Провадження № 11-кп/803/2230/25 Справа № 202/1918/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження №1202504221000004 від 01.01.2025 за апеляційними скаргами, з доповненнями, прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 травня 2025 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Дніпрі, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше не судимого який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним та засуджено:
- за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі- КК) у виді обмеження волі строком на один рік;
- за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строком на три роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК ОСОБА_7 призначено покарання за сукупністю злочинів, обравши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строком на три роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахується з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до положень ст.ст.100, 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК).
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
ОбвинуваченийОСОБА_7 , маючи умисел, спрямований на придбання вогнепальної зброї, вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, у невстановлений час та місці, у невстановлений спосіб, розуміючи, що він не має передбаченого законом дозволу, в порушення вимог «Положення про дозвільну систему» (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 з наступними змінами), Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 року № 292), у невстановленої особи, незаконно придбав предмет, ззовні схожий на обріз мисливської рушниці 16 калібру, предмет схожий на заряд вибухової речовини промислового виготовлення, з приєднаними до нього додатковими вражаючими елементами та предмет схожий на промислово виготовленим вибуховий пристрій - запал, та став зберігати вищевказані предмети за місцем свого мекання, а саме: АДРЕСА_1 , до моменту вилучення, тобто до 23.01.2025.
Так, 23.01.2025 у період часу з 10 години 01 хвилин до 12 години 42 хвилин слідчим Дніпровського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.01.2025, проведено санкціонований обшук приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено предмет, який являється конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме споряджений корпусом ручної, осколкової, гранати типу DM51A2, промислового виготовлення, з приєднаними до нього додатковими вражаючими елементами у вигляді гвинтів, гайок тощо, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху при наявності засобу ініціювання;
- предмет, являється - промислово виготовленим запалом типу DM82A3 (виробництва Німеччина), та який належить до категорії вибухових пристроїв;
- предмет який, являється обрізом рушниці виготовлений саморобним способом, шляхом укорочення ствола та ложа мисливської рушниці моделі ЗК № НОМЕР_1 (ствол), 4397И А (цівка), НОМЕР_2 (колодка), 16 калібру, і є нестандартною гладкоствольною вогнепальною зброєю - обрізом мисливської рушниці.
Таким чином, ОСОБА_11 , не маючи відповідного передбаченого законом дозволу, придбав та зберігав за місцем свого мешкання, а сааме за адресою: АДРЕСА_1 , нестандартну гладкоствольну вогнепальну зброю, вибухову речовину придатну для здійснення вибуху, вибуховий пристрій придатний для здійснення вибуху.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.1 ст.263 КК, як придбання та зберігання вогнепальної зброї, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Крім того, у невстановлений час та місці, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс.
Далі, з метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_7 , в невстановлений час та місці, діючи в порушення вимог ст. ст. 6, 7, 12 Закону України від 15.02.1995 року «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», ст. 2 Закону України від 15.02.1995 року «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин прекурсорів та зловживанню ними», Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», у невстановленої особи, придбав невстановлену кількість наркотичних засобів, обіг яких обмежена - канабіс, та розпочав зберігати вказаний наркотичний засіб за місцем свого фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , для власного вживання без мети збуту.
В подальшому, 23.01.2025 у період часу з 10 години 01 хвилин до 12 години 42 хвилин, слідчим Дніпровського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.01.2025, проведено санкціонований обшук приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:
- речовину рослинного походження зеленого кольору, масою 80,689 гр., яка є канабісом, та яка являється канабісом, який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину) становить 72,620 гр.;
- речовину рослинного походження зеленого кольору масою 20,2833 гр., яка є канабісом, та яка відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Механічна суміш загальною масою 44,3379 гр., складається з речовини рослинного походження зеленого кольору масою 14,1729 гр., яка є канабісом, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено та насіння сіро-коричневого кольору масою 30,1650 гр., яке до наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів не відноситься. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 17,8189 гр. та 12,7736 гр. відповідно;
- речовину рослинного походження зеленого кольору масами 44,560 гр., 93,654 гр. є канабісом, які відносяться до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 39,872 гр., 84,673 гр. відповідно.;
- речовину рослинного походження зеленого кольору масами 0,1953 гр. та 3,1062 гр., які є канабісом, які відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 0,1775 гр. та 2,8148 гр. відповідно.
Таким чином, ОСОБА_7 незаконно придбав наркотичні засоби, обіг яких обмежено які в подальшому зберігав за місцем свого фактичного проживання, тобто за адресою: АДРЕСА_1 , без мети збуту.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.1 ст.309 КК, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збут.
В апеляційних скаргах, з доповненнями, обвинувачений та його захисник порушують питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповнотою судового розгляду та порушенням права на захист.
В обґрунтування своїх вимог сторона захисту посилається на наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 з 23.06.2022 діагнозу: “Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоідів. Синдром залежності. (МКХ 10- F11.2). З відповідної дати ОСОБА_7 перебуває на лікуванні ПТАО (ЗПТ) в умовах ТОВ “Медичний центр Гармонія», що має ліцензію МОЗ України від 19.11.2020 №5117/Л-П.
На переконання захисника, співробітникам поліції, які проводили обшук, від самого початку було відомо про лікування ОСОБА_7 від наркозалежності, адже останній під час обшуку повідомляв, що препарат Методон, який у нього було виявлено, він отримує в медичному центрі. Отже з моменту проведення обшуку 23.10.2025 у слідчого та прокурора виник обов'язок залучити захисника для здійснення захисту ОСОБА_7 з підстав наявного у нього діагнозу.
Тому захисник вважає, що в супереч вимогам п.3 ч.2 ст.52 КПК, суд першої інстанції не забезпечив обов'язкової участі захисника, чим порушив п.1 та пп. “с» п.3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Натомість, як зауважує захисник, суд при розгляду справи по суті фактично дослідив та поклав в основу обвинувального вироку самовикривальну заяву (а.с.17), яка складена ОСОБА_7 та в якій він зізнався у вчиненні злочину і в якій обвинувачений послався на роз'яснення йому наслідків розгляду справи в спрощеному порядку відповідно до ч.3 ст.349 КПК.
Окрім того захисник посилається на те, що оскільки обвинувачений ОСОБА_7 добровільно почав курс лікування від наркозалежності згідно його діагнозу, то обвинуваченого слід було звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.309 КК, але суд першої інстанції ці обставини не перевірив, що призвело до неповноти судового розгляду.
З урахуванням вищенаведеного сторона захисту просить скасувати вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 травня 2025 року відносно ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі, з доповненнями, прокурор просить скасувати вирок з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування вказує на те, що, як убачається з аудіо-відео фіксації судового провадження, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.349 КПК, належним чином не роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_7 положення вказаної норми закону, не переконався, що він добровільно та усвідомлено погоджується на спрощену процедуру судового розгляду справи, з урахуванням наслідків прийняття такого рішення.
Отже, як вважає апелянт, у даному випадку відсутність належного інформування обвинуваченого ОСОБА_7 про зміст спрощеного провадження порушує стандарт “усвідомленої відмови», що порушує вимоги Конвенції. У контексті рішення ЄСПЛ у справі “Налбандян проти Азербайджану» (№ 5042/06, 2015) Європейській суд вирішив, що “відмова обвинуваченого від своїх процесуальних прав має бути однозначною, усвідомленою та добровільною, з належним документальним підтвердженням». Усталена практика ЄСПЛ чітко сформувала критерії дійсності відмови від права: вона повинна бути ясно, усвідомленою і добровільною, з мінімальними гарантіями захисту.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів поданих ними та прокурором апеляційних скарг з доповненнями, які наполягали на їх повному задоволенні, просили скасувати вирок суду та призначити новий розгляду у суді першої інстанції, вислухавши думку прокурора, яка підтримала доповнені апеляційній скарги сторони обвинувачення та захисту, просила скасувати вирок суду та призначити новий розгляду у суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи доповнених апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Під істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону згідно з ч.1 ст.412 КПК необхідно розуміти такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При перевірці матеріалів провадження апеляційний суд установив, що вказане кримінальне провадження розглянуто місцевим судом відповідно до положень, визначених ч.3 ст.349 КПК, та доводи прокурора та сторони захисту про істотне порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону під час розгляду цим судом кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК, є слушними.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
У своїй постанові від 16 лютого 2022 рокуВерховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду зазначив, що із системного аналізу кримінального процесуального закону та відповідно до практики Верховного Суду випливає, що роз'яснення учасникам судового провадження підстав та наслідків його здійснення за ч.3 ст.349 КПК не повинно мати формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК, повинен роз'яснити суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз'яснення є однакове, правильне і точне розуміння всіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконатися в добровільності їх позицій.
Отже, визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду на підставі ч.3 ст.349 КПК, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в зазначеному порядку.
Такі висновки, на переконання апеляційного суду, узгоджуються зі стандартами “усвідомленої відмови», критерії яких сформовані усталеною практикою ЄСПЛ, згідно яких “відмова обвинуваченого від своїх процесуальних прав має бути однозначною, усвідомленою та добровільною, з належним документальним підтвердженням та з мінімальними гарантіями захисту», на що слушно посилається прокурор в поданій апеляційній скарзі.
Натомість, як установлено з аудіозапису перебігу судового розгляду в суді першої інстанції 02 травня 2025 року було визначено скорочений порядок розгляду справи з урахуванням позиції учасників процесу, зокрема й обвинуваченого ОСОБА_7 , який визнав свою винуватість та погодився на спрощений порядок розгляду, однак йому судом не були роз'яснені наслідки такого порядку дослідження доказів, а також суд не переконався у правильності їх розуміння обвинуваченим, з огляду на відсутність у нього захисника. При цьому в порушення вимог ч.2 ст.345 КПК суд не з'ясував у обвинуваченого, чи зрозумілі йому його процесуальні права та обов'язки і у разі необхідності повинен був роз'яснює їх.
Наведені порушення вимог КПК, допущені місцевим судом, є істотними, вони перешкодили цьому суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення і які в свою чергу позбавляють можливості колегію суддів апеляційного суду зробити висновок про правильність юридичної оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_7 та призначеного покарання, на що вказується стороною захисту у апеляційній скарзі.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами доповнених апеляційних скарг сторони обвинувачення та захисту щодо істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 та ст.415 КПК є підставою для скасування вироку суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Тому апеляційні скарги, з доповненнями, підлягає задоволенню.
При цьому, згідно з положеннями ч.2 ст.415 КПК, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, розглянути кримінальне провадження відповідно до вимог КПК та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - не обирався та під час апеляційного розгляду прокурор не заявляв клопотання про обрання стосовно обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу, а колегія суддів апеляційного суду не вбачає правових підстав для вирішення цього питання за власною ініціативою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 412, 415 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційні скарги, з доповненнями,прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 травня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.309, ч.1 ст.263 КК - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - не обирати.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4