23 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/16299/25
Провадження № 22-ц/820/2051/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретар: Плінська І.П.,
за участю представника апелянта ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29 липня 2025 року (суддя Кульбаба А.В.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування арешту нерухомого майна,
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування арешту нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою старшого слідчого СВ ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області Пилипчука К.А. від 18.04.2007 року в межах кримінальної справи №19\4481 накладено арешт на майно, яке особисто належить ОСОБА_3 , де б воно не знаходилось і в чому не виражалось. Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 квітня 2008 року( справа №19\4481) задоволено цивільний позов до ОСОБА_3 та стягнуто з останнього на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» 51, 30 грн. Однак, при винесенні вироку суд не вирішив питання щодо накладеного слідчим арешту на майно ОСОБА_3 . Згідно інформації з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна на підставі вказаної постанови слідчого.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка як дружина померлого після відкриття спадщини після смерті чоловіка у квітні 2025 року звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Верхомій Л.О., однак у зв'язку із зареєстрованим арештом на все нерухоме майно померлого чоловіка, вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину. Зазначила, що не вирішення при ухваленні вироку питання щодо зняття арешту (скасування) арешту з нерухомого майна її померлого чоловіка, наявність запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, свідчить про порушення її права як спадкоємця за законом на вступ у спадщину після смерті ОСОБА_3 та оформлення спадщини, враховуючи, що відсутні правові підстави для подальшого існування арешту на все майно померлого ОСОБА_3 .
Посилаючись на зазначене, позивачка просила суд скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_3 накладений постановою старшого слідчого СВ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області, майора міліції Пилипчука К.А. по кримінальній справі №19/4481 та зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта 20.04.2007 року за №10715570, запис щодо якого скасувати.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29 липня 2025 року скасовано арешт нерухомого майна, яке особисто належить ОСОБА_3 , де б воно не знаходилось і в чому не виражалось, що накладений постановою старшого слідчого СВ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області майора міліції Пилипчука К.А. від 18 квітня 2007 року по кримінальній справі № 19/4481, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 4845036, зареєстровано 20 квітня 2007 року за № 4845036 реєстратором: Хмельницька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вулиця Шевченка, 79; підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, бн, 18.04.2007, ст. слідчий СВ ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області К.А. Пилипчук, кримінальна справа 19/4481; об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, яке належить боржнику; власник: ОСОБА_3 ; заявник: СВ МВС Хмельницької області.
Суд керувався тим, що наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна запису про арешт нерухомого майна, яке накладено в порядку КПК 1960 року і не знятого при постановленні вироку, порушує права спадкоємця ОСОБА_2 на вступ у спадщину та отримання свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з чим дійшов висновку про задоволення позову.
В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що апелянт не є належним відповідачем у даній справі, оскільки із самого позову не зрозуміло, яку саме вимогу позивач ставить до ГУНП в Хмельницькій області, вимоги в прохальній частині до ГУНП в Хмельницькій області відсутні. Крім того, постанову про накладення арешту на майно від 18.04.2007 року винесено слідчим СВ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області Пилипчуком К.А., який не являється підпорядкованим працівником юридичної особи - ГУНП в Хмельницькій області. На думку апелянта, у позивача фактично відсутня матеріально-правова вимога до ГУНП в Хмельницькій області - відсутній предмет спору, а арешт майна, накладений в порядку кримінального процесуального законодавства, підлягає скасуванню виключно в порядку кримінального судочинства.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Зазначає, що відповідно до постанови ВП ВС від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19, скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов'язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною, з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.
В судовому засіданні представник апелянта Чорний А.С. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення судом норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції або ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залученні до участі у справі.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 22 травня 1991 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
Постановою старшого слідчого СВ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області майора міліції Пилипчука К.А. від 18 квітня 2007 року по кримінальній справі № 19/4481 накладено арешт на нерухоме майно, яке особисто належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого в АДРЕСА_1 , податковий ідентифікаційний код НОМЕР_2 , де б воно не знаходилось і в чому не виражалось (а.с. 6).
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 квітня 2008 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Згідно ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік іспитового строку. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредиту в розмірі 51 грн. 30 коп. (а.с. 18-24).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 16).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_3 перебуває: 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 ; 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_3 ; зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 4845036, зареєстровано: 20 квітня 2007 року за № 4845036 реєстратором: Хмельницька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вулиця Шевченка, 79; підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, бн, 18.04.2007, Ст. слідчий СВ ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області К.А. Пилипчук, кримінальна справа 19/4481; об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, яке належить боржнику; власник: ОСОБА_3 ; заявник: СВ МВС Хмельницької області (а.с. 14-15).
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Такий же висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).
Із матеріалів справи вбачається, що постановою старшого слідчого СВ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області майора міліції Пилипчука К.А. від 18 квітня 2007 року по кримінальній справі № 19/4481 накладено арешт на нерухоме майно, яке особисто належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого в АДРЕСА_1 , податковий ідентифікаційний код НОМЕР_2 , де б воно не знаходилось і в чому не виражалось арешт особистого, з метою забезпечення виконання цивільних позовів.
За таких обставин АТ КБ «Приват Банк» ( як правонаступник ЗАТ КБ «Приват Банк») мало б бути залучене до участі по справі яка переглядається як співвідповідач.
Пунктами 3, 4 частини 5 статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції в порушення ч.5 ст.12, ст.51 ЦПК України не вирішив питання про можливість залучення до участі у справі АТ КБ «Приват «Банк як співвідповідача, що унеможливлює правильне вирішення спору.
Оскільки заміна неналежного відповідача або залучення іншої особи в якості співвідповідача передбачає розгляд справи спочатку на стадії розгляду справи судом першої інстанції, апеляційний суд вказаних порушень усунути не може, так як спір між належними сторонами попередньо повинен розглядатись судом першої інстанції.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог на зазначене уваги не звернув передчасно дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області судовий збір за подання апеляційної скарги 1453,44 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2025 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк