23 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/25676/23 пров. № А/857/36380/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Довгої О.І. та Шинкар Т.І.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - Кожухар І.І;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2025р. про відмову в прийнятті звіту щодо виконання судового рішення, зобов'язання подати повторний звіт в адміністративній справі за позовом представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром та припинення виплати щомісячної доплати, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Морська Г.М., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 15.08.2025р., м.Львів; дата складання повної ухвали суду І інстанції: не зазначена),-
Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2025р. відмовлено Головному управлінню /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. у прийнятті звіту про виконання рішення суду; встановлено ГУ ПФ України у Львівській обл. новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024р. у справі № 380/25676/23; зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській обл. подати протягом одного місяця з дати прийняття цієї ухвали звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024р. у справі № 380/25676/23, а у випадку її апеляційного оскарження - протягом 30 днів - із дня прийняття Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови за результатом апеляційного перегляду (а.с.203-205).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкової відмови в прийнятті звіту про виконання судового рішення, просить в апеляційній скарзі судову ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким прийняти звіт про виконання судового рішення (а.с.208-220).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що приймаючи спірне рішення, суд не навів доказів невиконання, ухилення чи створення перешкод пенсійним органом для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024р. у справі № 380/25676/23, не зазначив доказів, які б свідчили про ухилення від виконання судового рішення.
Наголошує на тому, що рішення суду в справі № 380/25676/23 виконано, що стверджується проведеними перерахунками пенсії позивача станом на 01.03.2023р., 01.08.2023р., 01.08.2025р.
По причині прийняття 23.02.2024р. та 25.02.2025р. постанов КМ України № 185 та № 209 запроваджено нове правове регулювання правовідносин щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , що не охоплювалось предметом судового розгляду в межах справи № 380/25676/23.
З метою забезпечення виплати доплати в розмірі 42525 грн. 18 коп. відповідачем створено відповідний запис в підсистемі Реєстр судових рішень ІКІС ПФ України.
Виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України, та не залежить від ГУ ПФ України у Львівській обл.
Отже, апелянт вжив усіх можливих (конкретних) заходів для виконання рішення суду від 31.01.2024р. у справі № 380/25676/23 в межах покладених судом зобов'язань та відповідно до вимог чинного на момент виконання судового рішення законодавства.
Подальша виплата заборгованості нарахованої на виконання судового рішення залежить від отримання бюджетних коштів для фінансування відповідної виплати позивачу.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024р. у справі № 380/25676/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо обмеження з 01.03.2023р. ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром; зобов'язано пенсійний орган перерахувати та виплатити з 01.03.2023р. позивачу пенсію без обмеження максимального розміру, виходячи із 80 % сум грошового забезпечення та з урахуванням суми індексації, встановленої відповідно до положень постанов Кабінету Міністрів /КМ/ України № 118 від 16.02.2022р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати, виходячи із суми 2000 грн., передбаченої постановою КМ України № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов'язано пенсійний орган провести нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати, виходячи із суми 2000 грн., передбаченої постановою КМ України № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.08.2023р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.125-130).
Ухвалою суду від 27.12.2024р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (а.с.145-146).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2024р. про відмову в задоволенні заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення в справі № 380/25676/23 скасовано та ухвалено постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення задоволено; зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській обл. подати в суд звіт про виконання рішення суду від 31.01.2024р. в справі № 380/25676/23, протягом тридцяти днів з моменту отримання копії постанови суду апеляційної інстанції (а.с.160-162).
На виконання зазначеної ухвали ГУ ПФ України у Львівській обл. надіслало звіт про виконання рішення суду в справі № 380/25676/23 (а.с.170-185, 187-202).
Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що за твердженнями відповідача у спірному випадку невиконанню рішення суду в частині виплати перерахованої суми пенсії у розмірі 27756 грн. 90 коп. та 14768 грн. 28 коп. слугували обставини відсутності відповідного фінансового забезпечення.
Приймаючи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, при цьому обов'язок суду контролювати виконання свого рішення закріплено безпосередньо Конституцією України, суд вважає за необхідне встановити ГУ ПФ України у Львівській обл. новий строк подання звіту із наданням відповідних доказів.
Розглядаючи подану апеляційну скаргу колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з п.9 ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить обов'язковість судового рішення. Крім того, у ст.129-1 Основного Закону України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.
Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ висловив у рішеннях по справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04; «Горнсбі проти Греці» (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701) позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа «Бурмич та інші проти України», заява № 46852/13).
Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі дотримання принципу обов'язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним.
Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Відповідно до ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.ч.1 і 2 ст.382-2 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Отже, положення ст.382-2 КАС України самі по собі не зобов'язують безумовно відмовляти суб'єкту владних повноважень у прийнятті звіту, якщо судове рішення не виконано останнім в повному обсязі.
Суд може прийняти звіт суб'єкта владних повноважень навіть за умови, що таке рішення не було виконано в повному обсязі (ч.11 ст.382-2 КАС України).
Критерії для прийняття або відмови у прийнятті звіту суб'єкта владних повноважень підлягають дослідженню та встановленню у кожному окремому випадку.
Із матеріалів справи, в тому числі поданої представником позивача заяви про встановлення судового контролю, убачається, що рішення суду в справі № 380/25676/23 виконано частково.
Так, на виконання рішення відповідач не провів перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, що підтверджується розрахунком станом на 01.05.2024р.
Згідно поданого ГУ ПФ України у Львівській обл. звіту про виконання рішення суду в справі № 380/25676/23 відповідач переглянув розмір пенсійної виплати з урахуванням застосування обмеження максимальним розміром.
Станом на 01.03.2023р. підсумок пенсії (з надбавками) становить 22535 грн. 69 коп., в тому числі:
основний розмір пенсії (80 % х 16702,58) - 13362 грн. 06 коп.
з урахуванням індексації 2022 року (13362,06 х 0,140) - 1870 грн. 69 коп.;
з урахуванням індексації 2023 року (15232,75 х 0,197) - 1500 грн.;
в т.ч. збільшення осн. розміру пенсії (25%) від 16732 грн. 75 коп. - 4183 грн. 19 коп.;
підвищення як інваліду 2 групи - 837 грн. 20 коп.;
доплата - 50 грн.;
надбавка за особливі заслуги - 732 грн. 55 коп.
Підсумок пенсії (з надбавками): 22535 грн. 69 коп. та максимальним розміром не обмежується (а.с.192).
Станом на 01.08.2023р. підсумок пенсії (з надбавками) становить 24535 грн. 69 коп., в тому числі:
основний розмір пенсії (80 % х 16702,58) - 13362 грн. 06 коп.
з урахуванням індексації 2022 року (13362,06 х 0,140) - 1870 грн. 69 коп.;
з урахуванням індексації 2023 року (15232,75 х 0,197) - 1500 грн.;
в т.ч. збільшення осн. розміру пенсії (25%) від 16732 грн. 75 коп. - 4183 грн. 19 коп.;
підвищення як інваліду 2 групи - 837 грн. 20 коп.;
доплата - 50 грн.;
надбавка за особливі заслуги - 732 грн. 55 коп.
щомісячна доплата відповідно до постанови КМ України № 713 - 2000 грн.
Підсумок пенсії (з надбавками): 24535 грн. 69 коп. та максимальним розміром не обмежується (а.с.193).
Станом на 01.08.2025р. підсумок пенсії (з надбавками) становить 28276 грн. 60 коп., в тому числі:
основний розмір пенсії (80 % х 16702,58) - 13362 грн. 06 коп.
з урахуванням індексації 2022 року (13362,06 х 0,140) - 1870 грн. 69 коп.;
з урахуванням індексації 2023 року (15232,75 х 0,197) - 1500 грн.;
з урахуванням індексації 2024 року (16732,75 х 0,096) - 1331 грн. 93 коп.;
з урахуванням індексації 2025 року (18064,68 х 0,1150) - 1500 грн.;
в т.ч. збільшення осн. розміру пенсії (25%) від 19564 грн. 68 коп. - 4891 грн. 17 коп.;
підвищення як інваліду 2 групи - 964 грн. 40 коп.;
доплата - 50 грн.;
надбавка за особливі заслуги - 826 грн. 35 коп.
щомісячна доплата відповідно до постанови КМ України № 713 - 2000 грн.
Підсумок пенсії (з надбавками): 28276 грн. 60 коп. та з урахуванням пониження згідно постанови КМ України № 1 - 24072 грн. 85 коп. (а.с.194).
Доплата за період з 01.01.2025р. по 31.07.2025р. становить 3239 грн. 95 коп. та буде виплачена у серпні 2025 разом із основним розміром пенсії (а.с.195).
Доплата за період з 01.01.2023р. по 31.12.2024р. становить 27756 грн. 90 коп. (а.с.196), доплата за період з 01.03.2023р. по 28.02.2024р. - 14768 грн. 28 коп. (а.с.197). Загальна сума доплати становить 42525 грн. 18 коп., щодо неї зроблено запис в підсистемі Реєстр судових рішень ІКІС ПФУ.
Таким чином, за твердженням відповідача, пенсійний орган вжив всіх можливих (конкретних) заходів для виконання рішення суду в справі № 380/25676/23 в межах покладених судом зобов'язань та з урахуванням вимог діючого на момент виконання судового рішення законодавства.
Водночас, описуючи положення звіту, суд першої інстанції не провів його аналіз та не визначив критерії прийняття такого. Також із змісту ухвали суду від 15.08.2025р. не можна зрозуміти конкретні причини неприйняття звіту відповідача.
Сама констатація факту відсутності бюджетного фінансування як причини невиплати позивачу доплати в сумі 42525 грн. 18 коп. без з'ясування вжитих пенсійним органом заходів для її виплати не може вважатися вагомою причиною, яка б перешкоджала прийняттю звіту.
Отже, після подачі пенсійним органом звіту про виконання судового рішення в справі № 380/25676/23 суд першої інстанції не вжив будь-яких заходів для його належного розгляду та встановлення всіх обставин по справі.
За таких умов суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, не дотримався норм процесуального права в частині забезпечення належного розгляду звіту в порядку ст.382-2 КАС України, що призвело до поспішного висновку про відмову в його прийнятті.
Аналіз терміну «провадження» у контексті адміністративного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так й комплекс певних процесуальних дій у їх системі.
При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов'язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес).
Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Судовий розгляд в порядку ст.ст.382 - 382-3 КАС України має наслідком виконання або невиконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі».
За наслідками розгляду таких заяв суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу в цілому.
Таким чином, системний аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що апеляційний суд має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, прийнятої в порядку ст.382-3 КАС України, та направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки спірна ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Також в розрізі приписів ст.381-1 КАС України виключно суд першої інстанції наділений повноваженнями, які вказані в ч.2 згаданої статті.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильної відмови в прийнятті звіту в порядку ст.382-3 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В порядку ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат в цьому апеляційному провадженню є відсутніми.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. задовольнити частково.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2025р. про відмову в прийнятті звіту щодо виконання судового рішення, зобов'язання подати повторний звіт в адміністративній справі № 380/25676/23 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар
Дата складання повного судового рішення: 29.09.2025р.