Провадження № 22-ц/803/6157/25 Справа № 201/15457/24 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
25 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевська Т.В., Халаджи О.В.,
заслухавши доповідь судді-доповідача Агєєва О.В.,ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 січня 2025 року у цивільній справі № 201/15457/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання і судових витрат,-
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2025 року у цивільній справі №201/15457/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання і судових витрат, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 23 квітня 2025 року подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, тобто з пропуском передбаченого законом строку.
У поданій апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не ставило питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, та надало доказ, що оскаржуване рішення суду відповідач отримав в електронному суді 04 лютого 2025 року.
На виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду про витребування справи до Дніпровського апеляційного суду надійшла цивільна справа № 201/15457/24.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було залишено без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення копії ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення цього строку.
На виконання вказаної ухвали ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на часте відключення електроенергії, навантаження на підсистему Електронний суд, що унеможливлює належну роботу спеціалістів ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в електронному кабінеті в підсистемі Електронний суд, тобто вважав зазначені обставини незалежні від волевиявлення Головного управління.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заявника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Прецедентна практика ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієїКонвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).
Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що «відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).
ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, якийнабрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII).
Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним до судових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією Кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Порядок і строки оскарження судового рішення, визначені у ст. 354 ЦПК України.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Такі причини визначаються в кожному конкретномувипадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18), від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження № 61-10856св20).
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні, та оцінити докази, надані заявником на підтвердження об'єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин (підстав) пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його поновлення.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Звертаючись до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2025 року по справі № 201/15457/24, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не надало суду доказів на підтвердження об'єктивної неможливості своєчасного подання апеляційної скарги (більше 2,5 місяців) та вжиття всіх необхідних процесуальних дій.
Посилання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на те, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження пов'язане безпосередньо з обставинами, що склалися, а саме: частим відключенням електроенергії, навантаженням на підсистему Електронний суд, що унеможливлює належну роботу спеціалістів Головного управління в електронному кабінеті в підсистемі Електронний суд, не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки апелянт (відповідач) не надав доказів, що на протязі 2,5 місяців він вживав необхідних заходів для вчинення необхідних процесуальних дій.
Саме бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призвела до недотримання строків апеляційного оскарження.
Таким чином, наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки вони фактично не є поважними причинами тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Оскільки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу 23 квітня 2025 року, тобто після спливу майже трьох місяців з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до положень частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
На підставі викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2025року слід відмовити.
Керуючись ст. 357, 358 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 січня 2025 року у цивільній справі № 201/15457/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання і судових витрат.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді