Провадження № 11-кп/803/442/25 Справа № 199/2348/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022041030002321 від 05.12.2022 року за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , та представника цивільного відповідача ПрАТ "Страхова Компанія "ЮНІВЕС" - адвоката ОСОБА_10 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 січня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Рояківка Кегечівського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить оскаржений вирок скасувати у зв'язку з необґрунтованістю, невідповідністю матеріалам справи та вимогам закону.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вирок було ухвалено 17 січня 2024 року, втім у порушення вимог ч. 1 ст. 397 КПК судом першої інстанції кримінальна справа була направлена до апеляційного суду вже 26 січня 2024 року та 30 січня 2024 року в апеляційному суді відбувся автоматизований розподіл судової справи між суддями і визначено колегію суддів. На думку захисника, наведений факт свідчить про систематичність недотримання органом судової влади правових засад та викликає сумніви в законності ухваленого ним рішення й професійності майстерності та компетенції в цілому.
Вказує, що під час досудового розслідування правоохоронцями не були застосовані вимоги п.13 ч.1 ст.7 КПК, що призвело до порушення права обвинуваченого ОСОБА_8 на захист.
Захисник вважає, що обставини дорожньо-транспортної пригоди, що виправдовують ОСОБА_8 й свідчать про те, що небезпеку для руху водія транспортного засобу «DAEWOO LANOS», державний номерний знак НОМЕР_1 створив саме потерпілий ОСОБА_11 перебуваючи у статусі пішохода у розумінні Правил дорожнього руху, оскільки не виконав вимоги пункту 4.14. Правил дорожнього руху, ані органом досудового розслідування, ані судом всебічно, повно і неупереджено досліджені не були, оцінка дій пішохода, яка не потребувала застосування спеціальних технічних знань, не здійснювалася й фактично була проігнорована.
Так, згідно Довідки №2226, яка 04 серпня 2023 року надана Комунальним підприємством «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» за вихідним номером 15/1095, результат дослідження забору крові ОСОБА_11 на вміст алкоголю складає 1,612 проміле. Але факт перебування потерпілого у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеню, висновок за результатами проведеного Дисциплінарною комісією службового розслідування та свідчення у судовому засіданні співробітника Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_12 , на думку адвоката, викликають сумніви в порядності, чесності й законності дій представників органів державної влади, які приймали участь у розгляді справи за номером 199/2348/23. Навіть після завідомо неправдивих свідчень у судовому засіданні співробітника ГУ НП в Луганській області ОСОБА_12 мається лише факт недотримання та порушення вимог КПК й повну відсутність реакції на протиправну поведінку учасника справи, з боку представників органів державної влади.
Також захисник вказує, що в матеріалах справи наявна низка постанов слідчого, які винесені, виконані та реалізовані без дотримання вимог до їх форми та змісту, які передбачені ч. 5 ст. 110 КПК, жодна з них не містить інформації щодо можливості та порядку їх оскарження, що позбавило обвинуваченого права на оскарження процесуальних рішень.
На думку захисника, матеріали справи свідчать про те, що з боку посадових осіб правоохоронних органів було допущено безліч порушень чинного законодавства України; висновок суду ґрунтується на неправильно встановлених фактичних обставинах справи, яким не було надано належної правової оцінки, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини правильно застосовані не були, внаслідок чого судом першої інстанції було допущено ряд порушень процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, адвокат просить процесуальні матеріали, які надійшли на розгляд Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у кримінальному провадженні № 12022041030002321 щодо ОСОБА_8 визнати недопустимим доказами; ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК; вирок - скасувати і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 .
Представник цивільного відповідача ПрАТ "Страхова Компанія "ЮНІВЕС" - адвокат ОСОБА_10 просить вирок щодо ОСОБА_8 скасувати в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_13 до ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Вказує, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAEWOO LANOS», державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ "СК "ЮНІВЕС" згідно полісу від 09.01.2022 року № ЕР-207630219 (страхова сума за шкоду завдану життю та здоров'ю - 260 000,00 грн).
Відповідно до пункту 27.5. статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Таким чином, Законом чітко визначено межі відповідальності Страховика, яка обмежується розміром страхової суми, яка згідно полісу від 09.01.2022 року № ЕР-207630219 за шкоду завдану життю та здоров'ю становить 260000,00 грн.
Разом з тим, суд першої інстанції на положення Закону уваги не звернув та безпідставно стягнув з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» шкоду, заподіяну смертю потерпілого, в розмірі 241 200 (двісті сорок одну тисячу двісті) грн. та моральну шкоду в розмірі 80 400 (вісімдесят тисяч чотириста) грн., а всього 321 600 (триста двадцять одну тисячу шістсот) грн. 00 копійок.
Також апелянт зазначає, що відповідно до пункту 27.1. статті 27 Закону, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо- транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Отже потерпілим, в розумінні Закону, є особа, яка померла внаслідок ДТП, а не особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, а тому відповідальність страховика обмежується розміром страхової суми (260000,00 грн.) на одного потерпілого (особи, яка загинула).
Відповідно до пункту 27.2. статті 27 Закону, страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Положення статті 1200 Цивільного кодексу України визначають коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди завданою смертю потерпілого, а саме шкода відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;
3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Таким чином, для визначення розміру страхового відшкодування належного позивачу необхідно встановити всіх осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування з підтвердженням відповідними доказами, зокрема наявність або відсутність у потерпілого інших дітей, наявність або відсутність у потерпілого батьків, наявність або відсутність у потерпілого інших непрацездатних осіб, які були у нього на утриманні. Відсутність такої інформації, на думку апелянта, позбавляє можливості визначити належну позивачу частку страхового відшкодування.
Посилається на те, що позовну заяву подано від імені ОСОБА_13 , яка була дружиною потерпілого, тобто предметом позовних вимог до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» є саме належна позивачу частка страхового відшкодування, як дружині потерпілого, однак позовна заява не містить відомостей про те, що позов подано ОСОБА_13 також в інтересах та від імені малолітньої ОСОБА_14 - доньки потерпілого. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення на користь позивача страхового відшкодування моральної шкоди визначеної в розмірі, що передбачений пунктом 27.3. статті 27 Закону є необгрунтованими та безпідставними, оскільки страхове відшкодування моральної шкоди у встановленому розмірі (12 мінімальних заробітних плат) підлягає рівному поділу між всіма особами, які мають право на таке страхове відшкодування.
Крім того представник зазначає, що відповідно до частини другої статті 1200 ЦК України, особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
В свою чергу, положення статті 35 Закону вказують, що до заяви про страхове відшкодування додаються, зокрема, документи, шо підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
Вказаних документів матеріали справи не містять та позивачем до позовної заяви не додано, а тому вимоги про стягнення страхового відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника є непідтвердженими належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Одночасно представник зазначає, що позивач не зверталася до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» з заявою про здійснення страхового відшкодування, а тому останнє її прав не порушувало.
Вирок суду було оскаржено також прокурором, втім під час апеляційного розгляду останній відмовився від апеляційної скарги, відмову було прийнято судом (т. 3 а.с. 143).
Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту затримання в порядку виконання вироку.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 у відшкодування моральної шкоди 919 600 (дев'ятсот дев'ятнадцять тисяч шістсот) грн.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_13 у відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 241 200 (двісті сорок одну тисячу двісті) грн. у відшкодування моральної шкоди 80 400 (вісімдесят тисяч чотириста) грн., а всього 321 600 (триста двадцять одну тисячу шістсот) грн. 00 копійок.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до положень ст. ст. 100, 124 КПК України.
ОСОБА_8 було визнано винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, 04.12.2022 року близько 18.00 годин водій ОСОБА_8 , керуючи власним, технічно справним автомобілем «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в Амур-Нижньодніпровському районі в місті Дніпрі по вулиці Любарського з боку вулиці Молодогвардійської в напрямку Центрального мосту.
Під час руху ОСОБА_8 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змін, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_11 , який перетинав проїзну частину вулиці Любарського, у невстановленому місці, зліва направо, за напрямком руху автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , заходів до своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив, внаслідок чого в районі будинку за № 177 по вулиці Любарського здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 .
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_11 спричинено наступні тілесні ушкодження: відкрита проникаюча тяжка черепно-мозкова травма, забій головного мозку з гемологічними вогнищами в лівій та правій скроневій частках, гостра субдуральна гематома справа, пневмоцефалія, перелом скроневої кістки зліва з переходом на основу, забій м'яких тканин голови, відкритий перелом середньої третини правої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до настання смерті ОСОБА_11 .
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, невиконання яких знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали, а саме: "У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди".
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 , які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, у вироку кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.
Відомості про попередній рух справи:
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 та представника цивільного відповідача ПрАТ "Страхова Компанія "ЮНІВЕС" - адвоката ОСОБА_10 -залишено без задоволення, вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2024 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 199/2348/23 провадження № 51-3536км24 касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задоволено частково. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_8 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Своє рішення суд касаційної інстанції мотивував тим, що після завершення апеляційного розгляду до справи вступив новий захисник ОСОБА_15 , який у касаційні скарзі навів низку нових доводів, які не були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки стороною захисту вони раніше не були заявлені, втім за своєю сутністю можуть вплинути на законність прийнятих рішень та оцінку сукупності доказів, а саме:
- не встановлено належним чином технічного стану автомобіля Ланос, а в матеріалах провадження є різні висновки щодо технічного стану цього транспортного засобу і протиріччя цих висновків судом не усунуто;
- висновок експерта від 13 січня 2023 року про технічний стан автомобіля є недопустимим доказом, оскільки експерт, не знімаючи коліс з транспортного засобу, перевіряв його стан, тобто не стендовим методом;
- не підтверджено, що сліди, виявлені на асфальті під час огляду місця події, залишені автомобілем Ланос під керуванням ОСОБА_8 ;
- слідчий у постанові про призначення автотехнічної експертизи у вихідних даних не вказав, що сліди гальмування на проїзній частині дороги належать автомобілю Ланос;
- відсутні будь-які сліди для ідентифікації колес цього автомобіля;
- суди належним чином не перевірили достовірності фактичних даних протоколу слідчого експерименту від 11 січня 2021 року та висновку експерта від 26 січня 2023 року;
- не надано оцінки тому, що світло фар автомобіля Ланос не відповідає кольору, вказаному під час слідчого експерименту;
- фактичні дані протоколу слідчого експерименту від 11 січня 2023 року є недопустимими доказами, оскільки експеримент був проведений за участю ОСОБА_8 як свідка, без роз'яснення йому прав, у тому числі не свідчити проти себе та мати захисника. Під час цієї слідчої дії фактично було проведено допит підзахисного ОСОБА_8 ;
- суд, розглядаючи справу, не усунув суперечностей між даними, повідомленими свідком ОСОБА_16 під час слідчого експерименту за його участю, та показаннями, які він дав у суді;
- достовірно не встановлено швидкості руху автомобіля обвинуваченого;
- безпідставно відмовлено стороні захисту в клопотанні про проведення експертизи для встановлення швидкості руху автомобіля;
- Під час слідчого експерименту спеціаліст ОСОБА_17 , який був присутнім при його проведенні, не попереджався про кримінальну відповідальність і далі не мав права проводити автотехнічну експертизу.
З огляду на викладене ухвалу суду апеляційної інстанції було скасовано у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вказано, що під час апеляційного перегляду потрібно усунути зазначені порушення, повно та всебічно перевірити доводи касаційної скарги сторони захисту, зокрема щодо технічного стану автомобіля Ланос, проаналізувати фактичні дані експертних висновків стосовно технічного стану автомобіля; перевірити достовірність фактичних даних протоколу слідчого експерименту від 11 січня 2021 року та висновку експерта від 26 січня 2023 року, дослідити питання приналежності слідів гальмування, виявлених на місці ДТП.
Крім того, необхідно перевірити наявність можливих суперечностей між даними, які повідомив свідок ОСОБА_18 під час проведення слідчого експерименту та його показаннями в суді.
У ході перевірки доводів касаційної скарги в частині допустимості як доказу фактичних даних протоколу слідчого експерименту від 11 січня 2023 року потрібно взяти до уваги практику з цього питання, викладену в рішенні об'єднаної палати Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (провадження № 740/3597/17).
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 надав додаткові письмові пояснення, в яких виклав та систематизував свої доводи щодо незаконності оскарженого вироку суду (т. 4 а.с. 159-166).
Посилається на те, що під час призначення у справі судової автотехнічної експертизи зазначені вихідні дані, що є викривленими та отримані з порушення встановленого порядку збирання доказів, а саме слідчий:
-вказав про належність слідів, виявлених на місці події, автомобілю Ланос, що не має підтвердження і є припущенням;
-зазначив профіль ділянки дороги як «горизонтальна ділянка, пряма у плані», що має значення для визначення гальмівного шляху автомобіля, втім така інформація не має підтвердження у матеріалах справи;
-зазначив про справний технічний стан автомобіля Ланос, втім у справі наявні два експертних висновки з цього питання, а саме висновок від 27.12.2022 року № 22/39362-ІЕ про часткову працездатність робочої гальмівної системи автомобіля та висновок від СЕ-19/104-23/1465-ІТ про її працездатність. При цьому останній висновок є сумнівним, оскільки перевірка гальмівної системи була здійснена у спосіб, не передбачений ДСТУ. Така суперечність у межах судового розгляду не була усунута;
-відомості про фактичне сповільнення автомобіля, надані слідчим експерту, були встановлені за допомогою приладу АМХ 520/м, який був востаннє повірений у 2018 році, в той час як нормативно встановлений інтервал повірки складає один рік. Крім того, у справі відсутні відомості про те, коли і за яких обставин були проведені такі вимірювання, оскільки у супровідному листі до графіку сповільнення зазначено про те, що він є додатком до слідчого експерименту від 12.01.2023 року, втім протокол такої слідчої дії у справі відсутній, як і відомості про залучення екіпажу патрульної поліції для забезпечення безпеки під час слідчого експерименту на вказану дату, або відомості про встановлення цих даних у межах єдиного слідчого експерименту, який дійсно було проведено у справі;
-зазначено про швидкість руху автомобіля Ланос 62,3 км/год, яка була розрахована експертом під час слідчого експерименту 19.01.2023 року за формулою, щодо якої не наведено джерел вихідних даних. Разом із тим, з'ясування цього параметру мало відбуватися експертним шляхом, у межах проведення окремої автотехнічної експертизи;
-зазначені відомості про видимість елементів дороги з робочого місця водія 58,8 м та відстань, з якої водій мав об'єктивну можливість виявити на проїзній частині пішохода у 51,4 м з показань обвинуваченого та 59,4 м з показань свідка ОСОБА_18 . Разом із тим, відомості від обвинуваченого ОСОБА_8 були отримані під час перебування останнього у статусі свідка, без роз'яснення його прав та обов'язків, передбачених КПК, а відтак із порушенням його права на захист, що унеможливлює їх використання. Показання ОСОБА_18 є сумнівними, оскільки у суді останній зазначив, що пішохода не бачив. Крім того, при проведенні слідчого експерименту не були забезпечені умови освітлення, ідентичні тим, що були під час пригоди, а статист, на відміну від потерпілого ОСОБА_11 , був одягнутий в одяг із світлими елементами, що істотного впливало на його видимість в умовах недостатнього освітлення;
-відомості про темп руху пішохода ОСОБА_11 були зазначені слідчим зі слів свідка ОСОБА_18 , який в суді першої інстанції вказував, що потерпілого не бачив. Крім того, не було з'ясовано, чи міг останній взагалі бачити потерпілого з відстані близько 100 м, а його показання у цій частині за будь-яких обставин мають суб'єктивний характер та свідку вочевидь було важко правильно визначити темп руху пішохода, якого він бачив дуже короткий час в умовах, які ускладнювали спостерігання.
Вказує, що з урахуванням вищенаведеного докази, покладені в основу висновків експерта від 13.01.2023 року № СЕ-19/104-23/1465-ІТ та від 26.01.2023 року № СЕ-19/104-23/3049-ІТ, є неналежними та недопустимими, що тягне недопустимість і самих цих висновків як доказів. Відтак винуватість ОСОБА_8 не є доведеною за стандартом «поза розумним сумнівом», у зв'язку із чим останній підлягає виправданню.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційні скарги та наполягали на їх задоволенні з викладених у них підстав; представника потерпілого, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг; прокурора, який висловився щодо доцільності скасування вироку та призначення нового судового розгляду з огляду на неможливість усунення допущених порушень, на яких акцентує увагу суд касаційної інстанції, у межах апеляційного провадження; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, доводи, колегія суддів з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно із якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до наступного.
Так, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; 4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; 5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; 6) яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов'язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням та інші питання.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Частиною 1 та 2 статті 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження та ін. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вирішуючи питання про достатність сукупності доказів, наданих стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні та установлених під час змагального судового розгляду, для визнання особи винуватою, суд апеляційної інстанції керується вимогами частин 2, 4 ст. 17 КПК, згідно із якими ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь. Така позиція узгоджується з приписами ч. 3 ст. 62 Конституції України.
Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо необхідності дотримання в кожному кримінальному провадженні стандарту доведення поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Зокрема, про це йдеться у постанові Касаційного кримінального суду від 10 листопада 2020 року (справа №490/5119/15-к, провадження № 51-2523км20).
Цей стандарт має застосовуватись у будь-якому випадку: і в разі, коли версію обвинувачення доведено, і в разі, коли таку версію спростовано, - це питання має бути вирішено на підставі повного і всебічного дослідження судом усіх обставин справи та безстороннього й неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону (п. 23 постанови Касаційного кримінального суду від 04 липня 2018 справа № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17).
Аналізуючи доводи апеляційних скарг з урахуванням висновків, викладених у постанові суду касаційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду, перевіривши висновки суду першої інстанції, дослідивши за ініціативою сторони захисту докази, наявні у кримінальному провадженні, та допитавши експертів, приходить до висновку про часткову обґрунтованість апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Так, згідно із п. 1, 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 411 КПК cудове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Частиною 1 статті 410 КПК України визначено, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було допущено істотну неповноту судового розгляду, не надано повної та належної оцінки доказам, не усунуто суперечності, які мають істотне значення.
Так, у матеріалах справи наявні два різних за змістом експертних висновки щодо технічного стану автомобіля Ланос, яким керував водій ОСОБА_8 , а саме висновок від 27.12.2022 року № 22/39362-ІЕ про часткову працездатність робочої гальмівної системи автомобіля (т. 2 а.с. 41-45) та висновок від 13.01.2023 року № СЕ-19/104-23/1465-ІТ про її повну працездатність (т. 2 а.с. 142-144). Така суперечність має істотне значення, оскільки від дійсного стану гальмівної системи вказаного автомобіля залежать параметри його гальмування, які використовуються при автотехнічному дослідженні, втім у межах судового розгляду вона не була усунута.
Крім того, суд першої інстанції, пославшись на обгрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_8 зокрема на протоколи слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_18 від 11.01.2023 року (т. 2 а.с. 129-137) та за участю ОСОБА_8 від 19.01.2023 року (т. 2 а.с. 151-160), відомості з яких у подальшому були використані при проведенні судової автотехнічної експертизи та складанні висновку експерта від 26.01.2023 року № СЕ-19/104-23/3049-ІТ (т. 2 а.с. 167-171), не перевірив достовірність фактичних даних, отриманих у межах вказаних слідчих дій та не дав оцінки запереченням сторони захисту у цій частині.
Так, захисник заперечував належність слідів гальмування, виявлених на місці події, автомобілю Ланос, а також вказував на те, що одяг статиста при слідчому експерименті за кольором відрізнявся від того, який був одягнутий на потерпілому. Експерт ОСОБА_17 , будучи допитаним судом першої інстанції, зазначив, що ця обставина може мати значення для результатів слідчого експерименту та експертизи.
Крім того захисник вказує, що освітлення під час проведення слідчого експерименту із ОСОБА_8 відрізнялося від того, яке мало місце під час пригоди, а світло фар використаного слідчим автомобіля відрізнялося від світла фар автомобіля обвинуваченого, на що останній вказував під час слідчого експерименту. Висловлення ОСОБА_8 такого зауваження підтвердив допитаний судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_19 , який брав участь у вказаному слідчому експерименті як понятий.
Захисник додатково зазначає, що швидкість автомобіля обвинуваченого, використана як вихідні дані при проведенні судової автотехнічної експертизи, була не визначена експертним шляхом, а розрахована експертом ОСОБА_17 як спеціалістом НДЕКЦ з невідомих вихідних даних при проведенні слідчого експерименту із ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 154).
Також захисник небезпідставно вказує, що використана експертом величина сповільнення автомобіля Ланос була визначена у січні 2023 року за допомогою приладу, який був востаннє калібрований у липні 2018 року (т. 2 а.с. 146-149), що викликає обгрунтовані сумніви в правильності таких даних.
Також належить зазначити, що згідно із технічним записом судового засідання суду першої інстанції свідок ОСОБА_18 надав суперечливі пояснення про те, в який самий момент та як саме він бачив потерпілого, втім така суперечність усунута не була.
Суд першої інстанції зазначені обставини не перевірив, належної оцінки їм не надав, що свідчить про істотну неповноту судового розгляду у розумінні ст. 410 КПК України, оскільки залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, у зв'язку із чим оскаржений вирок підлягає безумовному скасуванню.
Обговорюючи питання про остаточне рішення за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів зважає на те, що апеляційний суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, з огляду на свої повноваження та обмеження, передбачені ст. 404 КПК України, а також враховуючи, що учасниками апеляційного розгляду не порушені питання про надання доручень щодо проведення слідчих (розшукових) дій, призначення додаткових та/або повторних експертиз, вчинення інших процесуальних дій, спрямованих на усунення допущеної судом першої інстанції неповноти судового розгляду, - позбавлений можливості усунути вказані порушення процесуального закону та ухвалити законне та обгрунтоване остаточне рішення по суті апеляційних вимог.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги той факт, що чинним КПК України до переліку істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять вищезазначені обставини, втім одночасно допущені судом першої інстанції порушення не можуть бути усунуті у межах апеляційного розгляду, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.п. 10, 15, 16 ч. 1 ст. 7 КПК України та ст. 23 КПК України, відповідно до яких до загальних засад відноситься презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також безпосередність дослідження показань, речей і документів, вказаний вирок підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду.
Враховуючи, що вирок суду підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості розгляду апеляційних скарг та оцінки їх доводів, які підлягають детальному дослідженню та перевірці у межах нового судового розгляду.
Під час нового розгляду кримінального провадження необхідно усунути вищевказані недоліки, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати наявні докази, дати їм оцінку з огляду на їх допустимість та достатність; ретельно дослідити фактичні обставини справи; усунути суперечності між експертними висновками від 27.12.2022 року № 22/39362-ІЕ та від 13.01.2023 року СЕ-19/104-23/1465-ІТ щодо працездатності гальмівної системи автомобіля Ланос, обговоривши питання про призначення повторної експертизи; дослідити доводи захисника щодо неправильності фактичних даних, отриманих у межах слідчих експериментів та використаних експертом при проведенні судової автотехнічної експертизи, а також щодо їх можливого впливу на отримані результати; дослідити питання приналежності слідів гальмування, виявлених на місці ДТП; обговорити питання про доцільність визначення швидкості руху автомобіля Ланос експертним шляхом; обговорити питання про доцільність повторного проведення слідчих експериментів з урахуванням зауважень сторони захисту щодо первинних слідчих експериментів; обговорити питання про призначення у справі додаткової або повторної судової експертизи на підставі додатково отриманих відомостей; перевірити наявність можливих суперечностей між даними, які повідомив свідок ОСОБА_18 під час проведення слідчого експерименту, та його показаннями в суді, й усунути їх; ретельно перевірити інші доводи, викладені в апеляційних скаргах та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням вимог закону про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону.
У зв'язку із викладеним, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та представника цивільного відповідача ПрАТ "Страхова Компанія "ЮНІВЕС" - адвоката ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2024 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4