Провадження № 11-сс/803/1676/25 Справа № 204/8811/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 22024040000001404 від 25 листопада 2024 року, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_5
законного представника ОСОБА_9
Ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 серпня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 19 жовтня 2025 року, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, а також про продовження існування ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, знищення, сховувавння або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризику вчиненні іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження застосованого відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
В апеляційній скарзі:
- захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, або застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити заставу.
Апеляційні вимоги по суті обґрунтовує тим, що на підставі розумної оцінки сукупності зібраних доказів органом досудового розслідування, їх недостатньо для формування стійкого переконання про наявність будь-яких ризиків, які нібито можуть бути порушені ОСОБА_6 .
Вказує, що слідчий суддя не мотивував ухвалу та не зазначив, на підставі яких саме доказів було встановлено обґрунтовану підозру ОСОБА_6 .
Захисник звертає увагу, що в клопотанні відсутнє обґрунтування неможливості запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких заходів.
При цьому захисник наголошує, що ухвала слідчого судді не містить оцінки того, що підозрюваний затриманню не перешкоджав, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, визнав вину, раніше не судимий, має постійне місце проживання, навчається, має міцні соціальні зв'язки, допомагає матері, що в сукупності істотно знижує вагомість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши сторони кримінального провадження, підозрюваного, його законного представника та захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарг, колегія суддів виходить з наступного.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів справи слідує, що 25 листопада 2024 року до ЄРДР за № 22024040000001404 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України та 29 червня 2025 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України.
30 червня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, а саме у вчиненні закінченого замаху до терористичного акту, тобто замаху на вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя та здоровья людини, настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, зважається на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, що підтверджується, зокрема: протоколом огляду місця події від 30 червня 2025 року; протоколом огляду від 30 червня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 29 червня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 29 червня 2025 року; протоколом огляду від 04 липня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 18 липня 2025 року, які вказують на ймовірність причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги на наявність ризиків, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України, зважає на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , який відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, що свідчить про наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, враховується введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
При цьому, під час розгляду клопотання, також були враховані положення ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, в тому числі статтею 258 КК України.
Таким чином, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, врахувавши особу підозрюваного, а також вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, беручи до уваги, що на даний час на території України введено воєнний стан, враховуючи, характер вчиненого кримінального правопорушення, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, слідчий суддя, в межах дискреційних повноважень, не вважав за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу, що в повній мірі узгоджується із вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України.
За наведених обставин, не визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави на даному етапі кримінального провадження, відповідає завданням даного кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Що стосується доводів захисника стосовно того, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, навчається, має міцні соціальні зв'язки, допомагає матері, то вони не можуть бути достатнім важелем для зменшення встановлених ст. 177 КПК України ризиків, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці підозрюваного.
Також не є прийнятими посилання захисника на те, що слідчий суддя не дослідив докази на предмет наявності зв'язку дій ОСОБА_6 з діями, які утворюють склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, то вони фактично зводяться до оцінки доказів та вирішення питань доведеності чи недоведеності вини підозрюваного в інкримінованому злочині, які вирішуються судом першої інстанції при ухваленні вироку, і на даному етапі кримінального провадження ці питання не розглядаються.
З огляду на викладене, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що не підлягає скасуванню, а тому, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № 22024040000001404 від 25 листопада 2024 року, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4