29 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/3021/25 пров. № А/857/24303/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року про відмову в забезпеченні позову постановлену суддею Дерех Н.В. у м. Тернополі у справі №500/3021/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
19 травня 2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування розпорядження №316 від 14.03.2025.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження № 316-л від 14.03.2025 Головного управління ДПС у Тернопільській області про анулювання ліцензії на оптову торгівлю пальним за відсутності місць для оптової торгівлі товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ», реєстраційний номер 990614202200232 терміном дії з 13.05.2022 по 13.05.2027, до набрання законної сили рішенням у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування розпорядження №316-л від 14.03.2025.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення вимог заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вимоги, які заявлені у заяві про забезпечення позову заходи є спів мірними із заявленими позивачем вимогами, заявлений заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 13.05.2022 ТОВ «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» видано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614202200232 з терміном дії « 13.05.2022 до 13.05.2027».
Наказом «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» №545-п від 27.02.2025 року встановлено проведення з 26.02.2025 року фактичної перевірки ТОВ «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» за адресою провадження діяльності: Тернопільська область, Тернопільський район, м. Тернопіль, вул.Білецька, буд. 36-А, офіс 29.
Уповноваженими особами Головного управління ДПС у Тернопільській області не виявлено фактичного перебування ТОВ «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ»» адресою, про що складено Акт №94/19-00-09-01/44672536 про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності платника податків.
Після цього, Головним управління ДПС у Тернопільській області прийнято розпорядження від 14.03.2025 № 316-л про анулювання ліцензії на оптову торгівлю пальним за відсутності місць для оптової торгівлі ТОВ «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» за реєстраційним номером 990614202200232 з терміном дії з 13.05.2022 до 13.05.2027 за адресою місцезнаходження: Україна, Тернопільська область, Тернопільський район, м.Тернопіль, вул. Білецька, буд. 36-А, офіс 29.
Враховуючи те, що розпорядження № 316-л від 14.03.2025 Головного управління ДПС у Тернопільській області, яким анульовано ліцензію на оптову торгівлю пальним позивачем спричиняє прямі негативні наслідки для провадження господарської діяльності підприємства, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову.
Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що з доводів товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову й вимагав невідкладного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Необхідності вжиття таких заходів у цьому конкретному випадку не доведено заявником, як і не надано належних і достатніх доказів на підставі яких судом може бути надано оцінку наявності небезпеки завдання шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення по суті спору.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
У зв'язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення
При цьому, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними або невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків.
Згідно до абзацом другим пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Із наведених у заяві обґрунтувань та наявних справі доказів на підтвердження доводів, що викладені у заяві, не можливо встановити очевидність протиправних дій відповідача. Разом з тим, перевірка протиправності оскаржуваних дій можлива лише в ході з'ясування усіх фактичних обставин справи при розгляді її по суті, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності. Тобто, встановлення ознак протиправності дій відповідача є фактично вирішенням розглядуваного спору по суті, що є неприпустимим при вирішенні заяви.
Обґрунтовуючи заяву позивач покликається на те, що можливість здійснення своєї основної господарської діяльності (оптова торгівля пальним) беззаперечно напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії. Заявник вказує, що не забезпечення позову щодо зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії до набрання законної сили рішення суду у справі про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії № 316-л від 14.03.2025 невідворотно призведе до негативних фінансових наслідків в частині відсутності суттєвого прибутку Товариства, що в свою чергу напряму вплине на виплату заробітної плати працівникам Товариства та беззаперечно приведе до скорочення штату.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що безумовно рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний негативний вплив на суб'єктів господарювання, зокрема, на їх господарську діяльність. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Разом з цим, заявником у цій справі не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» зареєстроване 11.04.2025, як юридична особа, одним із видів діяльності є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71). Місцем знаходження юридичної особи зазначено: 46008, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Медова, будинок 18, поверх 2.
Зі змісту долученого до заяви про забезпечення позову витягу з розпорядження Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14.03.2025 за №316-л випливає, що ліцензію на оптову торгівлю пальним за відсутності місць оптової торгівлі, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ», анульовано у зв'язку із встановленням факту відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності.
Проте, апеляційний суд зазначає, що при зверненні із заявою про забезпечення позову від 25.04.2025 товариством з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» не надано доказів здійснення господарської діяльності, в тому числі і за зареєстрованим місцезнаходженням.
Разом з тим, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що товариством з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» окрім основного виду діяльності: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, також вказано здійснення інших видів діяльності, а саме: 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 Складське господарство; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 35.12 Передача електроенергії; 35.13 Розподілення електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією; 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що заявник не обґрунтував нездійснення ТОВ «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» будь-якого іншого виду діяльності із вище перелічених. Наявність на Товаристві працівників не підтверджує виконання ними роботи пов'язаної з оптовою торгівлею твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Не надано доказів наявності у власності чи у користуванні товариства транспортних засобів для перевезення палива.
Суд першої інстанції вірно зазначає, що після вирішення спору у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ», у разі його задоволення, позивач зможе безперешкодно продовжити свою господарську діяльність, а в разі завдання йому шкоди оскарженим розпорядженням відповідача, в тому числі у вигляді упущеної вигоди, та її доведення, просити про відшкодування такої у встановленому законом порядку.
Верховний Суд, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 та у справах №640/23179/19, №460/549/20, №826/16216/18 зазначив, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акту суб'єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
У вищезгаданих провадженнях Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб'єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Вирішуючи заяву про забезпечення по суті, суд також враховує правову позицію, що викладена Верховним Судом у постанові від 05.02.2024 у справі №140/5638/23, якою суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви суб'єкта господарювання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпоряджень компетентного органу про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, раніше виданих цьому суб'єкту.
Тобто, сам по собі факт прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично підтверджувати те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з доводів товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову й вимагав невідкладного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене свідчить на користь висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
В контексті наведеного суд апеляційної інстанції зазначає, що інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Відмова у задоволенні такої заяви не є обмеженням доступу до правосуддя, так як не перешкоджає подальшому судовому розгляду вимог позову у спосіб, що наведений позивачем у відповідному позові.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до положень частини третьої статті 154 та пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ» залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року про відмову в забезпеченні позову, постановлену у справі № 500/3021/25, - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк