Справа № 209/4424/25
Провадження № 2/209/1678/25
25 вересня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
представника позивача Міка А.Ю., яка приймає участь в режимі відеоконференції
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського через систему «Електронний суд» з позовною заявою звернулося Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", в інтересах якого діє представник Ляр Д.Ю. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22.11.2021 у розмірі 193271,10 грн, яка складається з наступного: 155525,47 грн - заборгованість за тілом кредиту; 37745,63 грн - заборгованість за простроченими відсотками та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Стислий виклад позовних вимог.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-Заяву б/н від 22.09.2021 та приєднався до умов та правил надання банківських. На підставі анкети відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії жовтень 2025 року. В подальшому відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримав наступну картку № НОМЕР_2 строк дії березень 2026 року, тип картки Універсальна. Таким чином, Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач отримуючи кредитні картки фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач ОСОБА_1 станом на 14 травня 2025 року має заборгованість у розмірі 193271 грн. 10 коп., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 155525 грн. 47 коп., заборгованість за простроченими відсотками 37745 грн. 63 коп. Вказану суму, а також витрати по сплаті судового збору, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача на свою користь.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 04 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 23 липня 2025 року.
23 липня 2025 року справу знято з розгляду у зв'язку з участю судді у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та відкладено на 10.09.2025.
10 вересня 2025 року справу знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на листку непрацездатності та відкладено на 25 вересня 2025 року.
У судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» Міка А.Ю. підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та на підставі долучених доказів до позовної заяви.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» ( а.с. 87, 94, 103).
Про проведення судового засідання відповідач також повідомлявся та викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, відзив проти позову не надав.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).
Приписами частини 2статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Постановою правління НБУ №58 від 03.05.2023 Про затвердження Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку визначено, що надавач платіжних послуг за результатами процедури посиленої автентифікації користувача платіжної послуги створює код автентифікації. Для створення коду автентифікації надавач платіжних послуг використовує багатоцільові пристрої або програмне забезпечення, призначене для цілей автентифікації користувача платіжних послуг. Код автентифікації повинен бути стійким до його підробки та стійким до розкриття будь-якого з елементів посиленої автентифікації, з використанням яких цей код було створено. Для забезпечення стійкості коду автентифікації надавач платіжних послуг застосовує такі технологічні рішення, як створення та перевірка справжності одноразових паролів, електронних підписів чи інші підтвердження з використанням криптографічних засобів захисту інформації, що містяться в елементах посиленої автентифікації.
Частина 1статті 663 ЦК України вказує на те, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умов розроблює підприємець (в даному випадку банк).
Так як умови договору розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на редакцію статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
В частини 1статті 1048 ЦК України вказано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як зазначено в статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Судом установлено, що 22.11.2021 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювана кредитна лінія до 200000 грн. (п.1.2. Договору); тип кредитної карти - картка «Універсальна»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних - 42,0% (п.1.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність - сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); розмір мінімального обов'язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн. щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_1 підписано власноруч у системі самообслуговування Приват24, за допомогою ОТР пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу. Використання ОТР паролю погоджено з відповідачем у заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 10.08.2021, яка підписана останнім власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 «Про затвердження положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
На підставі укладеного договору отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер № НОМЕР_1 , строк дії жовтень 2025 року, тип «Універсальна».
В подальшому відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримав наступну картку № НОМЕР_2 строк дії березень 2026 року, тип картки Універсальна, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 16.05.2025 (а.с. 54).
Згідно довідки про зміну умов кредитування кредитної картки оформленої на ім'я ОСОБА_1 встановлено, що 22.11.2021 кредитний ліміт по картці, яку видано на підставі укладеного договору від 22.11.2021 становив 5000 гривень, який в подальшому збільшився до 155000 грн (а.с. 53).
Випискою про рух коштів по картах відповідача (а.с.31-52) судом встановлено, що ОСОБА_1 активно користувався кредитними картками як з часу видачі стартової кредитної картки №5168752001711111 після встановлення початкового кредитного ліміту так і на момент видачі картки №4149609014831590 Універсальна, здійснюючи операції як зі зняття готівки, так і з поповнення картки, враховуючи зміну кредитного ліміту як у бік його збільшення, так і у бік зменшення за весь час користування кредитними коштами банку, що свідчить про погодження відповідачем про такі зміни кредитного ліміту по картці.
Відповідно до розрахунку банку, сума заборгованості відповідача за основним боргом по кредиту становить 155525,47 грн.
Відповідачем не було подано суду будь-яких доказів, які б спростовували факт отримання ним кредитної картки, встановлення на неї кредитного ліміту, який в подальшому збільшувався до 155000 грн, а також відсутності у нього заборгованості за кредитним договором б/н від 22 листопада 2021 року.
Слід звернути увагу на те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, та береться судом до уваги у сукупності з іншими доказами.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Щодо заборгованості за відсотками у розмірі 37745,63 грн суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 22.11.2021 підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в якій серед іншого визначено розмір відсоткової ставки 42,0 % річних для картки типу Універсальна.
Таким чином, сторони узгодили умови договору щодо розміру процентів за користування кредитними коштами у розмірі 42,0 % річних. Отже, починаючи з 22.11.2021 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 42,0%.
Також сторонами узгоджено, що проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.
Отже, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кошти у вигляді кредитного ліміту, який періодично змінювався банком, на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42,0 % річних.
В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості та виписку з рахунку відповідача.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України.
Отже, відповідач фактично отримував кредитні кошти та використовував їх, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку, що надані АТ КБ «ПриватБанк» у справі докази є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач відповідно до наданого позивачем розрахунку, який узгоджується із випискою за картковим рахунком, користувався кредитними коштами, наданими йому АТ КБ «Приватбанк» за договором б/н від 22.11.2011 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, обізнаний про необхідність сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 42,0 % річних (протилежного суду не доведено), у зв'язку з чим має зобов'язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.
В свою чергу, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також зважаючи на вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором б/н від 22.11.2021у розмірі 193271,10 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі, враховуючи подання позову через систему «Електронний суд», з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесений ним судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 211, 247, 259, 263-268, 354-355 ЦПК України, суд-
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 22.11.2021 у розмірі 193271 (сто дев'яносто три тисячі двісті сімдесят одна) гривня 10 копійок, яка складається з: 155525 гривень 47 копійок заборгованість за тілом кредита; 37745 гривень 63 копійок заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення 29 вересня 2025 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА