29 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/56/25 пров. № А/857/9006/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року (ухвалене головуючим суддею Мірінович У.А. у м. Тернополі) у справі № 500/56/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №191950012507 від 04.12.2024 про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести з 28.11.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 з урахуванням довідок про складові заробітної плати №721/5/19-00-10-31 від 28.11.2024 та № 722/5/19-00-10-31 від 28.11.2024, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, зарахувавши йому до стажу державної служби період його роботи з 31.07.1990 по 27.11.2024 в органах державної податкової служби.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що його стаж державної служби становить понад 20 років, а тому він підпадає під умови, визначені пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положеннями Закону України «Про державну службу» для переведення з 28.11.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 з урахуванням довідок про складові заробітної плати №721/5/19-00-10-31 від 28.11.2024 та № 722/5/19-00-10-31 від 28.11.2024, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №191950012507 від 04.12.2024 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 28.11.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи з 01.07.1990 по 27.11.2024 в органах державної податкової служби. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби, оскільки він з 31.07.1990 по 27.11.2024 працював в органах державної податкової служби, прийняв присягу державного службовця (03.03.1995), обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII порядку, а також те, що одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивачем відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 02.06.2021 отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
28.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
До заяви про перерахунок пенсії, серед іншого, позивач додав довідки, видані Головного управління ДПС у Тернопільській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця: №722/5/19-00-10-31 та №721/5/19- 00-10-31 від 28.11.2024.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №191950012507 від 04.12.2024 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.
Позивач вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №191950012507 від 04.12.2024 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон №1058-IV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".
01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі також - Закон №889-VIII), згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі також - Закону №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно частини першої статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII - 01.05.2016, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Згідно пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Відтак, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Таким чином, після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 за результатом розгляду зразкової справи №822/524/18.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження трудової діяльності позивача на державній службі, в органах державної податкової служби, присвоєння персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 14.10.1978 та у вкладиші до трудової книжки НОМЕР_2 від 05.01.2025 містяться наступні записи:
з 01 липня 1990 року по 30 квітня 1992 року на посаді старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування корпоративних та громадських організацій Тернопільської державної податкової інспекції;
з 01 травня 1992 року по 15 жовтня 1992 року на посаді начальника сектора - головного державного податкового інспектора сектору оподаткування громадських організацій та споживчої кооперації відділу оподаткування корпоративних та громадських організацій Тернопільської державної податкової інспекції;
з 16 жовтня 1992 року по 27 вересня 1993 року на посаді головного державного податкового ревізор-інспектора - начальника сектору оподаткування громадських організацій відділу оподаткування корпоративних та громадських організацій Тернопільської державної податкової інспекції;
з 28 вересня 1993 року по 26 грудня 1995 року на посаді заступника начальника відділу аудиту фізичних осіб Тернопільської державної податкової інспекції;
з 27 грудня 1995 року 25 листопада 1996 року на посаді начальника відділу податкових розслідувань Тернопільської державної податкової інспекції;
з 26 листопада 1996 року по 25 лютого 1997 року на посаді заступника начальника відділу податкових розслідувань Державної податкової адміністрації у м. Тернополі;
з 26 лютого 1997 року по 09 квітня 1998 року на посаді начальника відділу податкових розслідувань управління податкової поліції Державної податкової адміністрації у м. Тернополі (з 17 лютого 1998 року - Державної податкової інспекції в м. Тернополі);
з 10 квітня 1998 року по 01 серпня 2004 року на посаді начальника відділу документальних перевірок державної форми власності Державної податкової інспекції в м. Тернополі;
з 02 серпня 2004 року по 31 серпня 2005 року на посаді начальника відділу документальних перевірок за галузевою ознакою Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції;
з 01 вересня 2005 року по 08 січня 2007 року на посаді завідувача сектору документальних перевірок Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції;
з 09 січня 2007 року по 11 березня 2008 року на посаді начальника відділу документальних перевірок управління аудиту юридичних осіб Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції;
з 12 березня 2008 року по 02 липня 2008 року на посаді начальника відділу проведення податкового аудиту платників податків Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції;
з 03 липня 2008 року по 05 листопада 2009 року на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту управління податкового контролю юридичних осіб Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції;
з 06 листопада 2009 року по 28 лютого 2011 року на посаді начальника відділу внутрішнього контролю та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції;
з 01 березня 2011 року по 26 березня 2012 року на посаді начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції;
з 27 березня 2012 року по 06 серпня 2013 року на посаді начальника відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби;
з 07 серпня 2013 року по 07 січня 2014 року на посаді старшого державного інспектор відділу забезпечення доступу до публічної інформації та організації розгляду звернень громадян управління обслуговування платників податків Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області;
з 08 січня 2014 року по 04 січня 2015 року на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області;
з 05 січня 2015 року по 21 лютого 2016 року на посаді головного державного інспектора сектору організації розгляду звернень та забезпечення доступу до публічної інформації управління реєстрації платників та електронних сервісів Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області;
з 22 лютого 2016 року по 08 серпня 2017 року на посаді завідувача сектору організації роботи ЦОП та надання адміністративних послуг управління обслуговування платників Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області;
з 09 серпня 2017 року по 31 січня 2018 року на посаді головного державного інспектора відділу організації роботи ЦОП та надання адміністративних послуг управління обслуговування платників Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області;
з 01 лютого 2018 року по 17 вересня 2018 року на посаді завідувача сектору організації роботи ЦОП та надання адміністративних послуг управління обслуговування платників Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області;
з 26 жовтня 2018 року по 25 листопада 2018 року на посаді заступника начальника відділу Тернопільської державної податкової інспекції Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області;
з 26 листопада 2018 року по 02 вересня 2019 року на посаді заступника начальника відділу ведення ДФФО, обліку платників податків та об'єктів оподаткування Тернопільської державної податкової інспекції Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області;
з 03 вересня 2019 року по 16 грудня 2019 року на посаді заступника начальника відділу обслуговування платників, ведення ДРФО, обліку платників та об'єктів оподаткування Тернопільської державної податкової інспекції Тернопільського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області;
17 грудня 2019 року по 03 вересня 2020 року на посаді заступника начальника відділу податкових сервісів, ведення ДРФО, обліку платників та об'єктів оподаткування Тернопільської державної податкової інспекції Тернопільського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області;
з 04 вересня 2020 року по 04 січня 2021 року на посаді начальника відділу з надання адміністративних послуг платникам податків і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску Тернопільської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Тернопільській області;
з 05 січня 2021 року по 27 листопада 2024 року на посаді начальника відділу з надання адміністративних та інших послуг Тернопільської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Тернопільській області.
Присвоєні спеціальні звання:
«інспектор податкової служби І рангу» - 28 жовтня 1992 року;
звання «радник податкової служби 3 рангу» - 01 листопада 1998 року;
спеціальне звання «Радник податкової служби ІІ рангу» - 01 квітня 2005 року;
спеціальне звання «радник податкової та митної справи ІІ рангу» - 01 січня 2014 року.
03 березня 1995 року позивач прийняв присягу державного службовця;
07 серпня - 2013 року було присвоєно 13 ранг державного службовця відповідно до Закону - № 3723-ХІІ;
03 вересня 2019 року - 5 ранг державного службовця;
04 вересня - 2022 року - 4 ранг державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII;
03.03.1995 - прийняв присягу Державного Службовця.
Таким чином, позивач у період з 01.07.1990 по 27.11.2024 працював на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в цій службі обіймав і станом на 01.05.2016.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Частиною 18 ст. 37 Закону №3723-XII врегульовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання законної сили Законом України №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Абзацами другим та третім пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апаратів державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Частиною 1 статті 4 Закону №509-XII визначено, що державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини 1, 4 статті 15 цього Закону).
Згідно ст. 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержували заробітну плату за рахунок державного бюджету, - мають право на зарахування періодів такої роботи до стажу державної служби.
Згідно п.343.1 - 343.2 ст.343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Відповідно до абз. 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16а та постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, де суд касаційної інстанції зазначив, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідного статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Відтак, періоди роботи позивача з 31.07.1990 по 27.11.2024 працював в органах державної податкової служби зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Враховуючи наведене вище, можна дійти висновку, що територіальний орган Пенсійного фонду без детального з'ясування обставин та документів поданих позивачем для призначення пенсії, прийняв рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії.
Частиною першою статті 58 Закону №1058-IV визначено, що пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
У спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 28.11.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи з 01.07.1990 по 27.11.2024 в органах державної податкової служби.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 500/56/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула