Провадження № 11-сс/803/1749/25 Справа № 199/9286/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
особи, щодо майна якої вирішується
питання про арешт ОСОБА_7
представника особи, щодо майна якої
вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025 року про арешт майна, -
Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025 року клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене з прокурором ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025042010000042 від 26.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - задоволено частково.
Накладено арешт на транспортний засіб марки «Infiniti Q60», днз НОМЕР_1 , із забороною відчуження та розпорядження таким майном, дозволивши ним користуватись законному власнику.
Повернуто власнику ОСОБА_10 транспортний засіб марки «Infiniti Q60», днз НОМЕР_1 , ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію, які поміщені до спец. пакету PSP 1072157.
Покладено на власника майна обов'язок зберігати автомобіль та надавати доступ до нього для проведення слідчих/розшукових дій, дослідження як речового доказу на вимогу слідчого/прокурора/суду.
В іншій частині клопотання про арешт майна - відмовлено.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що вказаний автомобіль визнаний речовим доказом в даному кримінальному провадженні, у зв'язку із чим належить вжити заходи щодо його збереження.
Одночасно слідчий суддя визнав, що ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 170 КПК України, у цьому випадку можливо запобігти шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки «Infiniti Q60», днз НОМЕР_1 із забороною лише відчуження та розпорядження таким майном, дозволивши ним користуватись законному власнику.
Застосування саме такого способу арешту зазначеного майна в даному випадку буде найменш обтяжливим та є виправданим і не призведене до будь-яких негативних наслідків від вжиття цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя вказав, що повний арешт майна (заборона на відчуження, розпорядження та користування), не виправдовує в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи та порушуватиме баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати. Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про арешт майна, вилученого в ході проведення обшуку транспортного засобу «Infiniti Q60», днз НОМЕР_1 , фактичним власником якого є ОСОБА_7 , ключі від транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , з обов'язковим позбавленням права власників, користувачів на відчуження, розпорядження та користування автомобілем.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що вказаний транспортний засіб є предметом вчинення кримінального правопорушення та визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024040000000766, а отже з метою збереження речових доказів існує необхідність в накладенні арешту.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; захисника та особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті, колегія суддів зважає на те, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Переглядаючи оскаржену ухвалу слідчого судді з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зважає на те, що відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, у зв'язку із чим не вдається до детального обговорення обставин, які в апеляційному порядку не оспорюються, зокрема обгрунтованості підозри та доцільності арешту у цьому провадженні у статусі речових доказів транспортного засобу «Infiniti Q60», днз НОМЕР_1 , ключів від нього та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Аналізуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються обсягу застосованих до вказаного майна обмежень, колегія суддів вважає їх необгрунтованими. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Крім того, згідно із ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Як вбачається з наданих матеріалів, вищевказаний автомобіль належить особі, яка не є фігурантом цього кримінального провадження - ОСОБА_10 , на якого оскарженою ухвалою покладені обов'язки зберігати арештоване майно та надавати доступ до нього для проведення слідчих/розшукових дій, дослідження як речового доказу на вимогу слідчого/прокурора/суду. Таким чином, фактично застосований обсяг арешту є достатнім для досягнення його мети.
Прокурор не вказує, як залишення за власником автомобіля можливості користуватися ним може вплинути на можливість використання цього автомобіля як речового доказу у справі, а доводи апелянта щодо недостатності застосованих обмежень мають характер загальних міркувань.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Крім того, при апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025 року про арешт майна, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4