29 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/28840/23 пров. № А/857/1208/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Довгої О.І. та Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2024р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навітех» до Львівської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Грень Н.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 28.11.2024р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
07.12.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Навітех» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати прийняті відповідачем Львівською митницею наступні рішення:
рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/900998/2 від 08.09.2023р.;
картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003108.
Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці № UA209000/2023/900998/2 від 08.09.2023р. про коригування митної вартості товарів; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003108; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТзОВ «Навітех» судовий збір у розмірі 5368 грн.
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Львівська митниця, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до п.5 контракту № 11/2021 від 04.11.2021р. оплата за товар здійснюється 30 % передоплати та інші 70 % до відправлення товару з порту. Проте декларантом подано платіжний документ, який містить посилання на інший зовнішньоекономічний контракт та інвойс, ніж ті, які зазначені в графі 44 митної декларації. Просить врахувати, що партія товару поставлялась на умовах FOB Xiamen, China згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2020. Термін «франко-борт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Оскільки портом відвантаження є Xiamen, China, всі подальші витрати на доставку товару, розвантаження із судна, завантаження на автомобіль та перевезення ним несе позивач. Також зазначає, що на підтвердження витрат на транспортування позивач подав рахунок проформу № 3/VII/2023 від 03.07.2023р., в якій зазначено транспортні послуги з Xiamen, China до порту Гданськ, Польща (морський фрахт за межами України на підставі договору № 07/2023 щодо реалізації транспортних послуг 03/VII/2023, укладеного з компанією Omega Pilzno International Transport and Speditiс). Втім, згідно з даним договором (пункт 3.1.) «ціни та послуги узгоджуються Сторонами згідно рахунку проформи Перевізника». У рахунку-проформі до цього договору № I/IX/2023 від 01.09.2023р. відсутні печатка, підпис та найменування позивача. Крім того, CMR від 31.08.2023р. заповнена некоректно, зокрема, у графі 16 відсутні дані щодо перевізника (найменування, адреса, країна), а графа 22 не містить печатки перевізника. Таким чином Львівською митницею встановлено невідповідність у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. Зазначає, що встановлені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товарів. На вимогу декларант надіслав платіжний документ, який не стосується спірної поставки, експортну МД, інших документів не надав. Відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень ч.21 ст.58 Митного кодексу /МК/ України. Зауважує, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларантові, який повинен довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість, митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Наголошує, що оскаржувані рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Ухвалою апеляційного суду від 10.09.2025р. з ініціативи апеляційного суду витребувано від позивача додаткові докази по справі (зокрема, переклади документів на іноземній мові, що подавалися до митного органу в цілях митного оформлення товарів згідно митної декларації № 23UA20917007165U6 від 06.09.2023р.); додаткові докази надані позивачем і долучені на матеріалів справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, ТзОВ «Навітех» є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 39811454, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
04.11.2021р. між компанією XIAMEN CONGXING MACHINERY CO LTD (Китай) (Продавець) та ТзОВ «Навітех» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 11/2021 (далі - Контракт № 11/2021), відповідно до якого Продавець зобов'язується продати Покупцю товари в асортименті, кількості, та за цінами, що наведені у Інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказані товари на умовах та у строки, передбачені цим контрактом.
Згідно із п.1.2. Контракту № 11/2021 товари поставляються окремими партіями та оплачуються за рахунками-фактурами, виставленими Продавцем до Покупця за кожну поставлену партію товарів.
Розділом 2 Контракту № 11/2021 встановлено, що валютою цього контракту і оплат є долар США. Ціни та вартість товарів визначаються у доларах США та періодично змінюються шляхом переговорів із Покупцем.
Відповідно до п.3.1. Контракту № 11/2021 строки та умови доставки погоджуються сторонами наступним чином: FOB Xiamen, China згідно із умовами INCOTERMS-2010. Всі поставки товарів здійснюються для ввезення на територію України (п.3.2. Контракту № 11/2021). Країна походження: Китай (п.3.3. Контракту № 11/2021).
Пунктом 3.5. Контракту № 11/2021 встановлено, що Продавець зазначає умови доставки, вказані в пункті 3.1., у експортному рахунку-фактурі.
Згідно з пунктами 5.1., 5.2. Контракту № 11/2021 Покупець повинен здійснити оплату товарів відповідно до «проформи рахунку» або інвойсу Продавця шляхом грошового переказу передоплати в доларах США на рахунок Продавця у розмірі 30 % від суми кожного рахунку-фактури. Покупець здійснює переказ решти 70 % від суми кожного рахунку-фактури на рахунок Продавця до відправлення товару з порту відвантаження.
28.02.2023р. між компанією XIAMEN CONGXING MACHINERY CO LTD (Китай) (Продавець) та ТзОВ «Навітех» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 02/2023 (далі - Контракт № 02/2023), який за змістом та умовами аналогічний Контракту № 11/2021.
Відповідно до інвойсу № KNH230220M-CX від 28.02.2023р. предметом поставки є: Ролики підтримуючі та опорні для ланцюгів гусеничної будівельної спецтехніки відповідно до визначеного асортименту; Зірочки привідні, призначені для обладнання спеціальної техніки на гусеничному ходу згідно асортименту. Розрахована митна вартість товарів становить 78860 доларів США.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим представником позивача 06.09.2023р. подано митну декларацію № 23UA209170071654U6 разом з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: пакувальний лист (Packing list) № б/н від 11.07.2023р.; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № KNH230220M-CX від 11.07.2023р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) № б/н від 31.08.2023р.; декларація про походження товару (Declaration of origin) № KNH230220M-CX від 11.07.2023р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 3/VII/2023 від 03.07.2023р., № I/IX/2023 від 01.09.2023р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 11/2021 від 04.11.2021р.; договір про надання послуг митного брокера № 13/05/19 від 13.09.2019р.; договір (контракт) про перевезення № 07/2023 від 03.07.2023р.
Надання зазначеного пакету документів Львівською митницею не заперечується.
Львівською митницею було складено повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Уповноваженою особою ТзОВ «Навітех» на вимогу Львівської митниці подано додаткові документи, а саме: платіжний документ.
08.09.2023р. Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900998/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003108 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до МК України.
Рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900998/2 від 08.09.2023р. відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала: МД № UA205170/2023/19511 від 10.07.2023р., № UA209120/2023/21116 від 01.09.2023р.
ТзОВ «Навітех» з метою уникнення простою імпортованого товару подано нову вантажну митну декларацію № 23UA209170072731U0 від 09.09.2023р., де зазначено обчислений відповідачем показник митної вартості товару.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товарів та картки відмови, а саме: останній виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена декларантом за першим (основним) методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому, товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.
Лише наявність розбіжностей в документах чи ознак їх підробки, відсутність в документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, є підставою для витребування додаткових документів у декларанта.
Відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):
ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
ч.2 ст.52 - декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. “Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
В пункті 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їх вартість, відповідачем не доведено.
Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, подані декларантом документи в своїй сукупності підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Як слідує з матеріалів справи, 08.09.2023р. Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900998/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003108 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.
Рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900998/2 від 08.09.2023р. відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала: МД № UA205170/2023/19511 від 10.07.2023р., № UA209120/2023/21116 від 01.09.2023р.
Згідно аркуша коригування митної декларації № 23UA209170072731U0 від 09.09.2023р., в графі 44 митної декларації зазначено правильні відомості номеру і дати зовнішньоекономічного контракту, а саме № 02/2023 від 28.02.2023р., оскільки у митній декларації невірно було зазначено номер і дату зовнішньоекономічного контракту - № 11/2021 від 04.11.2021р.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1.2. Контракту № 02/2023, товари поставляються окремими партіями та оплачуються за рахунками-фактурами, виставленими Продавцем до Покупця за кожну поставлену партію товарів.
Розділом 2 Контракту № 02/2023 встановлено, що валютою є долар США. Ціни та вартість товарів визначаються у доларах США та періодично змінюються шляхом переговорів із Покупцем.
Згідно з п.п.5.1., 5.2. Контракту № 02/2023, Покупець повинен здійснити оплату товарів відповідно до «проформи рахунку» або інвойсу Продавця шляхом грошового переказу передоплати в доларах США на рахунок Продавця у розмірі 30% від суми кожного рахунку-фактури. Покупець здійснює переказ решти 70% від суми кожного рахунку-фактури на рахунок Продавця до відправлення товару з порту відвантаження, що може бути підтверджене повідомленням про відправку товару.
28.02.2023р. компанія XIAMEN CONGXING MACHINERY CO LTD виписала ТзОВ «Навітех» інвойс № KNH230220M-CX, яким визначено предмет поставки та розрахована митна вартість товару, яка становить 78860 доларів США.
Платіжними інструкціями в іноземній валюті № 9 від 21.03.2023р. на суму 23658 доларів США та № 15 від 27.06.2023р. на суму 55202 доларів США, загальна сума 78860 доларів США, підтверджується факт оплати поставленого товару на підставі інвойсу № KNH230220M-CX від 28.02.2023р.
Згідно із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 31.08.2023р. товар був доставлений в Україну.
Таким чином, судом встановлено, що ТзОВ «Навітех» при митному оформленні зазначив в митній декларації № 23UA209170071654U6 від 06.09.2023р. ціну товару відповідно до інвойсу № KNH230220M-CX від 28.02.2023р., оскільки відповідно до умов Контракту № 02/2023 від 28.02.2023р. ціни на товар встановлюються на кожну окрему партію товару відповідно до рахунків-фактур, що в свою чергу свідчить про виконання умов контракту № 02/2023, та можливості встановлення ціни імпортованого товару.
Крім того, покупна вартість товару, за якою позивач здійснював митне оформлення також підтверджується висновком експерта № 23/1/498 від 10.11.2023р. за результатами проведення товарознавчого дослідження.
Отже, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, суд дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари.
Таким чином, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Щодо доводів скаржника про непідтвердження даних по транспортуванню товару на умовах FOB Xiamen, China, суд зазначає таке.
У графі 33 Рішення про коригування митної вартості від №UA209000/2023/900998/2 від 08.09.2023р. зазначено про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, рахунок № I/IX/2023 від 01.09.2023р. не подано до митного оформлення, що не дає можливості здійснити перевірку всіх складових митної вартості (оформлення документів, зокрема Т1, портові збори, перевантаження контейнера на автомобіль, доставка вантажу до митного кордону України тощо). Отже відомості щодо зазначених витрат (складових митної вартості) не піддаються обчисленню.
Разом з тим, представником позивача (брокером) під час митного оформлення подано усі належні документи, які підтверджують понесені позивачем витрати по доставці товару на умовах FOB Xiamen, China: Контракт про надання послуг з перевезення №07/2023 від 03.07.2023р.; Фактура-проформа від 03.07.2023р. (доставка з порту Xiamen China до порту Gdansk Poland); Фактура-проформа від 01.09.2023р. (доставка з порту Gdansk Poland до с.Скнилів); Комерційний інвойс № KNH230220M-СХ від 11.06.2023р.; Транспортна накладна (CMR) та інші необхідні документи.
З наявної в матеріалах справи фактури-проформа від 01.09.2023р. слідує, що надавались такі послуги по транспортуванню: з порту Xiamen, China до порту Гданськ, а в подальшому до пункту Корчова - 2; з пункту Корчова кордон до Скнилів - 2; перевантаження - 2; транспортування з порту Гданськ до складу Гданськ - 2; страхування - 1.
На основі поданих документів включено вартість доставки у вартість товару, яка підлягала розмитненню.
За таких обставин, суд вважає, що понесені позивачем витрати по доставці товару на умовах FOB Xiamen, China підтверджені належним чином.
Доводи скаржника щодо відсутності печаток та транспортних документах та вказування інших їх недоліків, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі не досліджувалися відповідачем під час прийняття рішення про коригування митної вартості.
Щодо доводів митного органу про зазначення в платіжному документі реквізитів іншого зовнішньоекономічного договору, суд зазначає наступне.
Загальні вимоги Національного банку України до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції» визначає Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах затв. постановою Правління Національного банку України № 216 від 28.07.2008р. (у редакції постанови Правління Національного банку України № 189 від 25.08.2022р.) (надалі - Положення № 216).
Згідно пункту 15 розділу ІІ Положення № 216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Під час судового розгляду встановлено, що в платіжних дорученнях в іноземній валюті № 9 від 21.03.2023р. та № 15 від 27.06.2023р. вказано Контракт № 02/2023 від 28.02.2023р., на підставі якого здійснено купівлю та поставку заявленого до митного оформлення товару, оскільки, відповідно до аркуша коригування митної декларації № 23UA209170072731U0 від 09.09.2023р., в графі 44 митної декларації зазначено правильні відомості номеру і дати зовнішньоекономічного контракту, а саме виправлено з помилкового № 11/2021 від 04.11.2021р. на правильний № 02/2023 від 28.02.2023р.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
Отже, на момент митного оформлення товару декларант не був зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року в справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року в справі № 380/6459/20.
Водночас, спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Також в ЄАІС ДФС України є відсутньою інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
З урахуванням викладеного, позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в ч.3 ст.53 МК України, і відповідач не мав підстав для прийняття оскаржених рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Колегія суддів погоджується з послідовним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019р. у справі № 825/648/17.
З оскарженого рішення видно, що джерело коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначено митні декларації № UA205170/2023/19511 від 10.07.2023р., № UA209120/2023/21116 від 01.09.2023р.
Митним органом не доведено, що «Ролики підтримуючі та опорні для ланцюгів гусеничної будівельної спецтехніки: ролик нижній, ролик верхній, каток опорний, каток верхній», має аналогічне маркування (якість, фактура і т.д.) з товаром зазначеним в митних декларація № UA205170/2023/19511 від 10.07.2023р., № UA209120/2023/21116 від 01.09.2023р., на підставі яких здійснювалося коригування митної вартості товару.
Крім того, митною декларацією № UA205170/2023/19511 від 10.07.2023р., яка є джерелом інформації для коригування митної вартості поставленого ТзОВ «Навітех» товару здійснювалося митне оформлення таких товарів - «Зубчасті колеса, ланцюгові зірочки та інші елементи передач, представлені окремо частини: Зірочка в упаковці; Пружини спіральні з чорних металів. Пружини розтягання, не призначені для промислового складання моторних т/з», а митною декларацією № UA209120/2023/21116 від 01.09.2023р., яка також є джерелом інформації для коригування митної вартості, здійснювалося митне оформлення - «Електромеханічні пристрої спеціального призначення: система автоматичного відкриття та закривання гаражних та промислових воріт, нові», що є іншим товаром за маркуванням (якістю, фактурою і т.д.), який поставлявся ТзОВ «Навітех».
Більш того, поставлений ТзОВ “Навітех» товар передбачений саме для спеціальної будівельної техніки на гусеничному ходу; водночас в митних декларація № UA205170/2023/19511 від 10.07.2023р., № UA209120/2023/21116 від 01.09.2023р., на підставі яких здійснювалося коригування митної вартості товару, не вказано про те, що товар призначений для обладнання спеціальної техніки на гусеничному ходу.
Таким чином, суд зазначає, що митний орган не може здійснювати коригування митної вартості товару на підставі інших митних декларацій.
Наведене не дає підстав вважати оскаржуване рішення обґрунтованим та мотивованим.
Звідси, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про розмитнення у попередніх періодах аналогічних товарів із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, зазначені документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас, такі підтверджували числові значення митної вартості.
Разом з тим, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості UA209000/2023/900998/2 від 08.09.2023р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209170/2023/003108 не ґрунтуються на вимогах закону.
Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення.
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про підставність заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Львівську митницю.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2024р. в адміністративній справі № 380/28840/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Львівську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар
Дата складання повного судового рішення: 29.09.2025р.