16 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5093/24 пров. № А/857/27668/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,
за участю секретаря судового засідання: Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року з питань встановлення або зміни способу і порядку виконання рішення, постановлену суддею Кравців О.Р. у м. Львові у порядку письмового провадження у справі № 380/5093/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 з 01.03.2024 індексації пенсії та виплати пенсії у неповному розмірі, з обмеженням її максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.03.2024 здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та здійснити виплату з урахуванням проведених виплат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
12 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №380/5093/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача суми доплати пенсії за період з березня 2024 року по липень 2024 року в розмірі 7500,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що рішення суду в частині виплати перерахованої пенсі не виконується відповідачем вже понад два місяці, що відповідно до абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України є підставою для зміни способу і порядку його виконання.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.
В апеляційній скарзі вказує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду ці справі негативним чином не може впливати на пенсійний орган чи виконання ним своїх повноважень. Зауважує, що основною функцією судового рішення є відновлення порушених прав позивача. Задля цього відновлення Держава визначає пріоритет інтересів постраждало сторони - стягувача, порушені права якої було визнано та поновлено судом і видано відповідний виконавчий документ. Покликаючись на ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначає, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статею 8 Конституції України принципу верховенства права. У разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Разом з тим, Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі також - Закон № 4094-IX), який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту частин першої-третьої статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Судом встанолено та не заперечується позивачем, шо пенсійним органом на виконання рішення у справі №380/5093/24 проведено нарахування доплати до пенсії. Заборгованість пенсії відповідно до рішення суду становить 7500 грн.
Водночас, відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Згідно статті 8 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 зазначав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Водночас слід зазначити, що органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, реалізовуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами» у межах виділених асигнувань.
При цьому, Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нищого рівня - Пенсійний фонд України.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого територіального органу Пенсійного фонду України.
У свою чергу, згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Суми пенсії, нараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
Враховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення по даній конкретній справі вжито всіх можливих (конкретних) заходів. Проведення виплати заборгованості за рішенням суду не належить до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, який, в свою чергу, не має повноважень і можливості вплинути на Пенсійний фонд України чи Міністерство соціальної політики України.
Також апеляційний суд враховує, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю ГУ ПФУ, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу ПФУ) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у вказаній справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, тому апеляційний суд вважає безпідставними доводи заявника, які наведені в заяві про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №380/5093/24.
Резюмуючи наведене, апеляційний суд наголошує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть покликатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Висновки аналогічні за змістом викладені Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні питання щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення судом першої інстанції не допущено порушення вимог процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року з питань встановлення або зміни способу і порядку виконання рішення, постановлену у справі №380/5093/24, - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 26.09.25