25 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4532/25 пров. № А/857/34101/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Клим В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
суддя у І інстанції Ромазан В.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 08 травня 2025 року,
07 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4360904 від 26 березня 2025 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн та закрити провадження у справі.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2025 року у справі №607/7211/25 вказаний позов було задоволено частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4360904 від 26 березня 2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн скасовано, а справу передано на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
При цьому суд першої інстанції, застосувавши висновки Верховного Суду у постанові від 18 лютого 2020 року при розгляді справи №524/9827/16, дійшов висновку, що інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, чим порушено право особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та направлення справи на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
У апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУ НП) просило зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем допущено порушення Правила дорожнього руху, що підтверджується наданим суду відеодоказом, а постанова про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та законною.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом, постановою поліцейського СПД №1 (м.Підгайці) ВП №1 (м.Бережани) Тернопільського РВП ГУНП в Тернопільській області Стоколясою Б.Й. винесено постанову серії ЕНА № 4360904 від 26 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної за частиною 2 статті 122 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн за те, що той 26 березня 2025 року о 18:10 год в місті Підгайці по вул.Міцкевича,30 керував транспортним засобом марки «Renault Daster», д.н.з. НОМЕР_1 , та на нерегульованому перехресті при зміні руху не включив світловий покажчик повороту, чим порушив вимоги пункту 9.2 (б) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як визначено статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 9.2 (б) ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як видно з наданого суду відеозапису із відеореєстратора, що розміщений у службовому автомобілі під назвою 26.03.2025 (1) з 00:00:05 по 00:00:12, поліцейським зафіксовано порушення позивачем пункту 9.2 (б) ПДР України.
Таким чином, позивач дійсно допустив порушення Правил дорожнього руху.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Відповідно до частини другої статті 279 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно з частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 1222, частинами другою, третьою статті 1321, статтею 1322 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до частини п'ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою-третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 1322 цього Кодексу..
У статті 222 КУпАП чітко встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, чинним на час виникнення спірних відносин законодавством було передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою управління Національної поліції справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо.
Водночас, судом встановлено, що позивачу було роз'яснено його права та обов'язки, суть вчиненого ним порушення, оголошено та вручено примірник оспорюваної постанови.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень у суді.
В постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №487/2179/17 зроблений правовий висновок, відповідно до якого при застосуванні посадовою особою спрощеної процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо виключається. При цьому реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень у суді.
Приймаючи до уваги, що винесення постанови відповідачем за частиною 2 статті 122 КУпАП було здійснене за наслідками скороченого провадження на місці вчинення правопорушення, не надання позивачу можливості скористатися правом на правову допомогу в даному випадку не може вважатися порушенням, що могло б потягнути за собою скасування оскаржуваної постанови.
При цьому апеляційний суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на правовий висновок, зроблений Верховним Судом у справі № 524/9827/16, з приводу того, що оскільки інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, то такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Обставини справи, що переглядалась Верховним Судом, не є релевантними до встановлених судом обставин у справі, що розглядається, оскільки поліцейським не відмовлено у розгляді клопотання про перенесення розгляду справи, фактично надано час, хоча і незначний з урахуванням спеціального порядку притягнення до відповідальності особи за частиною 2 статті 122 КУпАП, для отримання позивачем правової допомоги у спілкуванні з адвокатом у телефонному режимі, надано час для можливості приїхати адвокату, при повторному розгляді аналогічного клопотання відмовлено у його задоволенні з наведенням підстав та аргументів такої відмови.
Відповідно до частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із приписами частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного адміністративно-правового спору допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити.
Скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 травня 2025 року у справі №607/7211/25 та прийняти постанову, якою постанову серії ЕНА №4360904 від 26 березня 2025 року залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 26 вересня 2025 року.