Справа № 138/1960/25
Провадження №:2-а/138/76/25
29.09.2025 м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в особі головуючого судді Київської Т.Б., розглянувши в письмовому провадженні без виклику сторін матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
Позивач звернулась до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що 12.07.2025 о 09 год. 44 хв. інспектором поліції №1 ВП с-ще Крижопіль Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Гандзій Вікторією Володимирівною було складено протокол відносно позивача, який нібито порушив правила ПДР, а саме керуючи транспортним засобом марки MAN TGL державний номерний знак НОМЕР_1 в м.Крижопіль, по вул.Героїв України здійснив стоянку на тротуарі, на якому відсутні дорожні знаки 5.38, 5.39 із встановленими на них табличками, чим порушив п.15.10 «б» ПДР-порушення стоянки, стоянка на тротуарах не позначених відповідними дорожніми знаками, встановлених відповідно до закону. Відносно нього була винесена постанова серії ЕНА №5201386 від 12.07.2025 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. З даною постановою позивач не погоджується, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує його права і не відповідає фактичним обставинам справи з таких підстав. Так приблизно о 09 год.40 хв. він здійснював розвантаження непродовольчих товарів в магазин ФОП ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: с-ще Крижопіль, вул. Героїв України, буд.№65 зі свого припаркованого автомобіля MAN TGL державний номерний знак НОМЕР_1 та приблизно в той же час до позивача під'їхав автомобіль патрульної поліції та інспектор поліції №1 ВП с-ще.Крижопіль Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Гандзій Вікторія Володимирівна підійшовши, повідомила, що позивач порушив правила п.15.10 «б» ПДР України, а саме порушення стоянки, стоянка на тротуарах не позначених відповідними дорожніми знаками, встановлених відповідно до закону. Позивач з інспектором поліції, не погодився, та пояснив, що він є перевізником та виконує роботи по завантажуванні непродовольчих товарів до магазину, який розташований безпосередньо біля тротуару. Також, пояснив інспектору поліції, що до магазину відсутні інші під'їзди, а тому, керуючись п. 15.10.6 ПДР України, він не скоїв адміністративного правопорушення, що передбачене ч.1. ст.122 КУпАП.
Враховуючи викладене вище, позивач просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5201386 від 12.07.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 06.08.2025 було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, витребувано у відповідача матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП.
Головуюча суддя Київська Т.Б. перебувала у щорічній відпустці у період з 18.08.2025 по 26.09.2025, включно, на підставі наказів №135-136, 148 по Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області від 01.08.2025 та 15.08.2025.
Позивач та його представник належним чином повідомлені про розгляд даної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавали.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому проти вимог позову заперечив, мотивуючи це тим, зокрема, що при винесенні оскаржуваної постанови поліцейський діяв в межах своїх повноважень, а в самій постанові вказано час та місце вчиненого правопорушення, а також особу, яка притягується до адміністративної відповідальності. При цьому, інспектором було встановлено факт вчинення позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові та за своїм внутрішнім переконанням оцінив докази, розглянув справу про адміністративне правопорушення. Як слідує із наявних відеозаписів, водій визнає факт порушення ПДР, а саме стоянку на тротуарі, при цьому дане правопорушення зафіксовано на відеозаписі. Крім того, позивачем було порушено вимоги дорожнього знаку 3.35 «Стоянку заборонено».
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі, зокрема, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Так, 12.07.2025 відносно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5201386, зі змісту якої слідує, що 12.07.2025 о 09:44 год. Позивач керуючи ТЗ MAN TGL 8.180 ДНЗ АА9002MI здійснив стоянку на тротуарі, на якому відсутні дорожні знаки 5.38 та 5.39 із встановленими до них табличками, чим порушив п.15.10 «б» ПДР - порушення стоянки, стоянка на тротуарах не позначене відповідними дорожніми знаками. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 340,00 грн.
Позивач заперечуючи проти законності вказаної вище постанови зазначив, що він є перевізником та виконує роботи по завантажуванні непродовольчих товарів до магазин, який розташований безпосередньо біля тротуару. Також, пояснив інспектору поліції, що до магазину відсутні інші під'їзди, а тому керуючись п.15.10 «б» ПДР України, він скоїв адміністративного правопорушення, що передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
На підтвердження тієї обставини, що позивач є перевізником та виконував роботи по розвантаженню непродовольчих товарів до магазину, позивачем надано до суду копії: договору про надання послуг перевезення вантажів №0101 від 03.01.2025 укладеного між позивачем та ФОП « ОСОБА_3 »; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію ФОП « ОСОБА_1 »; витяг №639 з реєстру платників єдиного податку; товарно-транспортної накладної №ЦТ-008339 від 12.07.2025; замовлення №7 по договору №0101 про надання транспортних послуг від 12.06.2025; видаткової накладної №1 від 12.07.2025.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно до ч. 1 cт. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Також надано суду відеозапис із бодікамери інспектора поліції.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Оскаржуваною постановою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення п.15.10 «б» ПДР України.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до пп. «б» п. 15.10 ПДР стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Крім того, згідно пп «в» п.15.10 ПДР стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Відповідно п.1.10 ПДР тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Згідно з п. 11.13 Правил дорожнього руху забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торгівельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1, 26.2 та 26.3 цих Правил.
