Справа № 138/1983/25
Провадження №:2/138/1049/25
29.09.2025 м. Могилів-Подільський
Суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Київська Т.Б., розглянувши матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
Заявник звернувся до суду з вказаною вище заявою.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29.07.2025 заяву було залишено без руху та надано заявнику строк 10 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Копію ухвали суду отримано заявником 13.08.2025
22.08.2025 представника заявника подала до суду заяву про усунення недоліків разом з позовом у новій редакції, у якій залучила до участі у справі орган опіки та піклування, а також надала до суду нотаріально посвідчену заяву складену від імені ОСОБА_2 .
Головуюча суддя Київська Т.Б. перебувала у щорічній відпустці у період з 18.08.2025 по 26.09.2025, включно, на підставі наказів №135-136, 148 по Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області від 01.08.2025 та 15.08.2025.
Дослідивши зміст матеріали заяви, зміст заяви про усунення недоліків, суд дійшов такого висновку.
Так, підставою для залишення позовної заяви без руху стало те, зокрема, що позивачем всупереч вимогам п.п.3,8 ч.3 ст.175 ЦПК України та ч.5 ст.177 ЦПК України не зазначено про докази на підтвердження того, що матір дитини не бере участь в утриманні сина. Також суду надано заяву складену від імені ОСОБА_3 , однак така заява не засвідчена у передбаченому законом порядку. Позивачем не залучено до участі у справі орган опіки та піклування, а також не надано суду висновок щодо розв'язання даного спору. Крім того, позивачем не наведено правових підстав для пред'явлення даного позову.
На виконання ухвали суду від 29.07.2025 представником позивача надано до суду позовну заяву у новій редакції, у якій позивач залучив до участі у справі орган опіки та піклування Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району, а також надано до суду нотаріальну посвідчену заяву ОСОБА_2 в якій вона зазначає, що участі в утриманні та вихованні дитини не приймає та не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав.
Разом з тим, позивач всупереч вимогам п.п.3,8 ч.3 ст.175 ЦПК України та ч.5 ст.177 ЦПК України так і не зазначає про докази та такі суду не надано, а саме щодо підтвердження того, що матір дитини не бере участь в утриманні сина.
При цьому, зважаючи на зміст наявної в матеріалах справи нотаріально посвідченої заяви відповідача про визнання позову, то така заява не може вважатись доказом того, що матір дитини не бере участь в утриманні та вихованні дитини, а також дана заява не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини. Аналогічного висновку дійшов КЦС ВС у своїй постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.
Також, відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Разом з тим, позивач не надає до суду висновок щодо розв'язання даного спору.
Так само позивач, так і не зазначив правових підстав для пред'явлення даних вимог.
Крім того, як вже зазначалось в ухвалі суду від 29.07.2025 сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов'язків щодо виховання дитини. Відтак факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Такий висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22.
Також суд звертає увагу на те, що позивач у своєму позові зазначив про те, що єдиною підставою для звернення до суду із даним позовом є право на отримання відстрочки від мобілізації та в сукупності із тією обставиною, що фактично відповідач, ще до початку розгляду справи по суті, склала заяву про визнання позову та нотаріально посвідчила її, то на переконання суду такими діями позивач намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини лише з метою звільнення від виконання військового обов'язку(проходження військової служби).
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17.
Враховуючи викладене, а також те, що вимоги ухвали про залишення заяви без руху від 29.07.2025 позивачем у строк, встановлений даною ухвалою суду, фактично виконані лише частково, це, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, є підставою вважати позовну заяву неподаною та повернути її разом з доданими до неї документами позивачу.
Враховуючи викладене та керуючись ст.185, 260, 294 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.Б.Київська