Справа № 459/2127/24 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.
Провадження № 22-ц/811/1149/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
25 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретар судового засідання - Марко О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги акціонерного товариства «ТАКСОМБАНК» та ОСОБА_1 , яка підписана представником Працевитим Геннадієм Олександровичем, на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2025 року (повний текст рішення складено 10 березня 2025 року), у справі за позовом акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у серпні 2024 року акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі - АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з нього на користь АТ «ТАСКОМБАНК» кредитну заборгованість за заявою-договором № 002/11284464-SP від 17 листопада 2021 року в розмірі 94 615 грн 46 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту (в т. ч. простроченому) в розмірі 49 974 грн 18 коп. та заборгованості за процентами (в т.ч. простроченими) в розмірі 44 641 грн 28 коп.
В обґрунтування позову вказувало, що 11 листопада 2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано заяву № 574025 щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачі платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (далі - кредитний договір). З 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до заяви № 574025 з номером кредитного договору № 002/11284465-SP. За умовами кредитного договору відповідачу було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту, що складає 100 000, 00 грн, а саме, надані кредитні кошти в сумі 50 000, 00 грн. Процента ставка за встановленим кредитним лімітом - 0, 22 %, строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. Позивач виконав свої зобов'язання, проте, відповідач порушив умови щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 30 липня 2024 року становить 94 615 грн 46 коп. Просили позов задовольнити.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2025 року позов акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» суму заборгованості за заявою-договором №002/11284465-SP від 17 листопада 2021 року в розмірі 49 974 грн 18 коп., що складає тіло кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» 1 599 грн 39 коп. судового збору.
Рішення суду оскаржили АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга АТ «ТАСКОМБАНК» мотивована тим, що відмовляючи в стягненні заборгованості за відсотками, суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини справи, а саме умови укладеного між сторонами договору. Так, відповідач підписавши заяву-анкету підтвердив, що ознайомлений з публічною пропозицією разом з додатками, тобто і з умовами кредитування, зокрема, розміром реальної процентної ставки та орієнтовною загальною вартістю кредиту, а також паспортом споживчого кредиту, які в цілому, разом із заявою будуть складати кредитний договір. У цих документах зазначено, що їх позичальник отримав в мобільний додаток «Sportbank». Дані документи підписані позичальником ЕП, що згідно постанови Національного банку України № 78 від 14 серпня 2017 року свідчить про ознайомлення такої особи з усім текстом документа. Заявлена до стягнення сума процентів ґрунтується на умовах кредитного договору та підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості та виписками по особовому рахунку відповідача, які є документами первинної бухгалтерської документації.
Просять рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2025 року в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками в розмірі 44 641 грн 28 коп., а також в частині стягнення судових витрат скасувати, та ухвалити нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка підписана його представником Працевитим Г. О., мотивована тим, що оскільки судом не було належними чином перераховано суму заборгованості, а також не досліджено виписку по рахунку відповідача та не прийнято його контррозрахунок, суд безпідставно стягнув заборгованість за тілом кредиту, адже для цього необхідно було дослідити суму фактично знятих та фактично повернутих грошових коштів відповідачем, які за підрахунком останнього складають 33 395 грн 00 коп., що ним було визнано в суді першої інстанції та підтримується в апеляційній скарзі. Оскільки ОСОБА_1 є особою з числа осіб з інвалідністю І групи, судом помилково стягнуто з нього судовий збір.
Просять частково скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2025 року щодо стягнення заборгованості в розмірі 49 974 грн 18 коп., стягнення судових витрат, та ухвалити нове рішення по справі.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.
Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та ін.
Враховуючи, що сторони не з'явились в судове засідання, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема, і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу АТ «ТАСКОМБАНК» необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 10 листопада 2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано заяву № 574025 про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачі платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору № 002/11284465-SP від 17 листопада 2021 року, станом на 30 липня 2024 року убачається, що заборгованість по тілу кредиту становить 49 974 грн 18 коп., заборгованість по відсоткам 44 641 грн 28 коп. Загальні витрати, здійснені відповідачем за вказаним розрахунком становлять 126 492 грн 27 коп. До того ж, відповідач виконував зобов'язання щодо виконання договору та періодично сплачував заборгованість, що загалом становить 76 518 грн 09 коп.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На підставі частини першої статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства (статті 638, 1054, 1056-1 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті третьої якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) за частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ТАСКОМБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Позивач у позовній заяві вказував, що процента ставка за встановленим відповідачу кредитним лімітом - 0,22 %, строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією.
