26 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 679/1273/24
Провадження № 22-ц/820/1868/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 червня 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ТОВ «Діджи Фінанс» зазначило, що 19 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський», банк) і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200508514 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 15 250 грн на строк з 19 квітня 2016 року до 19 квітня 2019 року, а та зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
На підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) від 15 червня 2020 року (лот №GL16N618071), ПАТ «Банк Михайлівський» відступило позивачу право вимоги до ряду боржників за кредитними договорами, в тому числі до ОСОБА_1
ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 19 червня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 45 533 грн 67 коп., яка складається з 14 970 грн 38 коп. заборгованості за кредитом і 30 563 грн 29 коп. заборгованості за процентами. Оскільки ОСОБА_1 прострочила виконання грошового зобов'язання, то вона повинна сплатити товариству 18 391 грн 88 коп. інфляційних втрат і 4 103 грн 77 коп. 3% річних.
За таких обставин ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 68 029 грн 32 коп. заборгованості за кредитним договором, яка складається з суми заборгованості - 45 533 грн 67 коп., суми інфляційних втрат - 18 391 грн 88 коп., суми 3% річних - 4 103 грн 77 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором №200508514 від 19 квітня 2016 року у розмірі 45 533 грн 67 коп., з яких: 14 970 грн 38 коп. - заборгованість по кредиту, 30 563 грн 29 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати зі сплати судового збору в сумі 1 621 грн 31 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в сумі 5 019 грн 75 коп.
Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за укладеним нею з ПАТ «Банк Михайлівський» кредитним договором, а тому з відповідачки на користь ТОВ «Діджи Фінанс» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість по кредиту та процентам. Оскільки на період дії карантину та воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, то позов про стягнення інфляційних втрат і прострочених процентів не підлягає задоволенню. Строк позовної давності за вимогами ТОВ «Діджи Фінанс» не сплив, оскільки його було продовжено на строк дії карантину та воєнного стану. У зв'язку з розглядом справи товариство понесло обґрунтовані витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу, які слід покласти на відповідачку пропорційно розміру задоволених вимог.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт одержання відповідачкою кредитних коштів і виникнення заборгованості за кредитним договором. Умови кредитного договору не відповідають вимогам Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-ХІІ) і не містять детальний розпис сукупної вартості кредиту. Також є неоднозначними умови щодо строку кредитування та процентної ставки, внаслідок чого неможливо встановити справжню волю сторін і фактичний розмір невиконаного зобов'язання. Позовна давність за вимогами товариства сплила, що є самостійною підставою для відмови в позові. Суд першої інстанції зазначив у рішенні певні обставини, які не підтверджені доказами, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ТОВ «Діджи Фінанс» не подало відзив на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
ОСОБА_1 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат і прострочених процентів, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
Щодо додаткових доказів
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
За змістом частини першої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази (в копіях): заяву (оферту) №200397397 від 3 грудня 2015 року, інформаційну картку «Помічник по користуванню кредитною карткою, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту від 3 грудня 2015 року, тарифи по продукту «МКредитка» від 3 грудня 2015 року, договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» №NSK200397397.
Водночас ОСОБА_1 просила апеляційний суд поновити строк на подання цих доказів.
Оскільки відповідачка не подала додаткові письмові докази в порядку та строки, передбачені процесуальним законом, а також не навела поважних причин їх несвоєчасного подання, то суд апеляційної інстанції відмовляє у поновленні процесуального строку для подання додаткових доказів і не приймає ці докази до розгляду.
До того ж, указані докази не стосуються предмету доказування.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд не врахував норми статей 3, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 18 Закону №1023-ХІІ.
У зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
19 квітня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» і ОСОБА_1 підписали заяву (оферту) №200508514 на укладення Договору про надання та використання платіжної картки, за змістом якої сторони уклали договір про надання банківських послуг у виді відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 з використанням платіжної картки MC Platinum для зарахування заробітної плати, соціальних та інших виплат, а також здійснення інших операцій.
В рамках укладеного договору ПАТ «Банк Михайлівський» надало ОСОБА_1 кредит на картковий рахунок у межах ліміту кредитування 15 000 грн у формі відновлювальної лінії, а та, у свою чергу, зобов'язалася повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами.
Сторони погодили такі умови кредитування: строк кредитування - 3 роки; мінімальний щомісячний платіж - 3% від фактично використаного кредиту в розрахунковому періоді на розрахункову дату, але не менше 50 грн та не більше суми існуючої заборгованості за договором; процентна ставка за кредитом - 58,8% річних; орієнтовна сукупна вартість кредиту - 24 815 грн 08 коп.;
Згідно з випискою по особовому рахунку в період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року ОСОБА_1 отримала та не повернула 14 970 грн 38 коп. кредитних коштів. Крім того, банк нарахував проценти за користування кредитними коштами у розмірі 30 563 грн 29 коп.
19 травня 2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (далі - ТОВ «ФК «Плеяда») був укладений договір факторингу №1905, за яким банк відступив ТОВ «ФК «Плеяда» за плату право вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
20 травня 2016 року між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» був укладений договір факторингу №1, згідно якого ТОВ «ФК «Плеяда» відступило ТОВ «ФК «Фагор» за плату раніше набуті ним від банку на підставі договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 права вимоги за кредитними договорами.
На прилюдних торгах (аукціоні), що відбулися 5 червня 2020 року, ТОВ «Діджи Фінанс» придбало лот №GL16N618071, який включав кредитний портфель фізичних осіб, відчужений на користь ТОВ «ФК «Плеяда» (з подальшою переуступкою ТОВ «ФК «Фагор»), у зв'язку із застосуванням правових наслідків нікчемного правочину.
Згідно з платіжним дорученням від 9 липня 2020 року №25 ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало ПАТ «Банк Михайлівський» вартість придбаного лоту у розмірі 5 307 308 грн 39 коп.
20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступив ТОВ «Діджи Фінанс» своє право грошової вимоги до позичальників за рядом кредитних договорів, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Пунктом 2 договору №7_БМ від 20 липня 2020 року визначено, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуває всі права кредитора за кредитними договорами в день настання відкладальної обставини відповідно до пункту 16 цього договору (зокрема, підписання договору сторонами), але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 липня 2021 року у справі №910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, а саме: зобов'язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2.
Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2 до зазначеного договору факторингу.
Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року №1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».
Зобов'язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року №1 і №2.
Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу №1 і №2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року №1 та додатках до нього.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Як передбачено частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що 19 квітня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір, згідно з яким банк надав відповідачці кредит у формі відновлювальної лінії в розмірі 14 970 грн 38 коп., а та зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року ПАТ «Банк Михайлівський» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Водночас на момент переходу цього права до позивача ОСОБА_1 не повернула кредит і не сплатила проценти на користь банку.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Діджи Фінанс» як нового кредитора слід стягнути заборгованість, у тому числі 14 970 грн 38 коп. неповернутого кредиту.
Твердження ОСОБА_1 щодо неоднозначності тлумачення сторонами умов кредитного договору та недоведеності надання первісним кредитором їй кредитних коштів не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції правильно встановив розмір неповернутого кредиту на підставі виписки по особовому рахунку. Цей розмір відповідачкою не спростований.
Водночас, суд неправильно визначив розмір заборгованості за процентами.
Однією з основних засад цивільного законодавства, визначених у статті 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Преамбулою Закону №1023-ХІІ встановлено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов'язки його сторін.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Умовами кредитного договору може бути встановлена плата позичальника за користування кредитними коштами (проценти), її розмір і порядок внесення боржником. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору, відповідно до яких фінансовим установам забороняється встановлювати для споживачів непропорційно великі суми компенсації.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 виснував, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
ТОВ «Діджи Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти у розмірі 30 563 грн 29 коп., які обчислені з розрахунку 58,8% річних від суми кредиту, що більш ніж у два рази перевищує розмір неповернутого кредиту (14 970 грн 38 коп.).
Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір боргу не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» процентів слід зменшити до 15 000 грн.
Суд першої інстанції помилково не звернув уваги на вказані обставини та неправомірно присудив з відповідачки проценти у повному розмірі.
Водночас апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо спливу позовної давності.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність - це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб'єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.
Законом установлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.
Позовна давність може бути застосована лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом першої інстанції рішення у справі.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 не повернула кредит і не сплатила проценти до 19 квітня 2019 року. Саме тоді у ПАТ «Банк Михайлівський» виникло право на позов. Натомість правонаступник банку - ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 4 серпня 2024 року.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 зробила заяву про застосування позовної давності (т. 1 а.с. 119-125).
Оскільки на всій території України з 2 серпня 2020 року діяв карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) і з 24 лютого 2022 року діяв воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації, на час яких в силу пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України перебіг позовної давності відповідно продовжено та зупинено, то строк позовної давності за вимогами ТОВ «Діджи Фінанс» не сплив.
В цій частині норми матеріального права застосовані судом правильно.
3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи
При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.
З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» слід стягнути 14 970 грн 38 коп. заборгованості за кредитом і 15 000 грн заборгованості за процентами, а всього - 29 970 грн 38 коп.
Щодо судових витрат
Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір і витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов ТОВ «Діджи Фінанс» заявлено з ціною 68 029 грн 32 коп. і задоволено на суму 29 970 грн 38 коп., тобто на 44,05% (29970,38?100:68029,32), а тому з ОСОБА_1 на користь товариства слід стягнути 1 067 грн 07 коп. судового збору за подання позову (2422,40?44,05%).
На підставі договору про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року №26 та додаткової угоди до цього договору від 15 лютого 2024 року (т. 1 а.с. 13-16) Адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» (далі - Адвокатське бюро) надавало ТОВ «Діджи Фінанс» професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. За умовами цього договору вартість послуг визначається згідно тарифної сітки (пункт 4.1). За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням юридичної допомоги і її вартість (пункт 4.4).
Із акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29 липня 2024року (т. 1 а.с. 11) слідує, що Адвокатське бюро надало ТОВ «Діджи Фінанс» юридичні послуги у виді складання та подання позовної заяви на суму 7 500 грн.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 заявила клопотання про зменшення розміру указаних судових витрат у зв'язку з невідповідністю їх критеріям співмірності та реальності.
Суд першої інстанції визнав такі доводи ОСОБА_1 необґрунтованими та присудив з неї на користь позивача 5 019 грн 75 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд керувався тим, що визначений Адвокатським бюро і ТОВ «Діджи Фінанс» розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Водночас оскільки за наслідками перегляду справи в апеляційному суді позов ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково (на 44,05%), то з ОСОБА_1 на користь позивача слід присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 303 грн 75 коп. (7500?44,05%).
Всього ОСОБА_1 повинна відшкодувати позивачу судові витрати за наслідком розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 4 370 грн 82 коп. (1067,07+3303,75).
ОСОБА_1 оскаржила рішення суду через підсистему «Електронний суд» в частині задоволених вимог про стягнення кредиту та процентів (на 66,93%) та сплатила за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 945 грн 57 коп. (2422,40?66,93%?150%?0,8).
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 34,18% ((45533,67-29 970,38)?100:45533,67), то з ТОВ «Діджи Фінанс» на її користь слід присудити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 665 грн (1 945,57?34,18%).
Враховуючи вимоги частини десятої статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає можливим звільнити ТОВ «Діджи Фінанс» від сплати ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати в суді першої інстанції у розмірі 3 705 грн 82 коп. (4370,82-665,00).
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 червня 2025 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором і судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження - 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 42649746) 29 970 гривень 38 копійок заборгованості за кредитним договором і 3 705 гривень 82 копійки судових витрат, а всього - 33 676 гривень 20 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Томіліна О.М.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27