Провадження № 22-ц/803/35/25 Справа № 766/14835/17 Суддя у 1-й інстанції - Майдан С. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
23 вересня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Стеценко Юрій Володимирович на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2022 року, ухвалене суддею Майдан С.І. м.Херсон Херсонської області, повне судове рішення складено 31 січня 2022 року,
ОСОБА_1 01.09.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 07.08.2014 року він одружився у Чеській Республіці з відповідачем ОСОБА_3 .
Після реєстрації шлюбу позивач проживав у Норвегії, а відповідач - в Україні.
Протягом травня - серпня 2016 року позивач здійснив грошові перекази на банківський рахунок відповідача, відкритий у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме: 30 травня - 52 500 доларів США, 01 червня - 48 050 доларів США, 15 червня - 2 000 доларів США, 29 червня - 2 600 доларів США, 11 липня - 3 000 доларів США, 01 серпня - 1 100 доларів США.
Вказані грошові кошти були позичені позивачем для купівлі ним квартири в м.Києві, що підтверджується договором позики від 25.05.2016 року, укладеним між ОСОБА_4 та позивачем, банківськими виписками банку DNB про отримання позивачем коштів від банку і ОСОБА_4 та переказом цих коштів відповідачу, банківськими виписками банку SEB про переказ коштів відповідачу.
Переведені грошові кошти є особистою власністю позивача, а не спільною власністю подружжя.
Метою позики коштів банком DNB вказано придбання нерухомого майна у м.Києві.
Після переказу грошових коштів у 2016 року зв'язок між позивачем та відповідачем перервався, на телефонні дзвінки та електронні повідомлення вона не відповідала. Грошові кошти відповідач позивачу не повернула.
Як боржник позивач зобов'язаний звітувати кредитору банку DNB про цільове використання коштів.
За фактом зникнення відповідача 28.12.2016 року слідчим Шевченківського РУ ГУНП України в м.Києві внесено відомості до ЄРДР за п.6 ч.2 ст.115 КК України, розпочато розслідування та 17.06.2017 року кримінальне провадження закрито у зв'язку із встановленням місця знаходження ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст.1212, 1213 ЦК України, позивач звернувся до суд з даним позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь 109 250 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 2807256,42 гривень, як безпідставно набуте майно (грошові кошти), а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленого при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 повністю.
Сторона позивача вважає, що під час ухвалення рішення судом не вирішені питання, встановлені у ст.264 ЦПК України, тому таке рішення не можна вважати вмотивованим.
Представник позивача ОСОБА_5 зазначає, що суд у рішенні посилався на наявність між сторонами договірних правовідносин, які підпадають під кваліфікацію, що виникли з договору дарування. Аби написати у рішенні про укладення між сторонами договору дарування, суд повинен був спростувати аргументи сторони позивача про те, що до правовідносин за таким договором діють встановлені ЦК вимоги. Вказує, що договір дарування валютних цінностей не може укладатися усно, оскільки він обов'язково укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (сума дарування валютних цінностей повинна перевищувати п'ятидесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян). Представник зазначає, що суд першої інстанції не навів мотивів, у зв'язку з якими він дійшов висновку, що сторони уклали договір дарування.
Представник позивача вказує на неправильне застосування судом першої інстанції ст.ст.1212, 1213 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю доповідача, думку представника позивача ОСОБА_5 , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просив скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про повне задоволення позову, представника відповідача адвоката Мадорського Ю.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони позивача, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.08.2014 року, який укладений в м.Брандис над Лабем - Стара Болеслав, міська частина Брандис над Лабем, 402 Палац, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Чеської Республіки, про що здійснено запис в Книзі реєстрації актів про шлюб відділу РАЦС м.Брандис над Лабем - Стара Болеслав району Прага-схід в томі 15 за рік 2014 на сторінці/аркуші 57 під порядковим номером 202.
Згідно витягу з кримінального провадження №12016100100016601 вбачається, що 28.12.2016 року до Шевченківського УП ГУ НП ц м.Києві від адвоката Стеценка Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_6 , надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення.
У заяві було зазначено, що в серпні 2016 року ОСОБА_1 , який проживає в Норвегії, втратив зв'язок із дружиною ОСОБА_2 , яка проживала в кв. АДРЕСА_1 , і з того часу доля останньої його не відома.
Постановою Шевченківського УП ГУ НП у м.Києві від 17.06.2017 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12016100100016601 від 28.12.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
З банківських виписок судом встановлено вбачається перерахування позивачем ОСОБА_7 відповідачу ОСОБА_2 на її банківський рахунок в Райффайзен Банк «Аваль» наступних сум: 30.05.2016 року - 52500 доларів США; 01.06.2016 року - 48050 доларів США; 15 червня 2016 року - 2000 доларів США; 29 червня 2016 року - 2600 доларів США; 11 липня 2016 року - 3000 доларів США; 01 серпня 2016 року - 1100 доларів США. Дана обставина щодо перерахування позивачем грошових коштів відповідачу сторонами за справою не оспорюється.
Судом встановлено, що гроші вносилися позивачем на рахунок ОСОБА_2 неодноразово, добровільно, при цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що грошові кошти вносилися на умовах їх наступного повернення, а фактичні обставини не свідчать про те, що гроші вносилися без достатньої правової підстави.
Обґрунтовуючи перерахування грошових коштів відповідачу, позивач вказує на те, що він мав намір придбати в м.Києві для себе квартиру за ці кошти та для цього позивач брав кредит в банках своєї країни, на підтвердження чого надає копії пропозиції щодо позики, в якій метою позики значиться рефінансування власного капіталу для придбання майна, копію дозволу банку на виплату та копію декларації про оголошення застави.
Крім цього, сторона позивача зазначала, що для придбання житла в м.Києві позивач брав у борг грошові кошти, що підтверджує копією договору позики від 25.05.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на суму 100000 норвезьких крон.
Крім цього, стороною позивача надано до суду копію договору купівлі-продажу квартири від 16.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , згідно умов якого остання придбала за 1900000,00 гривень у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_2 .
З постанови слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві від 08.09.2017 року вбачається, що до ЄРДР 05.09.2017 року внесені відомості про кримінальне провадження №12017100100010516 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Підставою внесення відомостей до ЄРДР послугувала ухвала суду по справі №761/26905/17 від 28.08.2017 року за заявою адвоката Стеценка Ю.В., що діє в інтересах громадянина Норвегії ОСОБА_6 , щодо шахрайських дій осіб.
З витягу з кримінального провадження №12017100100010516 вбачається, що шахрайські дії з боку осіб полягають у заволодінні грошовими коштами, що належать ОСОБА_11 , громадянками України ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .
З витягу з кримінального провадження №12017100100011970 вбачається внесення до ЄРДР 11.10.2017 року відомостей про кримінальне правопорушення на підставі ухвали суду по справі №761/32820/17 від 21.09.2017 року про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 та ОСОБА_2 до ЄРДР, які полягають у легалізації доходів.
З відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 09.01.2020 року вбачається отримання доходів ОСОБА_10 з 1998 року по 2002 рік від Херсонського обласного управління юстиції, у 2000 році - від Дніпровського районного управління юстиції м.Херсона в сумі 994,50 гривень, з 2003 року по 2006 рік від ТОВ «Реал-Медіа» у сумах 1136,66 гривень, 3074,51 гривень, 5887,13 гривень та 8382,11 гривень; ОСОБА_2 у 2000 року отримувала дохід від Херсонського обласного управління юстиції в сумі 442,50 гривень, у 2001 року - 146,38 гривень, у 2004 році від Комсомольського районного центру зайнятості в м.Херсоні - 4,72 гривень, у 2005 році від Первинної профспілкової організації Херсонського морського торгівельного порту - 19,26 гривень, у 2012 році від АТ КБ «Приватбанк» та ПрАТ «СК «Уніка» - 6597,38 гривень.
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві у задоволенні позовних вимог, на підставі досліджених та оцінених доказів, виходив з наявності між сторонами договірних відносин, а також відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставного збагачення відповідача за рахунок позивача. При цьому, суд дійшов висновку про наявність між сторонами у справі договірних правовідносин, які за встановлених у справі обставин, підпадають під кваліфікацію, що виникли з договору дарування.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і не погоджується з доводами представника позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави встановлені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
Суть кондикційного зобов'язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Таким чином, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.
Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі №638/11807/15-ц (провадження №61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі №154/948/16 (провадження №61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі №205/3330/14-ц (провадження №61-1133св18).
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.08.2014 року та під час цього шлюбу позивач перераховував відповідачу ОСОБА_2 на її банківський рахунок в Райффайзен Банк «Аваль» грошові кошти: 30.05.2016 року - 52500 доларів США; 01.06.2016 року - 48050 доларів США; 15 червня 2016 року - 2000 доларів США; 29 червня 2016 року - 2600 доларів США; 11 липня 2016 року - 3000 доларів США; 01 серпня 2016 року - 1100 доларів США, в загальній сумі 109 250 доларів США, що не заперечується сторонами по справі.
Також суд встановив, що призначенням платежів зазначено «gift», що в перекладі з англійської мови означає «подарунок».
Договір - це достовірний правочин, в якому для виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин необхідна воля обох сторін, що його укладають.
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (стаття 717 ЦК України).
Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).
Договір дарування є безоплатним, тому дарувальник не має права вимагати від обдаровуваної особи зустрічних дій майнового або немайнового характеру. Договір дарування, укладений з порушенням вимог закону про безоплатність передання іншій стороні майна у власність, є нікчемним.
Судом першої інстанції встановлено, що гроші вносилися позивачем на рахунок ОСОБА_2 неодноразово, добровільно, при цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що грошові кошти вносилися на умовах їх наступного повернення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до правоохоронних органів із заявами заволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_10 грошовими коштами, що йому належали, злочинним шляхом та щодо легалізації ними доходів, проте матеріали справи не містять доказів вини відповідача та її матері ОСОБА_10 у заволодіння грошовими коштами позивача злочиним шляхом, оскільки вирок суду відсутній в матеріалах справи.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник позивача ОСОБА_5 пояснив, що грошові кошти позивачем переказувались відповідачу з метою придбання у місті Києві квартири для матері дружини ОСОБА_10 , що в свою чергу давало подружжю можливість мешкати в цій квартирі на час їх перебування в Україні, тому доводи представника позивача про те, що позивач переказував грошові кошти своїй дружині ОСОБА_2 з метою придбання саме ним власного житла у місті Києві, колегія суддів вважає надуманими і їх відхиляє.
За встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного й обґрунтованого висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин, оскільки спірні кошти перераховувались позивачем у якості подарунків відповідачу, що обумовлено характером сімейних стосунків, які склались між позивачем та відповідачем, а відтак відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень про кондикційні зобов'язання, з огляду на договірний склад цих правовідносин.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_5 , не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Стеценко Юрій Володимирович залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 29 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: