29 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 596/369/25 пров. № А/857/18969/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2025 року, ухвалене в відкритому судовому засіданні суддею Лисюк І.О. у селищі Гусятин у справі № 596/369/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа на стороні відповідача поліцейський СРПП відділення поліції №3 (смт Гусятин) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області лейтенант поліції Романенко Віталій Віталійович про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
17 березня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4218853 від 07 березня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді 340 гривень штрафу, а провадження у справі закрити.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2025 року позов задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4218853 від 07 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративне правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (подвійний розмір штрафу - 680 грн).
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП закрито.
Стягнуто в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Тернопільській області судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення винесене всупереч об'єктивним обставинам справи та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивач керував транспортним засобом у якому під час натиску на педаль тормозу не горіла лампа заднього лівого стоп сигналу, що не лише порушує законодавство, а й створює реальну загрозу безпеці дорожнього руху, а працівником поліції винесено постанову у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об'єктивних обставин справи.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 07.03.2025 службовою особою поліцейським СРПП відділення поліції №3 ( смт Гусятин) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Романенко Віталієм Віталійовичем винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4218853, згідно з якою ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
В постанові зазначено, що ОСОБА_1 07.03.2025 року о 16 год. 00 хв. в м. Хоростків, по вул. Незалежності, 111, здійснив рух транспортним засобом і під час натиску на педаль тормозу не горить лампа заднього лівого стопу сигналу, чим порушив п. 31.1. Правил дорожнього руху - Технічний стан т/з та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 31.1. ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Так, відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Зі змісту норми статті 283 КУпАП також слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак з наявних у матеріалах справи доказів не надається можливим встановити, що поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови було дотримано вищевказаних приписів чинного законодавства.
Як встановлено судом з відеозапису наданого суду представником відповідача, на такому не зафіксовано керування т/з саме водієм ОСОБА_1 . Розпочинається наявний відеозапис, з часової позначки 07/03/25 15:43, на якому зафіксовано рух автомобіля AUDI н/з НОМЕР_1 , відеофіксація де не працював покажчик заднього лівого стоп зупинки (стоп-сигнал), який здійснює зупинку транспортного засобу біля узбіччя, ліворуч, по ходу руху. Потім зафіксовано момент, коли працівник поліції підходить до ОСОБА_1 , який заходить до магазину. Працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що відбувається відеофіксація події та повідомляє, що у автомобілі не горить лампа заднього лівого стопу сигналу, на що такий відповідає, що вже горить і він не водій, далі запитує водія щодо вживання алкоголю. Він також заперечує факт керування автомобілем, вказує, що в автомобілі знаходився як пасажир. В подальшому йому пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що працівником поліції не було взято до уваги пояснення ОСОБА_1 , що він не є водієм транспортного засобу, факт перебування його за кермом відповідачем не доведена. Наданим відеозаписом не підтверджується факт керування позивачем транспортним засобом.
Зазначені обставини встановлені в справі №596/345/25, за результатами розгляду якої закрито провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
За встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту що ОСОБА_1 07.03.2025 о 16 год. 00 хв. в м. Хоростків, по вул. Незалежності, 111, здійснював рух транспортним засобом і під час натиску на педаль тормозу не горіла лампа заднього лівого стопу сигналу, чим порушив п.31.1. Правил дорожнього руху - Технічний стан т/з та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, встановлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Також колегія суддів апеляційного суду поділяє думку суду першої інстанції про необхідність врахування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 травня 2020 року в справі № 240/12/17, що сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі “Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні “Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 242, 272, 286, 308, 309, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2025 року у справі №596/369/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк