Справа № 758/8/18
25.09.2025 Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду міста Києва в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017011000000024 від 11.10.2017 відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Білорусії, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -
Історія провадження
04 cічня 2018 року до Подільського районного суду міста Києва з Апеляційного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт та додані до нього матеріалами в кримінальному провадженні №22017011000000024, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 11.10.2017 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2018 справу розподілено для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_8 , суддів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04.01.2018 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст. 314-316 КПК України.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2019 здійснено заміну члена колегії суддів та визначено склад колегії суддів головуючий суддя ОСОБА_8 , судді ОСОБА_10 , ОСОБА_2 .
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 здійснено заміну члена колегії суддів та визначено склад колегії суддів головуючий суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_10 .
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 здійснено заміну члена колегії суддів та визначено склад колегії суддів головуючий суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 30.03.2023 у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта, і постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Формулювання обвинувачення за обвинувальним актом
ОСОБА_7 , будучи громадянином України, депутатом Севастопольської міської ради 6 скликання, обраний на чергових виборах депутатів Верховної Ради АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року, нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, достовірно знаючи про те, що територія міста Севастополя є невід'ємною частиною України, прийняв участь у засіданні Севастопольської міської ради від 06.03.2014 (більш точний час досудовим слідством не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3 та голосував за прийняття незаконного рішення № 7151 «Про участь в проведенні загальнокримського референдуму», чим сприяв представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
Продовжуючи свої дії, направлені на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_7 прийняв участь у позачерговому засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014 (більш точний час досудовим слідством не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3 та голосував за прийняття так званої «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».
Крім того, ОСОБА_7 прийняв участь у засіданні Севастопольської міської ради від 17.03.2014 (більш точний час досудовим слідством не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3 та голосував за незаконне рішення № 7156 про підтримку рішення Верховної Ради АР Крим про незалежність Криму та створення так званої «Республіки Крим», про звернення до російської федерації з пропозицією про прийняття міста Севастополь до складу російської федерації в статусі міста федерального значення, а також, про перейменування Севастопольської міської ради у «Законодательное собрание города Севастополь».
У подальшому ОСОБА_7 продовжив свою роботу в незаконно створеному органі «Законодательное собрание города Севастополь», чим забезпечив функціонування незаконно створеного представницького органу та сприяв представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні державної зради, тобто у вчиненні умисного діяння громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Застосовані судом правові процедури
Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), останній показань суду не надавав, при цьому заяв та клопотань на адресу суду також від останнього не надходило.
Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_7 до слідчого (прокурора), суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов'язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що обвинувачений мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самому захисника; в) бути присутнім в судовому засіданні і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Натомість, ОСОБА_7 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.
Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.
Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення
Прокурор у судовому засіданні вказав, що подані стороною обвинувачення письмові докази та показання свідка підтверджують протиправність злочинних дій обвинуваченого поза розумним сумнівом, кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, просив суд визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді 11 років позбавлення волі.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 вказав, що не мав можливості зв'язатися з обвинуваченим і з'ясувати в нього правову позицію щодо висунутого обвинувачення, при цьому просив суд виправдати обвинуваченого ОСОБА_11 , посилаючись на відсутність в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження
06.03.2014 у порушення ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», ст. 6, 6-1 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» депутатами Севастопольської міської ради одноголосно прийнято незаконне рішення № 7151 «Про участь в проведенні загальнокримського референдуму», у якому, зокрема, зазначено «м. Севастополю війти до складу російської федерації в якості суб'єкту російської федерації; підтримали рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим про проведення загальнокримського референдуму; прийняти участь в проведенні загальнокримського референдуму 16.03.2014; затвердили міський склад комісії щодо проведення референдуму».
Відповідно до зазначеного незаконного рішення 16.03.2014 проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
У приміщенні Верховної Ради АР Крим, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», згідно з якою на підставі «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а місто Севастополь отримало особливий статус у складі російської федерації.
У подальшому Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову від 17.03.2014 № 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», у пункті 1 якої вказано, що з моменту проголошення Республіки Крим як незалежної суверенної держави, вищим органом влади Республіки Крим є Державна Рада Республіки Крим.
Крім цього, на позачерговому засіданні Севастопольської міської ради від 17.03.2014 прийнято незаконне рішення № 7156 про підтримку рішення Верховної Ради АР Крим про незалежність Криму та створення так званої «Республіки Крим», а також про звернення до Російської Федерації з пропозицією про прийняття міста Севастополя до складу Російської Федерації в статусі міста федерального значення. Також, 17.03.2014 прийнято рішення про перейменування Севастопольської міської ради у «Законодательное собрание города Севастополь».
Між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 18.03.2014, підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополь до складу Російської Федерації.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви суду при їх врахуванні та наданні оцінки
ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України - державна зрада, зокрема у такій її формі як надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Підривна діяльність - це різновид боротьби, здійснюваної проти України державами, їх спеціальними службами, партіями, закордонними антиукраїнськими організаціями, окремими ворожими елементами, що знаходяться на території України, з метою підриву чи ослаблення конституційного ладу України, нанесення шкоди суверенітету територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
При цьому, підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов'язану зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом, з втручанням у міжнародну або внутрішню політику України, зі спробою змінити її територію або знизити обороноздатність, з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав тощо.
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи.
Такий спосіб вчинення державної зради, як надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, сформульовано таким чином, що протиправним визнається не безпосереднє здійснення громадянином України підривної діяльності проти України, а лише надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Надання допомоги як складова способу вчинення державної зради певно полягає в активних діях громадянина України, який сприяє іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання порад, вказівок, засобів чи знарядь або усуненням перешкод тощо.
Водночас змістом злочинної діяльності громадянина України, який сприяє цим організаціям або їх представникам, є надання допомоги у проведенні ними підривної діяльності проти України. З такого формулювання вбачається, що громадянин України лише сприяє у цьому іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, однак сам підривної діяльності не здійснює, оскільки її реалізують названі суб'єкти.
Підривна діяльність як одна з форм державної зради у цьому випадку була передбачуваної для обвинуваченої особи й висунуте обвинувачення не суперечить вимогам ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказаний термін давно застосовний й в міжнародному праві.
Так, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ) встановлено, що ні одна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов'язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Питання щодо начебто невизначеності терміна «підривна діяльності» неодноразово було предметом розгляду судом касаційної інстанції, й в цій частині рішення суд з урахуванням положень ч. 6 ст. 368 КПК України враховує правові позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, застосовуючи положення ст. 111 КК України до вчиненого суспільно небезпечного діяння обвинуваченим ОСОБА_7 .
Суб'єкт злочину спеціальний - ним може бути лише громадянин України.
З суб'єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом.
Конкретні мотиви і мета не є обов'язковими ознаками державної зради і можуть бути різними, тому з цих підстав суд не погоджується з доводами захисника щодо обов'язковості встановлення й доведення таких.
Склад цього злочину побудований як формальний, тому законодавцем для притягнення до кримінальної відповідальності не передбачено настання певних наслідків у разі вчинення державної зради за частиною 1, оскільки надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності, є закінченим з моменту, коли громадянин України почав надавати конкретну допомогу зазначеним вище суб'єктам у проведенні цієї діяльності.
Об'єктом злочину є національна безпека України переважно у сфері державної безпеки, інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній сферах.
Склади злочинів, що передбачають відповідальність за вчинення злочинів проти держави і суспільства здебільшого є формальними, оскільки це обумовлено характером і тяжкістю наслідків цих злочинів і значною кількістю потерпілих, як і у цьому випадку.
Судовий розгляд проводився у відкритому судовому засіданні в порядку in absentia, тому суд у цьому кримінальному провадженні не заслуховував усних свідчень обвинуваченого.
Сторона обвинувачення на підтвердження висунутого обвинувачення забезпечила участь у засіданні свідка й подала суду письмові докази.
Також суду стороною обвинувачення були надані три відеозаписи, що були предметом дослідження у цьому провадженні під час судового засідання.
Водночас судом були виконані й вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 349 КПК України щодо необхідності дослідження всіх наданих доказів під час здійснення спеціального судового провадження.
Так, свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні надав показання про те, що був депутатом Севастопольської міської ради 6 скликання. Засвідчив, що ОСОБА_7 знає давно, із самого початку коли він став депутатом Севастопольської міської ради, і не сумнівається, що той голосував по всім рішенням проведення референдуму, про включення Севастополя в склад російської федерації і так далі, це все йому добре відомо, оскільки бачив списки поіменного голосування та ці події висвітлювалися в ЗМІ. Крім цього, вказав, що у ОСОБА_7 завжди була проросійська позиція, він входив до складу блоку комуністів чи російського блоку, завжди був активним депутатом, балотувався у всій час в мери Севастополя. Єрмаков знаходився в залі засідань Севастопольської міської ради, зокрема у період коли відбувалося голосування. Якщо дивитися на засідання зали, то правий крайній ряд це були комуністи і там було місце ОСОБА_7 .
Свідку було надано для перегляду відеозаписи під назвами «Горсовет Севастополя постановил провести референдум. Новости 2014», «06.03.2014 без комментариев внеочередная сессия»; «Депутат». Під час перегляду відео свідок вказав, що в залі присутній ОСОБА_7 , показав у якому кутку сидять комуністи, і робоче місце ОСОБА_7 , але на сто відсотків він не може бути впевненим, оскільки відео знато зі спини.
Крім цього, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України підтверджується наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом наступними доказами:
- копією відповіді з ЦВК від 27.02.2015 (Форма 6) про результати виборів депутатів Севастопольської міської ради в багатомандатному виборчому окрузі, відповідно до якої ОСОБА_7 обраний депутатом Севастопольської міської ради 6 скликання на чергових виборах депутатів Верховної Ради АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року;
- протоколом огляду Інтеренет видань від 30.06.2015, згідно встановлено, що в інтернет виданні за адресою y структурі сайту за допомогою пошуку наявне відео новин каналу «Росия 1» із записом позачергової сесії Севастопольської міської ради від 06.03.2014. На 54 секунді відео відображені результати голосування, відповідно до яких 50 депутатами одноголосно прийнято рішення про підтримку рішення Верховної ради АР Крим про проведення загально Кримського референдуму та взяття участі у вказаному референдумі 16.03.2014. Після огляду зміст скопійовано з видання за допомогою print Screen та долучено до протоколу огляду. На додатку диску міститься відеозапис під назвою «Горсовет Севастополя постановил провести референдум. Новости 2014», на якому зафіксовано сюжет новин «Вести» телеканалу «росия 1» про те, що міськрада Севастополя постановила провести референдум по входженню міста у склад росії 16 березня, зазначене рішення було прийнято депутатами одноголосно;
- протоколом огляду від 30.06.2015, згідно якого встановлено, що в інтернет виданні за адресою «ІНФОРМАЦІЯ_3» y структурі сайту за допомогою пошуку знайдено відео позачергової сесії Севастопольської міської ради від 06.03.2014. На 3 хвилині 23 секунді до 4 хвилині 10 секунди відео відображений головуючий, який оголошує заяву від 27 депутатів різних фракцій про скликання позачергової сесії Севастопольської міської ради 06.03.2014 року о 18 годині з питань участі у загально Кримському референдумі 16.03.2014, пропонує включити в порядок денний вказане питання та вносить вказане о 18 годині питання на голосування. Після огляду зміст скопійовано з видання за допомогою print Screen та долучено до протоколу огляду. На додатку диску міститься відеозапис під назвою «06 03 2014 без комментариев внеочерендная сессия», на якому зафіксовано, що в залі зареєстровано 46 депутатів, заява від 27 депутатів Севастопольської міської ради різноманітних фракцій про скликання позачергової сесії 06.03.2014 о 18-00 год. з питання участі в загальнокримському референдумі 16.03.2014. В подальшому після голосування, якась особа виходить до людей та повідомляє, що прийнято рішення міською радою, Севастополь ввійшов у склад російської федерації, як один із суб'єктів російської федерації, для того щоб підтвердити це право потрібно прийти на загальноміський загальнокримський референдум 16 березня, та підтвердити своє право бути в росії. Повідомляють, що зроблять все законно, буде 188 виборчих дільниць, носієм влади є народ, нехай почують волю Севастопольців, проводять опитування мешканців;
- протоколом огляду Інтернет видань від 30.06.2015, яким встановлено, що в інтернет виданні за адресою «htps:://vimeo.com/89194168» y структурі сайту за допомогою пошуку наявне відео позачергової сесії Севастопольської міської ради від 11.03.2014. На 18 секунді відео відображені депутати, які беруть участь у позачерговій сесії Севастопольської міської ради. Ha 26 секунді відео відображені депутати, які беруть yчасть у позачерговій cecii Севастопольської міської ради, На 31 секунді відео відображені депутати, які беруть участь у позачерговій сесії Севастопольської міської ради. На 36 секунді до 2 хвилини 34 секунди відео відображено текст декларації про незалежність Автономної республіки Крим та м. Севастополя. На 2 хвилині 53 секунді до 3 хвилини 20 секунд відео відображено результати поіменного голосування Севастопольської міської ради від 11.03.2014 про затвердження декларації про незалежність Автономної республіки Крим та м. Севастополя. Після огляду змісти скопійовано з видання за допомогою print Screen та долучено до протоколу огляду. На диску міститься відеозапис під назвою «deputat», на якому зафіксовано як депутати Севастопольської міської ради голосують за затвердження Декларації про незалежність АРК та міста Севастополя, згідно якої у випадку, якщо у результаті 16.03.2014 волевиявлення народів Криму буде прийнято рішення про входження Криму до складу росії, Крим після референдуму буде оголошений незалежною та суверенною державою із республіканською формою правління, Республіка Крим, як незалежна та суверенна держава, у випадку відповідних результатів референдуму звернеться до російської федерації з пропозицією про прийняття Республіки Крим на підставі міжнародного договору в склад рф у якості нового суб'єкта рф. Вказано поіменний список депутатів, що голосували за вказане рішення, в тому числі і ОСОБА_7 ;
- протоколом огляду предмета від 03.03.2017 року, згідно якого прокурор здійснив огляд 3 компакт-дисків, які виготовлені під час складення протоколів огляду від 30.06.2015, складених у період часу з 12-00 по 12-40, з 12-40 по 13-20, з 14-00 по 14-35, Інтернет видань у кримінальному провадженні за № 42015010000000114 від 17.07.2015. Оглядом встановлено наступне: 1) диск з написом ТДК № 916748 L 44423, на якому знаходиться відео під назвою «Горсовет Севастополя постанови провести референдум. Новости 2014», що є додатком до протоколу огляду Інтернет видань від 30.06.2015, розпочатим о 12:00 год. та складеним начальником слідчого відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_16 . Компакт диск упакований в конверт для дисків, білого кольору, з прозорою плівкою, цілісність якого не пошкоджено; 2) диск з написом ТДК № 916748 RС 44412, на якому знаходиться відео під назвою «06.03.2014 без комментариев внеочередная сессия», що є додатком до протоколу огляду Інтернет видань від 30.06.2015, розпочатим о 14:00 год та складеним начальником слідчого відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_16 . Компакт диск упакований в конверт для дисків, білого кольору, з прозорою плівкою, цілісність якого не пошкоджено; 3) диск з написом ТДК № 916750 LС 28793, на якому знаходиться відео під назвою «Депутат», що є додатком до протокол огляду Інтернет видань від 30.06.2015, розпочатим о 14:30 год. та складеним начальником слідчого відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_16 ;
- протоколом огляду предмета від 11.08.2017, згідно якого предметом огляду являється кримінальне провадження № 22014000000000057 від 07.03.2014 за фактом вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 110 КК України. У службовому кабінеті № 318 оглянуті матеріали кримінального провадження № 22014000000000057, яке складається з 6 томів у яких містяться документи, які мають доказове значення у кримінальному провадженні № 42015010000000114, а саме: протокол огляду від 19.03.2014 (час з 18 год. 25 хв. до з 19 год. 10 хв.) на 8 арк.; відповідь на доручення № 14/1/3-1996 від 29.04.2014 на 5 арк.; відповідь на доручення № 5/3/1-14012 від 27.03.2014 на 5 арк.; рапорт оперуповноваженого ВКП ГУ НП в АР Крим від 23.06.2016 з додатками на 13 арк.; відповідь на доручення № 76/1/3 - 2643 від 22.05.2017 з додатками на 13 арк.; протокол допиту свідка громадянина ОСОБА_17 від 11.07.2017 на 12 арк.; відповідь на запит з Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського № 29.06.17 № 37347 з додатком на 2 арк.;
- матеріалами виконання доручення слідчого від 22.05.2017, згідно якого у зв'язку з проведенням досудового розслідування кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України № 22014000000000057 від 07.03.2016, отримано дані щодо участі депутатів Севастопольської міської ради в позачерговій сесії 6-го скликання, яка відбулася 06 березня 2014 року. Зокрема, отримано установчі дані депутатів (Додаток 1), які проголосували за прийняття рішення про входження м. Севастополя до складу російської федерації та в такий спосіб вчинили дії, спрямовані проти основ національної безпеки, з метою зміни меж державного кордону України. А також, отримані фотознімки газети «Севастопольские известия Экстренный выпуск» № 19 за 8 березня 2014 року (Додаток 2), оригінал якої знаходиться в центральній бібліотеці м. Севастополь, в якій надрукована інформація щодо рішення на позачерговій сесії № 7151 міської ради м. Севастополь з приводу проведення референдуму та рішення про входження м. Севастополь до складу російської федерації в якості її суб'єкта. Із зазначених Додатків 1-2 убачається, що ОСОБА_7 , будучи депутатом Севастопольської міської ради голосував на позачерговій сесії Севастопольської міської ради від 06.03.2014 за входження м. Севастополя до складу рф;
- протоколом огляду від 19.03.2014, згідно якого слідчий провів огляд Інтернет ресурсу «Официальний сайт Севастопольського городского Совета» та встановив наступне: за допомогою пошукової програми «Google», в пошукове поле було ведено текст «Офіційний сайт Севастопольської міської ради». Після цього, на моніторі з'явився перелік знайдених вказаною пощуковою системою сайтів. Першим у переліку знайдених Інтернет-сторінок значиться сайт Севастопольської міської ради за Інтернет-адресою «sevsovet.com.ua». По вказаній ссилці відкрито головну сторінку сайту Севастопольської міської Ради. У верхній частині сторінки, на фоні синього кольору із зображенням адміністративної будівлі, міститься назва сайту «Официальний сайт Севастопольського городского Совета» та розділи Главная, Новости, Городской совет, Документы, Проекты документов Доступ к публичной информации, Для СМИ». При натисканні на розділ «Новости», було висвітлено перелік останніх новин, що були розмішені на казаному сайті. Серед запропонованих новин містяться новини про «Результаты поименного голосования депутатов Севастопольского Городского Совета 6 созыва» та «На сессии городского Совета утверждены результаты общекрымского референдума 16 марта 2014 года». При натисканні на назви вказаних статей з'явилися їх тексти із відображенням дати публікації, а саме 17.03.2014 о 09 год. 56 хв. та о 11 год. 45 хв. відповідно. Було зроблено фотозображення вказаних новин та скопійовано у текстовий документ і долучено в якості додатку до вказаного протоколу. Із вказаних статей новин слідує, що ОСОБА_7 , будучи депутатом Севастопольської міської ради голосував на позачергових сесіях 24.02.14 за створення виконавчих органів, 01.03.14 за заяву депутатів СГС (невизнання влади), 11.03.14 за декларацію про незалежність АРК та міста Севастополя; 06.03.2014 за участь в референдумі (вхід в рф);
- рапортом оперуповноваженого ВКП ГУ НП в АР Крим та м.Севастополі майора поліції ОСОБА_18 від 23.06.2016, відповідно до якого на виконання доручення слідчого проведено слідчі (розшукові) дії у межах кримінального провадження №22014000000000057 від 07.03.2014 та моніторингом мережі Інтернет на сайтах «ІА Севас-Інформ» «Севастопольські новини» виявлено публікації, в яких надано результати поіменного голосування депутатів Севастопольської міської ради 6 скликання, які проголосували за входження м.Севастополя до складу рф, як суб'єкта, в тому числі і ОСОБА_7 ; також розміщено відео вказаної позачергової сесії від 06.03.2014;
- матеріалами виконання доручення у березні 2014 Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, за якими надіслали установчі дані депутатів Севастопольської міської ради, які проголосували за прийняття рішення № 7151 «Об участиии в проведении общекрымского референдума», серед яких ОСОБА_7 ;
- запитом до Державної фіскальної служби України від 25.03.2015 та відповіддю ДФСУ від 01.04.2025, згідно якої реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - НОМЕР_1 ;
- матеріалами виконання доручення від 09.04.2015, згідно якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець Білорусії, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , код ДРФО: НОМЕР_1 . Встановити фактичне місце проживання та знаходження не видається за можливе у зв'язку з тим, що він перебуває на тимчасово окупованій рф території АР Крим та м. Севастополя;
Враховуючи узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв'язок за часом та характером подій, колегія суддів визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані про діяльність депутатів Севастопольської міської ради 6 скликання за участю ОСОБА_7 , як депутата Севастопольської міської ради 6 скликання достовірними доказами обвинувачення, а тому кладе в основу свого вироку.
Більш того, всі вказані дані узгоджуються між собою та відомостями, які колегія суддів вважає загальновідомими.
Подання окремих протоколів огляду в копіях пояснюється процесуально, оскільки є наслідком виділення шляхом копіювання матеріалів даного провадження з інших кримінальних проваджень, про що прокурором подано відповідні достовірні докази у вигляді прийнятих та належно оформлених процесуальних рішень. Більш того, це не вплинуло на зміст самих доказів.
Інші, подані стороною обвинувачення та досліджені судом документи, доказового значення в межах даного провадження не мають.
Крім того, надані стороною обвинувачення та досліджені судом процесуальні документи у даному кримінальному провадженні за своїм змістом не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження по суті пред'явленого обвинувачення, ні зі сторони обвинувачення, ні зі сторони захисту, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а тому, суд, у розумінні ст. 84 КПК України, процесуальним документам оцінки не надає.
Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об'єктивну істину та на неї покладається обов'язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд вважає за необхідне, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Висновки суду та призначення покарання
За таких обставин, суд визнає доведеним, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, депутатом Севастопольської міської ради 6 скликання, достовірно знаючи про те, що територія міста Севастополя є невід'ємною частиною України, прийняв участь у засіданні Севастопольської міської ради від 06.03.2014 та голосував за прийняття незаконного рішення № 7151 «Про участь в проведенні загальнокримського референдуму»; прийняв участь у позачерговому засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014 та голосував за прийняття так званої «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя»; прийняв участь у засіданні Севастопольської міської ради від 17.03.2014 та голосував за незаконне рішення № 7156 про підтримку рішення Верховної Ради АР Крим про незалежність Криму та створення так званої «Республіки Крим», про звернення до російської федерації з пропозицією про прийняття міста Севастополь до складу російської федерації в статусі міста федерального значення, а також про перейменування Севастопольської міської ради у «Законодательное собрание города Севастополь»; та продовжив свою роботу в незаконно створеному органі «Законодательное собрание города Севастополь», чим забезпечив функціонування незаконно створеного представницького органу та сприяв представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
У колегії суддів не виникає сумніву у тому, що ОСОБА_7 діяв з метою надання допомоги російській федерації в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості України.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення), оскільки він, будучи громадянином України, вчинив державну зраду, тобто умисне діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості України, державній безпеці України у виді надання іноземній державі (російській федерації) та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
Суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, наслідки вчиненого, які в подальшому призвели до незаконної анексії іноземною державою Автономної Республіки Крим, як території України, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обстави, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 111 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення), оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
Речові докази, які знаходяться в матеріалах даного кримінального провадження, після набрання вироком законної сили, - залишити при матеріалах кримінального провадження.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_3 ОСОБА_2