Справа № 447/696/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/749/25 Доповідач: ОСОБА_2
24 вересня 2025 року у м. Львові колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 08 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
за участю: прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
законного представника потерпілого - ОСОБА_10
встановила:
вищенаведеним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом часткового складання покарання за цим вироком та невідбутої частини покарання призначеного йому за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024 у виді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців обмеження волі.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня набрання цим вироком законної сили, зарахувавши до нього строк покарання відбутого за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024.
Не погоджуючись з цим вироком, заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій у редакції змінених доводів просить вирок Миколаївського районного суду Львівської області змінити. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст.146 КК України на 1 рік 3 місяці обмеження волі. Виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на застосування ст.71 КК України, призначення покарання за сукупністю вироків і зарахування у строк відбуття покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 08.07.2025 відбутого покарання за попереднім вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024. Початок строку відбуття покарання рахувати з часу звернення до виконання вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 08.07.2025.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що з інформації ДУ «Городоцький виправний центр (№131) №5/3815 від 14.07.2025 відомо про звільнення засудженого ОСОБА_7 з установи виконання покарань у зв'язку з відбуттям покарання, а тому відбуття ОСОБА_7 покарання за попереднім вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024 унеможливлює застосування ч.1 ст.71 КК України і призначення йому покарання за сукупністю вироків.
Судом встановлено, що у період часу з початку серпня 2024 року по 28.08.2024, перебуваючи у житловому будинку по АДРЕСА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою із своєю співмешканкою ОСОБА_11 , винуватість якої встановлена вироком Миколаївсього районного суду Львівської області від 23.01.2025 у справі №447/91/25, який набрав законної сили 25.02.2025, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1192 від 02.02.2000 «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров?я потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею» здійснює догляд за своїм рідним братом по маминій лінії ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою з інвалідністю II групи, що потребує постійного стороннього догляду внаслідок психічного розладу, в порушення вимог ст. 3, 29, 33 Конституції України, чинних міжнародних договорів, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна людина має право на свободу, особисту недоторканість, свободу пересування, з метою полегшення свого побуту, самоусунення ОСОБА_11 від виконання обов?язків щодо постійного стороннього догляду за хворим ОСОБА_12 , який згідно з висновком судово-психіатричної експертизи Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» №1486 від 24.10.2024 страждає психічним розладом у формі розумової відсталості в ступені помірно вираженої дебільності, відповідно до індивідуально-психологічних особливостей не може чинити опору, з тим, щоб останній не виходив за межі житлового будинку, за допомогою металевого ланцюга, який заздалегідь діючи спільно із ОСОБА_11 приєднав до ліжка у кімнаті, у нічний час прив?язували ОСОБА_12 за ногу до ніжки ліжка у кімнаті, кінці якого замикали за допомогою металевого навісного замка на ключ.
Внаслідок вищевказаних неправомірних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_11 хворий ОСОБА_12 був позбавлений можливості за своєю волею обирати вільне місце знаходження, пересування, належно харчуватися та справляти свої фізіологічні потреби, що призвело до заподіяння потерпілому фізичних страждань, приниження честі, гідності, та у подальшому потрапляння його на стаціонарне лікування до КНП «Стрийська міська об?єднана лікарня».
Таким чином, ОСОБА_7 незаконно позбавив волі людину, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 146 КК України.
При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав апеляційну скаргу в редакції змінених доводів та просив таку задоволити.
Обвинувачений ОСОБА_13 в судове засідання не з'явився, його захисник - адвокат ОСОБА_9 не заперечив про розгляд апеляційної скарги прокурора без участі обвинуваченого.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 раніше засуджений вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024 за ч.2 ст.389 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст.71,72 КК України, ОСОБА_7 призначено покарання у виді 1 року 1 дня обмеження волі.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом часткового складання покарання за цим вироком та невідбутої частини покарання призначеного йому за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024 у виді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців обмеження волі.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня набрання цим вироком законної сили, зарахувавши до нього строк покарання відбутого за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024.
З інформації Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» №5/3815 від 14.07.2025 відомо про звільнення засудженого ОСОБА_7 з установи виконання покарань у зв'язку з відбуттям покарання (т.1 а.с.71).
Таким чином, відбуття ОСОБА_7 покарання за попереднім вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024 унеможливлює застосування ч.1 ст.71 КК України і призначення йому покарання за сукупністю вироків.
Отже, враховуючи те, що на момент розгляду апеляційної скарги, покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024 обвинувачений ОСОБА_7 відбув, а тому за оскаржуваним вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 08.07.2025, покарання обвинуваченому ОСОБА_7 слід рахувати без застосування вимог ст.71 КК України.
Водночас слід виключити з резолютивної частини вироку посилання на зарахування у строк відбуття покарання, відбуте покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024, так як при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, на підставі ст.71 КК України, не передбачено зарахування відбутого строку покарання за попереднім вироком.
За викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 08 липня 2025 року зміні.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 зі зміненими доводами задовольнити.
Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 08 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на застосування ст.71 КК України, призначення покарання за сукупністю вироків і зарахування у строк відбуття покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 08.07.2025 відбутого покарання за попереднім вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024.
Початок строку відбуття покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: