Провадження № 11-кп/803/2712/25 Справа № 194/1700/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження (in absentia) апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Тернівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року у кримінальному провадженні № 42022132600000110, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Армавір Краснодарського краю РФ, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_5
Вироком Тернівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначено їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і державного управління, органах місцевого самоврядування, у тому числі посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій в органах, що надають публічні послуги, правоохоронних органах України, строком на 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві приватної власності.
Цим вироком ОСОБА_6 визнана винною за наступних обставин.
24.02.2022 року РФ здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
У зв'язку із веденням агресивної війни з боку РФ проти України Новоайдарська селищна територіальна громада Шастинського району Луганської області, включаючи смт Новоайдар Щастинського району Луганської області (далі - смт Новоайдар), з 25.02.2022року є тимчасово окупованою РФ територією України.
Приблизно з 03.03.2022 року, більш точний час встановити не видалося можливим, в смт Новоайдар по вул. Незалежності (колишня назва - вул. Пролетарська) буд. 2, почав функціонувати, створений на тимчасово окупованій території представниками окупаційних структур луганської народної республіки (лнр) та РФ, незаконний орган влади - так звана «адміністрація Новоайдарського району луганської народної республіки» (/мовою оригіналу/ «администрация Новоайдарского района луганской народной республики»), утворення якої передбачено так званим /мовою оригіналу/ «указом главы луганской народной республики «Об образовании администраций городов и районов луганской народной республики» № УГ-125/22 від 03.03.2022 року. Приблизно на початку грудня 2022 року, більш точний час встановити не видалося можливим, ОСОБА_6 , будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії проти України, яка розпочалась 24.02.2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, керуючись особистими інтересами, перебуваючи в смт Новоайдар Щастинського району Луганської області, маючи умисел на зайняття посади в незаконному органі окупаційної влади та реалізуючи його, вступила у злочинну змову з окупаційними владою та військами РФ і представниками лнр та, в порушення вимог Конституції та Законів України, добровільно зайняла посаду «голови» в так званій «адміністрації Новоайдарського району луганської народної республіки» (мовою оригіналу/ «администрация Новоайдарского района луганской народной республики»), на якій виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані судом за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
В апеляційній скарзі:
- захисник ОСОБА_5 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, призначивши ОСОБА_6 більш м'яке основне покарання.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на те, що призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд не врахував майже миттєву окупацію Щастинського району в лютому 2022 року та чи мала ОСОБА_6 можливість виїхати звідти.
Вказує, що судом безпідставно відкинуті доводи сторони захисту щодо підстав добровільності зайняття ОСОБА_6 вказаної посади та чи мала вона можливість відмовитись від неї, чому не виїхала з окупованої території, чи має остання на окупованій території батьків та дітей, за які кошти повинна була існувати на окупованій території.
За наведених обставин, захисник вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченої.
Розгляд даного кримінального провадження як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), остання показань суду не надавала, будь-яких заяв та клопотань до суду не надсилала.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язкової участі захисника. Всі можливі, передбачені кримінальним процесуальним законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя дотримані, що відповідає та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, наведеною, зокрема у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року та «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року.
Заслухавши захисника ОСОБА_5 , який підтримав доводи і вимоги своєї апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти апеляції захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Оскільки висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації її дій за ч. 5 ст. 111-1 КК України, в апеляційній скарзі захисника не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо необхідності призначення обвинуваченій ОСОБА_6 більш м'якого основного покарання, не є переконливими.
Так, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог закону та врахував особу обвинуваченої, яка раніше не судима, проте своїми діями фактично допомагала державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинила злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави, ступінь тяжкості вчиненого злочину, об'єктом якого є основи національної безпеки України, а також відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставини.
На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років шість місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і державного управління, органах місцевого самоврядування, у тому числі посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій в органах, що надають публічні послуги, правоохоронних органах України, строком на 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві приватної власності, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Такий вид і розмір покарання призначений обвинуваченій ОСОБА_6 є достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та не є занадто суворим, як про це зазначає захисник в апеляційній скарзі.
Апеляційними доводами захисника правильність цього рішення не спростовується, оскільки вони не містять посилання на нові істотні для справи обставини, які не були враховані судом першої інстанції, а полягають у переоцінці тих відомостей, що були відомі на час судового розгляду та дістали належну оцінку у вироку. Ці доводи в цілому зводяться до оспорювання реалізації судом його дискреційних повноважень щодо призначення кримінального покарання та особистої суб'єктивної оцінки захисником призначеного покарання як надмірно суворого.
За загалом вище наведеного, підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 менш суворого покарання, не вбачається.
Також зважається на дотримання при призначенні покарання практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
З врахуванням наведеного, призначене покарання обвинуваченій ОСОБА_6 відповідає принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості, а тому підстав для пом'якшення покарання, як на це вказує захисник, не вбачається.
З огляду на вище наведене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Вирок Тернівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року у кримінальному провадженні № 42022132600000110, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4