Пунктом 1 ст.247 КУпАП врегульовано, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В якості доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП за порушення п.15.10 «б» ПДР України відповідачем надано відеозапис із бодікамери інспектора поліції.
Так, дослідивши наданий відеозапис, судом встановлено, що автомобіль позивача було припарковано на тротуарі, що ним не заперечувалось, однак позивач повідомив, що він є перевізником та здійснює вигрузку товару, при цьому не створюючи нікому перешкоди та залишивши для руху пішоходів більше ніж 2 метри. Під час майже всього відеозапису, два інспектора поліції неодноразово зазначали, що правопорушення у позивача немає, однак їм потрібно зафіксувати місцерозташування автомобіля для звітування за викликом. Зробивши заміри відстані автомобіля до проїжджої частини, інспекторами було встановлено, що відстань зліва від автомобіля до дороги становить 4 метра 30 сантиметрів та ззаду автомобіля понад 3 метра. При цьому, суд звертає увагу на те, що твердження відповідача про те, що позивач визнав свою винну не відповідає дійсності, оскільки він неодноразово зазначав, що порушень ПДР з його боку немає, однак не заперечував факт стоянки на тротуарі для вигрузки товару, оскільки інших способів немає. Інспектори поліції з такими твердженням позивача погоджувались, однак після неодноразових дзвінків від інших осіб, вирішили, що порушення все ж таки є. Крім того, з аналізу відеозапису можливо також зробити висновок, що іншого способу припаркувати автомобіль для вигрузки товару, не створюючи при цьому перешкод іншими автомобілям та пішоходам не було. Сам факт складання постанови зафіксований на відеозаписі не був, оскільки його було навмисно вимкнуто інспектором, після того як інший поліцейський автомобіль під'їхав до місця знаходження автомобіля позивача.
Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 травня 2018 року у справі №750/3679/17 зазначив наступне: «…Аналіз положень пункту 15.10 у взаємодії з пунктом 15.6 Правил дорожнього руху України дає підстави для висновку, що стоянка легкового автомобілю на тротуарі можлива у декількох випадках:
А) у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці;
Б) на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.».
Отже, приписи пп. «б» п. 15.10 ПДР України визначають, що стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками. Разом з тим, за правилами пп. «в» п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Таким чином, хоча за загальним правилом стоянка забороняється на тротуарах крім визначених для цього місць, законодавець допускає можливість стоянки автомобілів на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.
Тобто, підпункт «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху слід вважати виключенням із загальної заборони, передбаченої підпунктом «б» пункту 15.10 Правил дорожнього руху, аналогічно, як і при застосуванні табличок 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43.
На думку суду, оскільки транспортний засіб позивача не створював перешкоди здійснити пішохідний рух тротуаром, не спричинив загрозу життю та здоров'ю пішоходам, не блокував проїзд іншими транспортним засобам, позивач є ФОП з надання послуг перевезення товару та в момент притягнення його до адміністративної відповідальності здійснював вигрузку товару, іншого способу припаркувати автомобіль для вигрузки товару, не створюючи при цьому перешкод іншими автомобілям та пішоходам не було, а також зважаючи на те, що самі інспектори поліції не вважали, що позивачем скоєно порушення правил ПДР, суд дійшов висновку, що наданими відповідачем доказами не підтверджено факт порушення ПДР позивачем у справі, та як наслідок, щодо позивача безпідставно застосовано адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого процесуального законодавства, покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, 27.02.2020 року у справі №344/4629/16-а.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5201386 від 12.07.2025 слід скасувати, а провадження в справі закрити.
Щодо інших доводів сторін спору, суд згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Пунктом 13 частини 4 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
В матеріалах справи наявна копія посвідчення серії НОМЕР_2 від 03.07.2015 відповідно до якого позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, то такий слід стягнути з відповідача на користь Державної судової адміністрації України.
На підставі ст. 62 Конституції України, ст. 210, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, ст. 2,4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 246, 255, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5201386 та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, Код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: вул.Театральна, 10, м.Вінниця Вінницької області, 21050.
Суддя: Т.Б.Київська