.10 договору).
Дата видачі кредиту 27122023. Дата повернення кредиту 12.06.2024 . Мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом (п. 2.12, 2.13, 2.14 договору).
Згідно з п. 3.1 договору кредитодавець зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит вказаний в п. 2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 договору.
Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та Додатку №1 до договору. У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3 Додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. договору. Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії договору (п. 3.1, 3.2, 3.2.1, 3.2.2 договору).
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов цього договору (п. 3.2.4, 3.2.5 Договору).
У пункті 8 договору зазначено номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 № 5168745110570642
Отримання грошових коштів ОСОБА_1 підтверджується інформаційною довідкою № 40/01 від 03.01.2025 року, виданою ТОВ «Плтежі онлайн», згідно з якою Відповідач отримала на платіжну картку № НОМЕР_2 (банк картки отримувача: PRIVATBANK) кредитні кошти у розмірі 19 000 грн, відповідно до кредитного договору № 484664-КС-001 та випискою по рахунку наданою АТ КБ « ПриватБанк». ( а.с.37,78-85)
Відповідачка ОСОБА_1 не заперечує укладення договору№484664-КС-001 від 27.12.2023 року та отримання коштів у сумі 19000 грн на його виконання.
Згідно з розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 484664-КС-001 від 27.12.2023 року заборгованість станом на 06.01.2025 року становить 63 155,48 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою тіла кредиту - 18 898,40 грн та простроченої заборгованості за процентами - 44 257,08 грн (а.с. 12-14).
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Встановивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідачка отримала кредитні кошти, але в порядку та на умовах договору не повернула, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, зменшуючи розмір відсотків, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача до 19000 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що нараховані позивачем відсотки (44257.08 грн) значно перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту (18898.40 грн), а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційній, а в каральній, штрафній функції, а тому є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності й розумності, що не узгоджується із приписами Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте, такі виснови суду першої інстанції зроблені з порушеннням норм матеріального права, враховуючи наступне.
Встановивши, що сума нарахованих коштів майже у 2,5 рази перевищує тіло кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно не пропорційним, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, суд першої інстанції застосував правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі N 902/417/18 (провадження N 12-79гс19).
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 р. у справі N 903/602/24 прийшла до висновку про необхідність конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником.
Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Отже суд першої інстанції зменшуючи суму стягнутих відсотків послався на постанови Верховного Суду не у подібних правовідносинах.
Аналіз наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №484664-КС-001 від 27.12.2023 року свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, визначеною його умовами, що свідчить про правомірність їх нарахування.
Вирішуючи питання про суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Згідно з п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положения" доповнено пунктом 1 згідно із Законом N 3498-IX від 22.11.2023).
Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону N 3498-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 27.12.2023 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.
Частина 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою ст. 8 доповнена згідно із ЗУ № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, вказана норма набрала законної сили 24.12.2023, тобто станом на час укладення договору про споживчий кредит з відповідачем.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, умови укладеного між сторонами договору (п. 1.4.1), якими передбачено встановлення денної процентної ставки у 2,50 % у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними.
З урахуванням викладеного, заборгованість за відсотками за укладеним між сторонами договором підлягає задоволенню частково, яку слід розраховувати виходячи із встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки в 1 % за період з 27.12.2023 по 12.06.2024 визначена позивачем у розмірі 44257.08 грн, підлягає задоволенню частково у сумі 32110 грн (190 грн х 169 днів) за період з 27.12.2023 по 12.06.2024 року з урахуванням викладеного та даних наданих позивачем у розрахунках заборгованості.
Проводячи власний обрахунок заборгованості колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що розмір отриманого кредиту становить 19000 грн, розмір комісії сторони погодили відповідно до п. 2.5 у розмірі 2850 грн, а розмір відсотків з урахуванням законодавчого обмеження становить 32110 грн. ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості внесено 12362.34 грн.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №484664-КС-001 від 27.12.2023 року з урахуванням часткової сплати та розміру позовних вимог становить 41597.66 грн з яким 18898.40 грн. заборгованість за кредитом, а 22699,26 (32110 - 9410.74) грн заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Апеляційна скарга ТОВ «Бізнес позика» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням розміру задоволених позовних вимог ТОВ «Бізнес позика» на суму 41597.66 грн ( тобто на 65.86%) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» слід стягнути 1595.39 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга ТОВ «Бізнес позика» підлягає частковому задоволенню, то відповідно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 543.79( 3633,60 х 14.70 % :100) за апеляційний розгляд справи.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариста з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задовольнити частково .
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 квітня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»( місце знаходження: 01133 , м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором №484664-КС-001 від 27.12.2023 року у розмірі 41597.66 грн з яким 18898.40 грн. заборгованість за кредитом, 22699,26 грн заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у розмірі 2139.18 грн за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: