Номер провадження: 22-ц/813/3824/25
Справа № 493/535/24
Головуючий у першій інстанції Мясківська І. М.
Доповідач Назарова М. В.
29.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
учасники справи: позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Матвєєва Андрія Васильовича
на рішення Балтського районного суду Одеської області від 11 грудня 2024 року, ухвалене Балтським районним судом Одеської області у складі: судді Мясківської І.М. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат,
У квітня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що ОСОБА_1 з 03.12.2018 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.06.2021 року відповідача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.
Під час проведення перевірки пенсійної справи відповідача встановлено, що з 18.06.2021 по 30.06.2021 відповідачу виплачено різницю суми пенсії після переведення з виду на вид, в результаті чого виникла передплата пенсії в розмірі 3859,98 грн.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії від 13.09.2021 року № 915 та листом від 16.09.2021 року № 1500-0404-8/115559 відповідача повідомлено про необхідність повернути надміру виплачених сум пенсійних виплат, проте відповідачем було проігноровані вимоги.
Відповідач надіслав до суду заперечення проти позову, в якому зазначив, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем лише за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, які не підтверджені фактами, відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ. Враховуючи, що з його боку не було зловживань або подання недостовірних даних, які не підтверджені фактами, просив суд відмовити у задоволені позову.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 11 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Матвєєва А.В. просить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 11 грудня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Доводами апеляційної скарги є те, що на обліку у Головному управлінні перебуває ОСОБА_1 , якому з 03.12.2018 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Розпорядженням Головного управління від 18.06.2021 відповідача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Під час проведення перевірки пенсійної справи відповідача встановлено, що з 18.06.2021 по 30.06.2021 відповідачу виплачено різницю суми пенсії після переведення з виду на вид, в результаті чого виникла переплата пенсії в розмірі 3859,98 грн. У період з 18.06.2021 по 30.06.2021 відповідач отримував 4421,73 грн, а повинен був отримати пенсію в розмірі 561,75 грн, отже, загальна сума надміру виплаченої пенсії складає 3859,98 грн. Головним управлінням винесено рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 13.09.2021 № 915, яка станом на даний час відповідачем добровільно не повернута.
Судом першої інстанції не було враховано, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат у сумі 3859,98 грн, які мали місце у зв'язку з безпідставною виплатою пенсії у більшому розмірі за відсутності відповідного права.
Вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що Головним
управлінням не доведено факту недобросовісності відповідача та безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 1215 ЦК України, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ст. 1212 ЦК України.
Судом першої інстанції не враховано, що незаконне витрачання коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян. Тому у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій та спрямуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.
ОСОБА_1 надіслав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить у задоволенні позову ГУ ПФУ відмовити у повному обсязі. Вказує, що переплата по пенсії виникла внаслідок помилки з боку позивача та за відсутності зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 , тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення суми надміру виплаченої пенсії у розмірі 3859,98 гривень, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не посилався на рахункову помилку з його боку та не надав доказів на підтвердження обставин про те, що відповідач вчинив зловживання з метою безпідставного отримання пенсії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом установлено, що з 03.12.2018 ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.06.2021 року відповідача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.
Під час проведення перевірки пенсійної справи відповідача встановлено, що з 18.06.2021 по 30.06.2021 відповідачу виплачено різницю суми пенсії після переведення з виду на вид, в результаті чого виникла передплата пенсії в розмірі 3859,98 грн, яку відповідач, на вимогу позивача, відмовився сплатити.
Переглядаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного страхування, а також ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях районах, містах і районах у містах.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виступає органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у даних правовідносинах.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 64 від 21 березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.
Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.
Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІє, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв'язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».
Колегія суддів зазначає, що обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
В позовній заяві позивачем зазначено, що під час проведення перевірки пенсійної справи відповідача встановлено, що з 18.06.2021 по 30.06.2021 відповідачу виплачено різницю суми пенсії після переведення з виду на вид, в результаті чого виникла передплата пенсії в розмірі 3859,98 грн.
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку відповідача, або його недобросовісності.
Отже, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.
Колегія суддів вказує, що допущена позивачем помилка не може бути віднесена до рахункової помилки (тобто пов'язаної із арифметичними обчисленнями та підрахунками), оскільки помилка має програмний характер і має бути допущена під час автоматичного розрахунку/перерахунку пенсії. А внесення невідповідних даних до програмного забезпечення та допущення помилок при формуванні даних розрахунку пенсії не можна вважати рахунковою помилкою.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не надав до суду будь-які докази наявності вини чи зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії та до позовної заяви не надано належні та допустимі докази вчинення відповідачем неправомірних дій для отримання незаконно збільшеного розміру пенсії.
Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, стягнення надміру виплачених сум пенсії з отримувача пенсійних виплат не допускається.
В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).
Встановивши відсутність двох умов, за наявності яких відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України та ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії (рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності/зловживання з боку відповідача), суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вказане кореспондується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 530/95/17 (провадження № 61-14755св18).
Отже, аналіз змісту доводів апеляційної скарги свідчить про те, що такі фактично є підставами позову і останнім судом першої інстанції дана правильна оцінка та підставно застосовано відповідні норми права до виниклих спірних правовідносин, тому підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Матвєєва Андрія Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складення повного тексту постанови - 29 вересня 2025 року
Судді: М.В. Назарова
В.А. Коновалова
В.В. Кострицький