Разом з тим, підписана сторонами заява № 574025 не містить всіх істотних умов, а саме сплати відсотків за користування наданими кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування.
У заяві зазначено, що відповідач підписавши її підтвердив, що ознайомлений з публічною пропозицією разом з додатками, тобто і з умовами кредитування, зокрема, розміром реальної процентної ставки та орієнтовною загальною вартістю кредиту, а також паспортом споживчого кредиту, які в цілому, разом із заявою будуть складати кредитний договір.
На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви також було надано: публічну пропозицію (оферту) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» та Тарифи на умови обслуговування фізичних осіб в банку.
Як вбачається з публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» та Тарифів на умови обслуговування фізичних осіб в банку вони не містять підпису відповідача.
А відтак матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю публічну пропозицію (оферту)та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсотках, оскільки вони не були узгоджені сторонами.
У зв'язку із чим, відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги АТ «ТАСКОМБАНК». Мотиви апеляційної скарги розмір заборгованості, зокрема, за процентами, підтверджується документами первинної бухгалтерської документації, правильних висновків суду щодо безпідставності таких вимог, не спростовують.
Оскільки суди двох інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення відсотків, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про стягнення заявленої до стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 49 974 грн 18 коп., адже така підлягає зменшенню на суму коштів, сплачених відповідачем на погашення заборгованості за кредитом, частина з яких зарахована позивачем на погашення заборгованості за процентами, обґрунтованість нарахування яких позивачем не доведена.
Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року в справі №643/5521/19 (провадження №61-20093св19) на яку міститься посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
За підрахунками відповідача, з яким погоджується колегія суддів, та які не спростовані позивачем, стягненню підлягаю сума заборгованості за кредитом в розмірі 33 395 грн 00 коп.
Відтак, рішення суду необхідно змінити, зменшивши суму заборгованості за заявою-договором № 002/11284465-SP від 17 листопада 2021 року за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» з 49 974 грн 18 коп. до 33 395 грн 00 коп.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що у справі, яка переглядається, неправильно застосовано норми матеріально права в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , а саме у спосіб зміни рішення суду першої інстанції у цій частині шляхом зменшення розміру заборгованості з 49 974 грн 18 коп. до 33 395 грн 00 коп.
В решті рішення, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, необхідно відповідно до приписів статті 375 ЦПК України залишити без змін.
Також належить залишити без задоволення апеляційну скаргу АТ «ТАСКОМБАНК», оскільки її доводи висновків суду у незміненій під час апеляційного перегляду частині, не спростовують.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (див. постанови Верховного Суду України № 6-152цс17 від 01 березня 2017 року та № 6-1065цс17 від 16 серпня 2017 року, Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 707/2717/21 (провадження № 61-2865св23)) та від 10 січня 2024 року в справі № 757/48467/21 (провадження № 61-10924св22), на яку міститься посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 )).
У пункті 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема особи з інвалідністю I та II груп.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 є особою з числа осіб з інвалідністю I групи, що підтверджується копією довідки № 207111 серія ЛВА -1.
Оскільки ОСОБА_1 як особа з інвалідністю І групи звільнений від сплати судового збору, суд першої інстанції зробив помилковий висновку про покладення на нього обов'язку відшкодувати судовий збір АТ «ТАСКОМБАНК» при зверненні до суду першої інстанції.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг, враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору, такі судові витрати підлягають перерозподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також їх компенсації АТ «ТАСКОМБАНК» у цій частині за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України (за розгляд справи судом першої інстанції), а також стягненню в дохід державного бюджету за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу акціонерного товариства «ТАКСОМБАНК» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» суму заборгованості за заявою-договором № 002/11284465-SP від 17 листопада 2021 року за тілом кредиту з 49 974 грн 18 коп. (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири гривні 18 коп.) до 33 395 грн 00 коп. (тридцять три тисячі триста дев'яносто п'ять гривень 00 коп.)
Абзац четвертий резолютивної частини рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 березня 2025 року викласти а такій редакції: «Компенсувати акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК» за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, судові витрати у виді судового збору в сумі 1 068 грн 58 коп. (одна тисяча шістдесят вісім гривень 58 коп.), сплачені при поданні позову».
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» в дохід держави судові витрати у виді судового збору в сумі 373 грн 03 коп. (триста сімдесят три гривні 03 коп.) за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 25 вересня 2025 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич