Справа № 357/5020/25
Провадження № 2-а/357/71/25
29 вересня 2025 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сомок О. А. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
Стислий виклад позицій сторін
У квітні 2025 року адвокат Нечаєва Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Просить скасувати постанову та закрити провадження у справі, стягнути з відповідача понесені їм судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 19.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову про адміністративне правопорушення, якою визнано винним громадянина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн.
У даній постанові зазначено, що підставою її складення є матеріали адміністративної справи за протоколом від 12.03.2025 року № 920. Однак такий протокол складався не ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 . За його змістом ОСОБА_1 начебто не з'явився на повістку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку саме повістку та на яку дату у протоколі не конкретизовано, протокол не містить ані підпису ОСОБА_1 , ані даних про надіслання примірника йому.
Водночас, позивач зауважує, що наручно отримував повістку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.02.2025 року № 15271 з вимогою з'явитися на 9:00 год 07.02.2025 року з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. У визначений день ОСОБА_1 з'явився, медичний огляд пройшов, про що свідчить направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 до Голови Білоцерківської військово-лікарської комісії на проходження медичного огляду, картка медичного огляду проходження медичного огляду, довідка військово лікарської комісії.
Окрім того, позивач повторно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 25.02.2025 року для виготовлення паперового примірника військово-облікового документу та отримав його.
12.03.2025 року ОСОБА_1 було зупинено ІНФОРМАЦІЯ_5 на блокпості та виписано повістку з вимогою з'явитися у ІНФОРМАЦІЯ_1 19.03.2025 року о 09.00 год. для уточнення облікових даних. Відповідно 19.03.2025 року о 09.00 год. ОСОБА_1 з'явився у ІНФОРМАЦІЯ_1 , жодних протоколів у його присутності не складали, оскільки дані уточнені, правила військового обліку не порушено, що зокрема підтверджується електронним військовообліковим документом у якому відсутні відмітки про порушення правил військового обліку. Дані оновлено вчасно 20.05.2024 року.
Під час кожного візиту до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 пред'являв паспорт громадянина України з діючою від 2019 року пропискою за адресою: АДРЕСА_1 , як документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, окрім того такі ж дані адреси місця проживання відображає витяг з реєстру територіальних громад, однак у матеріалах адміністративної справи наявна інформація про скерування документів ІНФОРМАЦІЯ_15 - повістки та постанови на іншу адресу: АДРЕСА_2 . Причини невірного зазначення цих даних у ІНФОРМАЦІЯ_14 позивачу невідомі та не залежать від його волі, оскільки відповідно до ч.5 ст.5 та ст.6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_15, які вносять, обробляють та зберігають в базі даних Реєстру персональні дані військовозобов'язаних, до яких зокрема належить їх місце проживання та місце перебування.
Процесуальні дії у справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 головуючим суддею визначено Сомок О.А. та матеріали передані для розгляду 11.04.2025.
21.04.2025 ухвалою судді позовна заява залишена без руху та надано термін на усунення недоліків. Позивач недоліки позову усунув у визначений в ухвалі строк..
Ухвалою судді від 01.05.2025 року відкрито провадження у даній справі, повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , за результатами якої ухвалено постанову ІНФОРМАЦІЯ_1/181/25 від 19.03.2025. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В матеріалах справи наявне зворотне поштове повідомлення про отримання 09.05.2025 копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками уповноваженим представником відповідача - ОСОБА_4.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувані ухвалою суду від 01.05.2025 документи до суду не надав, своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень чи клопотань на адресу суду не направив.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Керуючись ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На підставі ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
19 березня 2025 року постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1/181/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень. Копію постанови направлено поштою 19.03.2025 року.
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 була направлена повістка на адресу: АДРЕСА_2 про його виклик в ІНФОРМАЦІЯ_1 на 25.01.2025 на 14:00 год. Вказане поштове відправлення не було вручене та повернулось до відправника з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою.
ОСОБА_1 не з'явився у визначену дату та час, порушивши вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210(1) КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 12.03.2025 №920, складеного офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 л-том ОСОБА_3 , вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина ОСОБА_1 , однак в зазначену дату та час не з'явився, про причини неявки не повідомив, у зв'язку із цим не дотримався вимог абз. 2 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.3 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 р. в частині неявки за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин, тим самим не виконав свій військовий обов'язок, чим скоїв правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , придатний до військової служби на підставі довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_13 від 07.02.2025. Згідно даних ІНФОРМАЦІЯ_14, ОСОБА_1 військовозобов'язаний, має військово-обліковий документ НОМЕР_4 та номер в реєстрі ІНФОРМАЦІЯ_16. Адреса проживання зазначена: АДРЕСА_2 , номер телефону НОМЕР_1 , дані уточнено вчасно.
Відповідно до Витягу з реєстру Узинської територіальної громади ОСОБА_1 з 25.09.2019 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 викликався повісткою №15271 від 06.02.2025 року на 07.02.2024 року о 09:00 годині з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Наявне направлення для проведення медичного огляду ОСОБА_1 від 07.02.2025 №1393.
Згідно картки медичного огляду КНП «Рокитнянської багатопрофільної лікарні», про те, що ОСОБА_1 здоровий. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії, ОСОБА_1 є придатним до віськової служби.
Мотиви, з яких виходить суд та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Так, згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Суд зазначає, що у відповідності до положень ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Згідно вимог ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі ( ч. 2, 3, 4 ст. 256 КУпАП).
Отже, за змістом наведених правових норм КУпАП притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, що передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції чи закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_15 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_15 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_15.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19.05.2024 набув чинності Закон № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Вказана норма є бланкетною і при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно із ч. 7 ст. 1 вказаного Закону, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_15 Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - ІНФОРМАЦІЯ_15).
Пунктом 3 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_15 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_15), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абзацу 11 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_15, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_15 або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1487 від 30.12.2022 (Додаток 2), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_15, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до ІНФОРМАЦІЯ_15, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_15, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.3 зазначених Правил, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Постановою від 16 травня 2024 р. № 560 Кабінет Міністрів України затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, згідно якого належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_15 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_15 під час уточнення своїх облікових даних.
Пунктом 34 Порядку визначено, що Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_15 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_15 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Порядок вручення поштових відправлень передбачений Правилами надання послуг поштового зв'язку, які затверджені Постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 .
У пункті 82 Правил надання послуг поштового зв'язку (в редакції від 10 жовтня 2023 р. № 1071 та зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 1147 від 08.10.2024) передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою "Повістка ІНФОРМАЦІЯ_15" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ІНФОРМАЦІЯ_15".».
«Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ІНФОРМАЦІЯ_15", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.».
Відповідно до п.41 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_15 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_15 під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_15 іншої адреси місця проживання.
Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідна сукупність таких обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
З матеріалів справи судом встановлено, що судова повістка безпосередньо ОСОБА_1 вручена не була. Докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_15» в матеріалах справи відсутні. Окрім того, постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не містить дати поштового відправлення та трекінга такого відправлення, що унеможливлює його відслідковування.
Відтак, у розумінні п.41 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, ОСОБА_1 не може вважатися таким, що був належним чином оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому він не може нести юридичну відповідальність за неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 25.01.2025.
Суд зауважує, що ОСОБА_1 вчасно оновив свої дані, що слідує з додатку «ІНФОРМАЦІЯ_14», отримавши повістку про виклик на 07.02.2025, з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 , пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) 07.02.2025, зазначене свідчить, що він не уникав свого обов'язку, як військовозобов'язаний та виконав вимоги законодавства щодо військового обліку.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, зазначає, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
В свою чергу, відповідач в судове засідання свого представника не направив, будь-яких доказів в спростування позиції позивача не надав, не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Окрім того, суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1ст. 296 КУпАП, скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.
Відповідно до вимог п. п. З, 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №787 від 3 вересня 2013 року, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. (Пунктт 5) У разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України "Про виконавче провадження", такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви. Платник подає заяву про повернення коштів з бюджету з обов'язковим зазначенням інформації, наведеної в абзаці сьомому цього пункту (крім причини повернення коштів з бюджету), та номера відповідного судового рішення, копію відповідного судового рішення, засвідчену належним чином, та копію платіжної інструкції, згідно з якою органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету, або відповідну інформацію, зазначену в такій платіжній інструкції.
При вирішенні питання стягнення судових витрат, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при подачі даного позову сплатив судовий збір у розмірі 969,00 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 19, 55, 62 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 124, 126, 132, 139, 159, 171, 205, 242, 268, 286 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1/181/25 від 19.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у сумі 969,00 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
СуддяО. А. Сомок