Справа № 462/5592/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/847/25 Доповідач: ОСОБА_2
про відмову у відкритті апеляційного провадження
29 вересня 2025 року. Суддя Львівського апеляційного суду ОСОБА_2 у місті Львові перевіривши апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_3 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 22 вересня 2025 року відносно ОСОБА_4
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 22.09.2025 року частково задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.5 ст.27 ч.4 ст.189 КК України строк тримання під вартою строком до 20.11.2025 року з визначенням застави в розмірі 242240 гривень з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
На вказану ухвалу суду прокурор ОСОБА_3 подав апеляційну скарга, якою фактично оскаржується рішення суду першої інстанції про визначення обвинуваченому ОСОБА_4 розміру застави поряд з триманням під вартою.
Перевіривши апеляційну скаргу та оскаржувану ухвалу, приходжу до висновків, що апеляційне провадження не може бути відкрито з наступних підстав.
Відповідно до п.8 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Однак, як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст.129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, згідно з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до ч.1 ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Положення частини другої статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленою під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2019 від 13.06.2019, отже ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, також можуть бути оскарженими в апеляційному порядку.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачений ст.422-1 КПК України.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що апеляційному оскарженню до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України, підлягають лише ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою.
Разом з тим, ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 22 вересня 2025 року задоволено частково клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до 20.11.2025, включно з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн.. 00 коп.
При цьому, з поданої апеляційної скарги вбачається, що прокурор хоч і подав апеляційну скаргу на ухвалу про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, однак фактично оскаржує визначення судом альтернативного запобіжного заходу у виді застави, що не може бути предметом перегляду апеляційним судом, з урахуванням положень абз.2 ч. ст.392 КПК України та ст.422-1 КПК України.
Згідно із ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Оскільки прокурором апеляційну скаргу подано на рішення в частині визначення застави, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, то відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України необхідно відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора.
У зв'язку з відмовою у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 22 вересня 2025 року, апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст.ст.392, 395, 399 КПК України
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_3 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 22 вересня 2025 року відносно ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі трьох місяців з дня її постановлення.
Суддя-доповідач ОСОБА_2